Чи проігнорували ізраїльські керівники служби безпеки попередження жінок-солдатів прикордонної служби, які мали докази того, що в Газі щось назріває, напередодні кривавих атак бойовиків ХАМАСу 7 жовтня?
Це вибухонебезпечне звинувачення пролунало з вуст кількох солдатів ізраїльської прикордонної служби, яка складається переважно з жінок, відомих як “вартові”. Солдати розповідають ЗМІ, що їхні командири не дослухалися до попереджень про незвичну активність у Газі, наприклад, про тренування палестинських партизанів з вибухівкою або репетиції атак на макет танка і імітацію спостережного пункту.
ТСН.ua пропонує вам адаптацію матеріалу POLITICO, де проаналізовано, чому попередження про напад ХАМАСу було проігнороване Беньяміном Нетаньягу та ізраїльською розвідкою.
Серія каскадних помилок: чому всі попередження відкидались
Заяви вартових в ЗМІ посилюють тиск на уряд прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу, який зіткнувся з вогняним шквалом критики через катастрофічну помилку розвідки минулого місяця. Легендарні шпигунські служби країни зрештою не змогли виявити наступ ХАМАСу, під час якого приблизно 3000 палестинських бойовиків вбили близько 1200 ізраїльтян і викрали близько 240.
Окрім звинувачень у сексизмі, ці звинувачення підживлюють відчуття, що Нетаньягу і його служби безпеки були самовдоволені, вважаючи, що їм немає чого боятися ХАМАСу в Газі. Опоненти Нетаньягу навіть стверджують, що він активно підтримував ХАМАС у Газі за підтримки Катару в ризикованій грі “розділяй і володарюй”, яка зіграла на руку ісламістам проти Палестинської автономії на Західному березі річки Йордан.
Попередження жінок, зроблені протягом кількох місяців, не відповідали поширеній думці про те, що ХАМАС приборкано. Жінки стверджують, що це може виявитися ще однією серйозною помилкою в низці каскадних помилок, оскільки головні командири-чоловіки відкидали їхні занепокоєння, наполягали на тому, що ХАМАС не планує воювати, і наказували їм припинити панікувати.
Відомі як “очі армії”, вартові використовують камери спостереження і датчики для моніторингу 15-30-кілометрової ділянки землі, за яку кожна з них відповідає. Спостереження включає в себе будь-які незначні зміни в діяльності, в тому числі, коли фермери змінюють свій розпорядок дня. Робота вимагає великого терпіння, концентрації та годин, проведених за екранами моніторів.
Свідчення з передової
Вартові, особливо на базі в Нахаль-Озі, одному з кількох кібуців, захоплених 7 жовтня, повідомляли про незвичайні знаки вздовж кордону з Газою. Активність була не просто незначною, а такою, що включала в себе запуск безпілотників ХАМАСу по кілька разів на день протягом тижнів, що передували нападу.
Одна із солдатів, ідентифікована лише за ім'ям Ілана, розповіла газеті Haaretz, що вони бачили, як бойовики ХАМАСу тренувалися для нападу.
“За півтора місяці до війни ми побачили, що в одному з тренувальних таборів ХАМАС побудували точну, збільшену модель позиції спостерігача, подібну до тієї, яку ми використовуємо. Вони почали тренуватися там за допомогою дронів, щоб влучити у стрільця”, — розповідає Ілана.
“В останні два місяці вони почали піднімати безпілотники щодня, іноді по кілька разів на день, прямо біля кордону, приблизно за 300 метрів від паркану, а іноді й менше”, — додала вона.
Інші вартові повідомляли, що бойовики ХАМАСу репетирують напади на бронетехніку, використовуючи копію танка Merkava Mark 4, і що бойовики ХАМАСу копають ями і закладають вибухівку вздовж кордону. Ізраїльська громадська телерадіокомпанія “Кан” і 12-й телеканал країни показали інтерв'ю з прикордонниками, які скаржилися на те, що їх ігнорують, і їм наказали припинити бити на сполох.
Ці інтерв'ю доповнюють заяви, зроблені минулого місяця двома жінками-прикордонниками, Яель Ротенберг і Майєю Десятник, які розповіли телеканалу “Кан”, що за кілька місяців до нападу вони помітили багато фактів поведінки на кордоні, які їх турбували.
Обидві вони базувалися в Нахаль-Озі, де 7 жовтня було вбито 20 вартових. Десятник була однією з двох солдатів спостереження на базі в той день, яка не була убита або викрадена.
Однією з причин звільнення вартових було те, що вони “не вписувалися в наратив про те, що ХАМАС перетворився з революційного руху на поміркований і став більш інституціоналізованим і прагматичним”, — сказав Майкл Мільштейн, голова Департаменту у справах палестинців в Управлінні військової розвідки Ізраїлю.
Мільштейн звинуватив Нетаньягу не лише в недооцінці ХАМАСу, але й у тому, що він дозволив Катару протягом багатьох років направляти сотні мільйонів доларів до Гази, значна частина яких, ймовірно, була витрачена на військове крило угруповання. (Сам Нетаньяху заявив на партійній конференції “Лікуду” у 2019 році, що “кожен, хто хоче перешкодити створенню палестинської держави, повинен підтримувати зміцнення ХАМАСу”).
“Але це був не тільки Бібі, — додає Мільштейн. — Високопоставлені політики з усього політичного спектру, в тому числі Нафталі Беннет, Бенні Ганц і Яір Лапід, купилися на цю ідею, і вона також просувалася Армією оборони Ізраїлю. Шабак [Шин-Бет, служба внутрішньої безпеки Ізраїлю] спочатку був налаштований скептично, але потім пішов назустріч”, — сказав він в інтерв'ю виданню POLITICO.
“Цей наратив закріпився у вищих ешелонах ізраїльської політики і був підтриманий вищим військовим і розвідувальним керівництвом. Уряд мав на меті стримувати ХАМАС, і застереження не вписувалися в цю схему. Але все це видавалося за бажане”.
Хто візьме на себе провину?
Ізраїльське військове і розвідувальне керівництво взяло на себе повну відповідальність за те, що не змогло запобігти теракту 7 жовтня.
“Управління військової розвідки під моїм керівництвом не змогло попередити про терористичну атаку, здійснену ХАМАСом, — заявив у відкритому листі генерал Аарон Халіва, голова військової розвідки. — Ми провалили нашу найважливішу місію”.
Низка інших представників оборонного відомства, в тому числі голова Шин-Бету, начальник штабу ЦАХАЛу і командувач ВПС, також взяли на себе відповідальність, як і міністр оборони Йоав Галант. Однак вони відмовилися відповідати на конкретні звинувачення, заявивши, що, хоча настане час для розслідувань, зараз слід зосередитися на перемозі у війні.
Ця позиція була широко підтримана опозиційними партіями і законодавцями, які також кажуть, що війна і звільнення заручників, утримуваних ХАМАСом, повинні мати пріоритет.
Нетаньягу також дотримується цієї позиції, але, на відміну від своїх керівників оборонного відомства і розвідки, прем'єр-міністр не взяв на себе жодної провини за прорахунки, що призвели до нападу ХАМАСу. Замість цього він наполягає на тому, що його відповідальність полягає лише в тому, щоб провести Ізраїль через війну.
В інтерв'ю CNN на початку цього місяця Нетаньягу відмовився відповідати на запитання, чи бере він на себе відповідальність за те, що не зміг запобігти теракту, заявивши, що для таких “складних” запитань настане час після закінчення війни.
“Ми відповімо на всі ці питання, — сказав він. — Зараз, я думаю, що ми повинні об'єднати країну заради однієї мети: досягти перемоги”.
Колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт сказав, що є багато винних — він назвав напад колективним провалом — але поклав відповідальність за залицяння з боку ХАМАСу безпосередньо на Нетаньягу.
“За останні 15 років Ізраїль зробив все, щоб знизити рейтинг Палестинської адміністрації і підвищити статус ХАМАСу, — сказав він в інтерв'ю виданню POLITICO. — Газа була на межі колапсу, тому що у них не було ресурсів, у них не було грошей, а Палестинська адміністрація відмовлялася давати ХАМАСу гроші. Бібі врятував їх. Бібі уклав угоду з Катаром, і вони почали переводити мільйони і мільйони доларів в Газу”.
“Але ми всі думали, що можемо загравати з ХАМАСом, [що] вони будуть поводитися відповідно до наших очікувань від них. І все це вибухнуло нам в обличчя”.
Читайте також:
