Чого очікувати від їхньої зустрічі? Багато хто у світі ставить собі це запитання. Офіційно радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван заявляє, що одне з пріоритетних питань – відновлення контактів між американськими та китайськими військовими. Проте а що, до цього таких контактів не було? Нагадаємо, що через загадкову повітряну кулю – ймовірно, китайський розвідувальний аеростат (хоча офіційно Пекін заявляв, що він призначався для спостереження за погодою), – яку США збили у своєму небі в лютому цього року, контакти по військовій лінії між двома країнами були припинені.
Ба більше, після цього інциденту візит держсекретаря США Ентоні Блінкена до Китаю перенесли на невизначений термін. Цікаво ще й те, що наприкінці жовтня міністра оборони Китаю, генерала Лі Шанфу, який не з’являвся на публіці від серпня, офіційно усунули з посади без пояснень. Причому він став уже другим урядовцем, який спочатку зник, а потім був раптово усунутий. Першим за цей час був міністр закордонних справ Цінь Ган. ЗМІ неодноразово писали, що, можливо, вони обоє перебувають під слідством. Але причини досі невідомі.
Все це кидає тінь на зустріч Джо Байдена та Сі Цзіньпіна. Адже як вибудовувати комунікацію з китайськими урядовцями, які можуть раптово зникнути без пояснень? Востаннє особисто президент США та лідер Китаю бачилися на саміті G20 на Балі рівно рік тому. Проте якихось проривних рішень досягнуто не було. Друга зустріч відбувається на тлі неприхованої допомоги Північній Кореї з боку Китаю та Росії, як про це сказав очільник Пентагону Ллойд Остін, подальшої солідаризації Пекіна з Москвою, і не лише щодо повномасштабної війни Росії проти України, а також президентських виборів на Тайвані.
Чого очікувати від зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна? Чи варто Києву сподіватися, що Китай може зменшити свою підтримку Росії у її війні проти України? Та чи не планують диктаторські й автократичні режими, які об’єднуються в нову вісь зла, відкрити третій фронт? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
Військовий діалог: США хочуть зберегти канали комунікації з Китаєм
Як ТСН.ua уже зазначив вище, одне з головних питань зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна – це відновлення офіційних контактів між американськими та китайськими військовими. Хоча варто зазначити, що з боку Пекіна цей діалог (переговори про координацію оборонної політики, а також щодо Угоди про морський військовий зв’язок) був перерваний ще раніше – в серпні 2022 року, одразу після візиту на Тайвань тодішньої спікерки Палати представників Ненсі Пелосі. І треба зазначити, що в червні цього року, коли візит Ентоні Блінкена до Китаю все ж відбувся (хоча він планувався на лютий), держсекретареві так і не вдалося домовитися про відновлення контактів між американськими та китайськими військовими.
“Ми намагаємося змінити відносини на краще. Наразі китайський народ переживає економічні труднощі. США зацікавлені в допомозі китайській економіці, але не за рахунок американської інтелектуальної власності. Якщо пересічний громадянин Китаю зможе мати гідно оплачувану роботу, це піде на користь йому і всім нам. Але я не збираюся продовжувати підтримувати підхід, згідно з яким якщо ми хочемо інвестувати в Китай, ми повинні передати всі наші торгові секрети”, – поділився напередодні своїми очікуваннями від зустрічі з Сі президент Байден.
США, як й інші західні країни, вже давно почали виводити свої підприємства, особливо високотехнологічні, з Китаю. Ба більше, цієї осені, вперше від 1998 року, дефіцит іноземних інвестицій до Китаю становив $11,8 млрд. На це накладається й демографічна криза, з якою цього року вперше за багато десятиліть стикнувся Китай. Як і торік під час зустрічі на саміті G20 на Балі, американські офіційні особи продовжують наполягати, що США та Китай є конкурентами з огляду на $700 млрд взаємної торгівлі, а не суперниками. Хоча насправді за цей рік саме у плані суперництва все лише погіршилося.
Західні експерти, коментуючи сподівання Білого дому на відновлення діалогу по військовій лінії, дивляться на це доволі скептично. Передусім через те, що незрозуміло, чого саме США намагаються цим досягти. Головним каменем спотикання тут, за їхніми словами, буде Тайвань. Торік на Балі Джо Байден повторив незмінність підтримки політики “одного Китаю”. На цьому, за інформацією американських ЗМІ, офіційний Вашингтон наголошуватиме й цього разу. Це означає, що США не підтримують незалежність Тайваню, проте категорично проти будь-якої зміни статусу-кво, наголошуючи на збереженні там демократії.
Водночас, як пише The New York Times, у розмові із Сі Цзіньпіном Джо Байден може наголосити на неприпустимості втручання Китаю як у вибори на Тайвані, так і у США. Щодо виборів 13 січня на Тайвані, там взагалі складається цікава історія. Нині, за опитуваннями, лідером є віцепрезидент Тайваню Лай Цінде, який представляє Демократичну прогресивну партію. Він виступає за більш жорсткий підхід до Пекіна. Натомість Китай робить ставку на кандидата від опозиційної партії Гоміндан Хоу Ю-іх, який обіцяє зберегти мир із Пекіном і не допустити війни. Тому перемога Лай Цінде на президентських виборах, на думку західних оглядачів, лише наблизить ризик можливого силового повернення Китаєм Тайваню.
Вісь зла: як Китай допомагає диктатурам відкривати нові військові фронти
Близький Схід та Іран. За інформацією Politico, Джо Байден на зустрічі із Сі Цзіньпіном також порушить питання підтримки Ірану з боку Китаю, щоб Пекін використав свій вплив на Тегеран, враховуючи посередницьку роль Китаю в історичному врегулюванні відносин між Іраном і Саудівською Аравією, що стало болісним ударом по американських інтересах у регіоні. З іншого боку, США намагаються запобігти поширенню війни Ізраїлю проти терористичного ХАМАСу далі на Близькому Сході, особливо напередодні президентських виборів у США в листопаді 2024 року. Хоча західні аналітики сумніваються, що Китаю, який прагне завдати стратегічної поразки США, це вигідно.
Південна Корея. В жовтні ТСН.ua уже писав, що третій фронт (після початку повномасштабної війни Росії проти України та кривавого нападу ХАМАСу на Ізраїль) об’єднана вісь зла Росія-Китай-Іран-Білорусь-КНДР може відкрити в Південній Азії. Одразу після атаки терористичного ХАМАСу проти Ізраїлю 7 жовтня міністр оборони Південної Кореї Сін Вон Сік не виключив аналогічного нападу з боку КНДР. В Об’єднаному комітеті начальників штабів Південної Кореї заявили, що Пхеньян міг продати ХАМАСу зброю й готувати терористів до атаки на Ізраїль. А відома російська пропагандистка Скабєєва, яка разом із міністром закордонних справ Сергієм Лавровим їздила до Північної Кореї, у своєму сюжеті прямо говорила, що “КНДР відновить історичну справедливість і підкорить собі Південну Корею”.
Напередодні переговорів Байдена та Сі у Сан-Франциско Ллойд Остін на зустрічі в Південній Кореї з міністрами оборони та представниками 17 країн, що входять до складу Командування ООН (спостерігає за перемир’ям у Корейській війні – ред.), заявив, що держави-члени ООН, які й забезпечують дотримання цього перемир’я, стурбовані, що Китай і Росія допомагають Північній Кореї розширювати свій військовий потенціал, дозволяючи Пхеньяну ухилятися від санкцій Радбезу ООН.
Водночас Пхеньян надає Москві військову допомогу для продовження війни проти України. В жовтні США повідомили про передавання Росії 1000 контейнерів із військовим обладнанням з боку КНДР. І велике питання тут, чи не має стосунку до цього Китай? Адже може так бути, що Пекін перенаправляє до Пхеньяна якісь товари подвійного призначення, щоб потім їх отримала Москва. Хоча даних західних розвідок про це немає.
Війна Росії проти України. У вівторок, 14 листопада, координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі також заявив, що Китай “міг би відіграти певну роль, допомагаючи США підтримувати Київ, і просувати бачення президента Зеленського щодо справедливого миру в Україні”. Звісно, Пекін може вплинути на Москву. Але чи хоче і чи треба це йому?
У великому тексті “Любі друзі”: чому вже час зняти рожеві окуляри й відверто говорити про Китай і з Китаєм” ТСН.ua уже писав, що у Пекіна було достатньо часу продемонструвати свою справжню позицію щодо війни Росії проти України, відтоді, як у лютому цього року він представив свій “мирний план” по врегулюванню “української кризи”. Офіційно він носить назву “позиція Китаю”, а “мирним планом” його охрестили ЗМІ. А фразою “українська криза” Китай традиційно послуговується, кажучи про повномасштабну війну Росії проти України.
До того ж треба пам’ятати, що саме в Пекіні в жовтні цього року спочатку Путін, а потім і Шойгу заявили про начебто готовність Росії починати якісь переговори про врегулювання. Звісно, що зі справжніми переговорами про закінчення війни це не має нічого спільного. Це радше чергове намагання натиснути на Україну щодо визнання “територіальних реалій”, про що любить говорити Путін, та “заморозити” війну, щоб отримати передишку, накопичити сили і вдарити по Україні знову.
