Після 18 місяців повномасштабної війни в Україні третина населення заявляє про нижчий від середнього рівень якості життя і добробуту, а 70% – не впевнені в майбутньому.
Про це свідчать результати дослідження на тему: “18 місяців потому: оцінка психічного здоров’я і психосоціальних потреб в Україні”, проведеного HIAS Ukraine та ГО “Дівчата”, повідомляє “Укрінформ”.
Під час опитування майже третина людей (35%) оцінили рівень свого добробуту та якості життя нижче середнього або як низький. Окрім того, 26% українців мають симптоми, пов'язані з депресією.
“Більш вразливими є жінки – їхнє благополуччя є нижчим. Так само в зоні ризику – люди похилого віку і люди з нижчим рівнем доходів”, – розповіла регіональна спеціалістка HIAS International Юлія Ющенко.
Стрес українців під час війни
Серед ознак стресу, які зараз відчувають українці:
- 70% відчувають невпевненість у майбутньому,
- у 39% – переживання за близьких, які є цивільними,
- у 26% – переживання за близьких, які є військовими,
- кожен третій українець заявив про економічні труднощі.
Результати дослідження також свідчать, що у 46% опитаних хтось із близьких був мобілізований, понад 10% втратили близьких або мають поранених родичів, а також зниклих безвісти чи полонених рідних.
Як війна вплинула на психіку українців
Понад половину опитаних українців зазначили, що втратили інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, стикаються з труднощами в роботі або працевлаштуванні.
- 48% опитаних вказали на проблеми зі сном,
- 46% зазначили сумний настрій,
- 44% заявили про постійне хвилювання,
- 39% – про втому,
- 31% – про проблеми з концентрацією,
- 26% – про різкі зміни настрою.
Серед інших ознак стресу, які виокремили українці, – біль у тілі або головний біль, апатія, проблеми з пам'яттю, відчуття безвиході, нав'язливі думки, імпульсивна чи агресивна поведінка, почуття провини.
Вплив війни на дітей і підлітків
Керівниця аналітичного відділу ГО “Дівчата” Лідія Антонюк повідомила, що лише 1% батьків заявили про суїцидальні думки чи настрої у своїх дітей. Водночас опитування серед підлітків дало іншу цифру – 8%.
“На жаль, батьки зараз не можуть фіксувати якісь зміни і що насправді відчувають діти. І часто на групах батьки казали: “Діти адаптувалися. Ну так, сумний настрій, погано спить, але я так бачу, нібито нормально все, дитина”. Найчастіша відповідь була: “Дитина адаптувалася” або “Дитина відсторонилася” від усього”, – розповіла Антонюк.
Під час опитування про причини стресу підлітки зазначали:
- втрату зв'язку з родичами і навіть із домашніми улюбленцями,
- страх втратити роботу або бути незатребуваним під час працевлаштування,
- складність вступу до ВНЗ і пов’язаний з ним вибір місця проживання,
- відчуття незадіяності в допомозі країні,
- страх бути мобілізованими після досягнення повноліття (зокрема, тому що не зможуть допомагати рідним).
Чоловіки-учасники опитування стурбовані тим, що не можуть брати участь у житті дітей, які виїхали за кордон. А жінки відчувають тягар відповідальності, пов'язаної з безпекою та стратегічними рішеннями, особливо ті, хто змушений був опікуватися родиною самостійно. Батьки та опікуни зазначали, що їхні діти стали відповідальниішими та дорослішими занадто швидко.
Яка мета цього опитування
За словами організаторів дослідження, його результати можуть допомогти місцевим і міжнародним організаціям скоригувати або розробити обґрунтовані програми психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, які відповідатимуть поточним потребам груп населення, сприятимуть довгостроковій стійкості та запобігатимуть психологічним проблемам.
Дослідження “18 місяців потому: оцінка психічного здоров'я і психосоціальних потреб в Україні” було проведене HIAS Україна та ГО “Дівчата” від червня до серпня 2023 року. Було опитано понад 2000 респондентів із різних регіонів України та різних вікових груп.
Опитування проводилося в кілька етапів – кабінетний огляд, аналіз наявних даних та інформації щодо психічного здоров'я і психосоціальних потреб населення України, фокусовані інтерв'ю (96 учасників), які проводилися окремо для жінок (18-60 років), чоловіків (18-60 років), дівчат (13-17 років) і хлопців (13-17 років), напівструктуровані інтерв'ю з ключовими інформантами, зокрема медичними та шкільними працівниками, працівниками державних та адміністративних служб, центрів проживання ВПО, волонтерами тощо.
Читайте також:
