Завтра, 13 листопада, в православному календарі день пам’яті святителя Івана Златоуста. Він був одним з найвидатніших богословів і проповідників християнської церкви. Народився в Антіохії близько 347 року в сім’ї християн. Його батько помер, коли він був ще дитиною, а його мати Анфуса виховувала його і його старшого брата. Іван отримав гарну освіту в Антіохії, де він вивчав філософію і риторику. Він був учнем знаменитого язичницького ритора Лібанія, який називав його своїм найкращим учнем. Іван також займався богослов’ям під керівництвом святителя Мелетія Антіохійського, який хрестив його 367 року. Після смерті своєї матері, Іван вирішив прийняти чернецтво і віддати своє життя Богові. Він провів чотири роки в пустелі, де практикував аскетизм і написав декілька творів про монашеське життя. Потім він повернувся в Антіохію, де він був висвячений в диякона 381 року і в пресвітера 386 року. Як пресвітер, він здобув велику славу своїми проповідями, які вражали своїм красномовством, глибиною і силою. Він називав людей до покаяння, до доброчинності, до любові до Бога і ближнього. Він також засуджував розкоші, жадібність, несправедливість і зневагу до бідних. Він був називаний Златоустим, що означає “золотий рот”, за свою елоквентність і багатство свого слова.
398 року Іван був обраний архієпископом Константинополя, столиці Візантійської імперії. На цій посаді він продовжував свою проповідницьку діяльність, а також реформував церковне життя і дисципліну. Він також займався благодійністю, заснувавши госпітали, сиротинці і притулки для бідних і хворих. Він також брав участь у богословських суперечках, особливо проти аріан, які заперечували божественність Христа. Він захищав православну віру і підтримував єдність церкви.
Однак Іван також зазнав багатьох переслідувань і ворожості від тих, кого він обурював своїми словами і діями. Він критикував розпутність і розбещеність імператорського двору, особливо імператриці Євдоксії, яка вважала його своїм ворогом. Він також вступав у конфлікт з деякими ієрархами, які заздріли йому або не погоджувалися з ним. Він був звинувачений в богохульстві, змові і порушенні церковних канонів. Він був двічі вигнаний зі своєї кафедри, але повертався за вимогою народу. Останнє вигнання було 404 року, коли він був відправлений в Комани Понтійські, далеко від Константинополя. Там він зазнав багатьох страждань і труднощів, але не переставав писати і молитися. Він помер 14 вересня 407 року, сказавши свої останні слова: “Слава Богові за все!”.
Церковне свято 13 листопада — день пам'яті святих мучеників Антоніна, Никифора, Германа і Манефи
Святі мученики Антонін, Никифор, Герман і Манефа були християнами, які постраждали за віру в часи переслідування імператора Діоклетіана (284-305 рр.). Антонін, Никифор, Герман жили в місті Кесарії Каппадокійській, де були знані своєю благочестивістю і добродійністю. Вони допомагали бідним і хворим, навчали людей слову Божому і зміцнювали їх у вірі.
За свою діяльність Антонін, Никифор, Герман були затримані і приведені перед суддею, який вимагав від них відмовитися від Христа і поклонитися язичницьким богам. Але святі мученики відмовилися цього робити і зізналися, що вони є християнами. Тоді суддя наказав їх піддати жорстоким катуванням: їх били, різали, палили, тягли на розтяжках, кидали у воду з каменями на шиї. Але Бог захищав своїх слуг і не давав їм загинути. Суддя був здивований їх стійкістю і намагався зламати їх обіцянками і погрозами. Але святі мученики не злякалися його слів і продовжували хвалити Бога.
Нарешті суддя вирішив відправити їх до імператора Діоклетіана, який перебував у місті Нікомедії. По дорозі до нього святі мученики зустріли свою співвірну Манефу, яка була дочкою знатного чоловіка. Вона побачила їх у кайданах і заступилася за них. Вона підійшла до них і привітала їх, назвавши їх братами. Вона також попросила їх помолитися за неї, щоб вона могла постраждати разом з ними за Христа. Святі мученики благословили її і сказали, що вона буде з ними у Царстві Небеснім.
Коли вони прибули до Нікомедії, вони були приведені перед імператором, який також намагався спокусити їх світськими благами і залякати смертю. Але святі мученики не змінили свого рішення і відповіли імператорові, що вони готові віддати свої життя за Христа, який є єдиним справжнім Богом. Тоді імператор наказав їх убити мечем. Свята Манефа, яка слідувала за ними, також була заарештована і засуджена до смерті. Вона радісно прийняла свою долю і побажала своїм братам увійти до Царства Небесного.
Прикмети 13 листопада
- Дощить — наступного року буде великий урожай.
- Вдень йде сніг чи дощ — ввечері почнуться заморозки.
- На деревах іній вказує на хороший урожай наступного року.
Що завтра не можна робити
Цього дня заборонялося багато говорити, особливо обговорювати інших людей, брехати і лихословити. Не можна було віддавати дитячі речі чи іграшки, вважалося, що з ними можна віддати щастя дитини.
Що можна робити завтра
Наші предки влаштовували цього дня пишний обід, за яким збиралася вся родина. На столі обов'язково стояли вареники. День вважався сприятливим для довгих подорожів і лікування хвороб.
Читайте також:
