Позиція офіційної Анкари останнім часом, як щодо Ізраїлю та вступу Швеції до НАТО, так й України, викликає багато запитань.
По-перше, попри повідомлення турецьких ЗМІ, що Анкара може схвалити вступ Швеції до НАТО (а Фінляндія приєдналася до Альянсу ще 4 квітня цього року), за словами очільника парламентського комітету Туреччини у закордонних справах Фуата Октая, вони обговорять це питання, “коли прийде час”.
По-друге, турецька провладна газета Cumhuriyet повідомляла, що Ердоган може використати питання ратифікації парламентом членства Швеції в НАТО (після чого цей закон має підписати президент, але також питання блокує й Угорщина) як інструмент тиску на США та Ізраїль, щоб той зупинив обстріли Сектора Гази.
По-третє, Реджеп Таїп Ердоган заявляв, що ХАМАС не є терористичною організацією, а бойовиків цього угруповання й поготів називав “визволителями й моджахедами, які борються за захист своєї землі й свого народу”, звинувачуючи Ізраїль у скоєнні воєнних злочинів.
По-четверте, (хоча, цей перелік можна продовжувати довго) в суботу, 28 жовтня, на багатотисячному пропалестинському мітингу в аеропорту Ататюрка в Стамбулі Реджеп Таїп Ердоган накинувся з критикою на Захід, натякнувши на можливість нового “протистояння Хреста та Півмісяця”.
Саме остання заява шокувала багатьох на Заході в розпал нової ескалації на Близькому Сході, яка, за словами радника президента США з нацбезпеки Джейка Саллівана, може перерости у великий конфлікт. Тому в цьому тексті ТСН.ua розкаже про перебіг війни Ізраїлю проти ХАМАСу, як на це впливають США, який інтерес у цьому Туреччини, яка зайняла дуже жорстку антиізраїльську позицію, та як це розколює світ і впливає на підтримку України.
Пауза у війні: чому Захід звинувачують у подвійних стандартах
Вже майже місяць минув відтоді, як 7 жовтня ХАМАС здійснив свій кривавий напад на Ізраїль, який так і не почав наземну військову операцію в Секторі Гази. Днями Джо Байден підтримав паузу в боях між Ізраїлем та бойовиками ХАМАСу задля звільнення заручників, серед яких є й американські громадяни. Проте президент США не підтримав повного припинення вогню.
“Я розумію емоції. Для ізраїльтян це неймовірно складно. Це також неймовірно складно для мусульманського світу”, – сказав Джо Байден у середу, 1 листопада, в Міннесоті, коли один із протестувальників закликав щодо “негайного припинення вогню” між Ізраїлем і ХАМАСом.
Як пише The New York Times, Ентоні Блінкен, вирушаючи до Туреччини, а потім до Ізраїлю, Йорданії, Японії, Республіки Корея та Індії (це буде його друге за місяць велике турне країнами Близького Сходу й Азії – ред.), закликатиме офіційний Тель-Авів погодитися на кілька невеликих по часу припинень вогню, які в США називають “гуманітарними паузами”, задля звільнення заручників, де представники Катару виступають посередниками, та постачання гуманітарної допомоги (продовольства, ліків, води та іншого) цивільним палестинцям у Секторі Гази.
США дотримуються принципу незалежності двох держав – Ізраїлю та Палестини. Хоча напередодні стався витік документів розвідки Ізраїлю, які поширюють західні ЗМІ, пропонуючи переселення мільйонів палестинців на Синайський півострів в Єгипті. Водночас, за словами речника Білого дому з питань нацбезпеки Джона Кірбі, ХАМАС не може в майбутньому керувати сектором Гази, говорячи про постконфліктне врегулювання. Джон Кірбі підтвердив позицію президента Байдена щодо певних пауз у бойових діях, пояснивши це необхідністю не лише звільненням заручників, а й гуманітарною складовою.
Саме щодо останнього, як вже писав ТСН.ua, проти Заходу розгорнулася справжня атака в соцмережах та на вулицях європейських й американських міст. Ізраїль, який підтримують США, звинувачують у блокаді Сектора Гази. На адресу Заходу лунали закиди, мовляв, він підтримує Україну у збереженні територіальної цілісності й суверенітету у війні проти Росії, а Палестину – ні. Не кажучи про ООН, яка вже давно себе дискредитувала, навіть верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель звинувачував Ізраїль у порушенні міжнародного права через блокаду Гази. Тобто, як бачимо, єдності щодо дій Ізраїлю немає навіть на Заході, що вже казати про арабський світ, який цілковито на боці Палестини, включно з президентом Туреччини Ердоганом, який не визнає ХАМАС терористичною. Але у нього на це свої мотиви, про які йтиметься нижче.
Наразі ситуація в регіоні більш ніж складна. Станом на вечір четверга, 2 листопада, ЦАХАЛ повністю оточив місто Газа, перетворивши його на пастку для ХАМАСу. Раніше того ж дня інженерні війська армії оборони Ізраїлю почали широкомасштабну операцію зі знищення тунелів (напередодні повідомлялося про знищення близько 100 з них) цього терористичного угруповання. За повідомленнями CNN, у ніч проти п’ятниці, 3 листопада, кількість спалахів у небі над Сектором Гази була більшою, ніж коли-небудь від 7 жовтня, коли ХАМАС здійснив свій перший масштабний кривавий напад на Ізраїль.
На додачу, єменські хусити оголосили Ізраїлю війну, який, до того ж, перебуває під ударами Хезболли з боку Лівану, яка, за повідомленням The Wall Street Journal, може отримати ППО від російського “Вагнера”. Ба більше, говорячи про підвищений ризик поширення конфлікту на Близькому Сході, Джейк Салліван наголосив, що є загрози американським військам у регіоні. США вже завдали ударів по двох об’єктах у Сирії, пов’язаних із Іраном у відповідь на атаку на американських солдатів у Сирії та Іраку. Тому ризик поширення конфлікту в регіоні дійсно дуже високий.
Тонка гра Ердогана: чому його жорсткі заяви не слід сприймати серйозно
США попереджають Ізраїль, що він має обмаль часу для досягнення своїх військових цілей у Секторі Гази. З одного боку, в самому Ізраїлі нестабільна політична ситуація. Американські медіа все частіше пишуть, що Беньямін Нетаньягу може втратити свій пост з огляду на численні звинувачення на його адресу, що його уряд пропустив напад ХАМАСу 7 жовтня, коли загинуло близько 1400 ізраїльтян. З іншого боку, наростає світове невдоволення діями ЦАХАЛу, які призводять до великої кількості жертв серед цивільного населення та складної гуманітарної ситуації в Секторі Гази.
Цим вдало скористався Реджеп Таїп Ердоган, звинувативши Ізраїль у скоєнні воєнних злочинів. Ба більше, у своїй промові на мітингу в аеропорту Ататюрка, президент Туреччини порівняв вбитих в українсько-російській війні зі смертю “тисяч невинних дітей” у Секторі Гази.
“Гей, Заходе, я звертаюся до тебе. Ти знову хочеш розпочати боротьбу між Хрестом і Півмісяцем? Якщо ти докладаєш до цього зусиль, знай, що ця нація не вмерла, ця нація стоїть непохитно. Ви повинні знати, що з тією ж рішучістю, як ми присутні в Лівії, Карабаху, так само ми є на Близькому Сході”, – додав Реджеп Таїп Ердоган.
Доволі войовнича заява на перший погляд і не зовсім доречне порівняння з Україною. Проте експерти радять завжди пам’ятати про специфіку турецької політики: сьогодні можна наговорити все, що завгодно, а завтра домовлятися з тими, кого вчора звинувачував, як нічого й не сталося. До того ж, є кілька важливих нюансів зовнішньої турецької політики щодо Заходу, Близького Сходу й Ізраїлю.
По-перше, останні роки зовнішня політика Туреччини стала дуже антизахідною. Ще до початку військового загострення між Ізраїлем та ХАМАСом, на турецькому телебаченні можна було почути, що це не Росія воює проти України, а США й Захід воюють проти Росії руками України. Водночас, після 7 жовтня, коли ХАМАС здійснив свій кривавий напад на Ізраїль, турецькі телеканали продовжують транслювати кадри загиблих арабських дітей у Секторі Гази, тоді як відео російських звірств і відвертого геноциду з Бучі, Ізюму та інших українських міст звичайно ж не показували. А днями окупаційна делегація з Ялти взяла участь у засіданні міжнародної організації органів місцевої влади в Туреччині. МЗС України офіційно звернулося до Анкари з вимогою пояснити, що це власне було, з огляду на те, що Туреччина постійно наголошує на окупації Росією Криму.
По-друге, солідарність із Палестиною – давній принцип зовнішньої політики Ердогана. Його електорат цілковито на боці палестинців. Саме тому він на нього й працює, особливо напередодні місцевих виборів у березні 2024 року. Його партії треба перехопити ініціативу в опозиції (яка, до речі, теж переважно на боці Палестини, але не терористичного ХАМАСу) зокрема в Стамбулі. Тому й був організований цей мітинг в аеропорту Ататюрка, де Ердоган зробив досить неоднозначні заяви за день до відзначення сторіччя світської республіки Туреччини.
По-третє, ці доволі войовничі заяви Ердогана не заважають Туреччині, яка виступає за незалежність двох держав, пропонувати бути гарантом мирної угоди між Ізраїлем та Палестиною. Точно те саме відбувалося всі перші півтора року повномасштабної війни Росії проти України аж до розриву Чорноморської зернової ініціативи, яка вже остаточно похована.
Ризики для України: не все так погано, але є нюанси
ТСН.ua вже неодноразово писав, що війна Ізраїлю проти ХАМАСу неабияк відволікає увагу Заходу від допомоги Україні. Інформаційно фокус уваги також змістився на Близький Схід. Вже місяць, якщо промоніторити передові західні медіа, особливо американські, на перших шпальтах (крім принаймні журналу Time, де вийшла неоднозначна стаття про Україну) лише про Ізраїль і Сектор Газа.
Все ускладнюється ще й політичною кризою в самих США. Палата представників нарешті отримала нового спікера з лав трампістів Майка Джонсона. Проте він не є аж таким затятим прихильником України. У четвер, 2 листопада, Палата представників схвалила пакет військової допомоги Ізраїлю на $14,5 млрд. Допомога Україні в цьому пакеті не передбачена. За словами Джонсона, він не проти об’єднати її в новому законопроєкті разом із фінансуванням захисту кордону з Мексикою. Проте єдності щодо цього немає навіть у лавах самих республіканців. Та й лідер сенатської більшості Чак Шумер попередив, що законопроєкт не має жодних шансів у Сенаті.
Адміністрація Байдена подала до Конгресу об’єднаний пакет допомоги для Ізраїлю, України, Тайваню та посилення кордону з Мексикою на $106 млрд. Проте трампісти проти такого підходу. Ба більше, деякі республіканці вже висувають Білому дому вимоги щодо подальшої підтримки України, яка стала заручницею президентських передвиборчих перегонів у США. До того ж, за повідомленнями американських ЗМІ, президент Байден ветує законопроєкт про допомогу винятково Ізраїлю без України, якщо Конгрес таки його ухвалить.
Ставки для американських законодавців надвисокі ще й тому, що 17 листопада – кінцевий термін ухвалення бюджету на 2024 рік. Із допомогою Україні та Ізраїлю, чи без, а Конгрес має його проголосувати. Інакше – “шатдаун” – зупинка роботи всіх держустанов, що точно не на руку ні демократам, ні республіканцям.
