Лабрадор, який відчув рак грудей у своєї господині, врятував їй життя і надихнув на створення нової благодійної організації, яка допомогла іншим людям.
Про це пише Daily Mail.
Відкривши багажник машини, Клер Гест чекала, що три її собаки вистрибнуть і помчать на прогулянку, як вони зазвичай робили.
Але коли двоє так і вчинили, третій – лабрадор Дейзі – залишився на місці, пильно дивлячись на свою господиню, а потім знову і знову ніжно штовхав її в груди.
Клер нічого про це не подумала і вигнала улюбленця з машини. Але поки вони йшли, вона торкнулася того місця, на яке вказував її собака, і там вона відчула ґулю.
Незабаром лікарі підтвердили, що це рак молочної залози: пухлина настільки глибока та агресивна, що її, ймовірно, не вдалося б виявити, доки не стало б надто пізно.
Але завдяки ранньому попередженню Дейзі тоді 45-річна Клер змогла пройти операцію та променеву терапію, щоб врятувати своє життя.
Сьогодні ми знаємо, що чудовий нюх собак може виявити всі види захворювань, але коли це сталося 2008 року, все було зовсім інакше. Втім, Дейзі вдалося переконати скептиків у тому, що хвороба не лише має запах, а й собаки можуть її ідентифікувати.
Клер стала співзасновницею благодійної організації Medical Detection Dogs, щоб довести цей зв'язок.
“Я змогла підвестися і сказати: “Це наука, погляньте на неї, — каже Клер, якій зараз 59 років. — Ця комбінація була досить потужною. Це змусило людей сісти та замислитися”.
Клер, психологиня за освітою, прийшла до переконання, що собаки можуть відчувати хворобу по запаху багато років тому, коли працювала в іншій благодійній організації.
Після зустрічі з доктором Джоном Черчем пара заснувала MDD і незабаром довела, що собаки відчувають запах раку сечового міхура у людей. Фактично Дейзі теж відіграла важливу роль у цьому відкритті.
Незабаром вони довели, що собаки можуть виявити безліч захворювань, і благодійна організація розпочала програму навчання собак виявляти напади гіпоглікемії у пацієнтів з діабетом 1 типу. Відтоді він був розширений і тепер охоплює багато інших умов.
Можливо, це не дивно, оскільки собачий нюх дуже дивовижний: в той час як у людей в носі близько п'яти мільйонів рецепторів, у них їх 350 мільйонів.
Наразі благодійна організація настільки розрослася, що понад 80 осіб у Великій Британії мають собаку медичної допомоги, надану MDD. Але це обходиться недешево: минулого року їхнє навчання та дослідження коштували приблизно 2 мільйони фунтів стерлінгів, і вся ця сума була отримана за рахунок збору коштів.
Гроші витрачаються на багато речей. Один із працівників займається дресируванням собак-помічників, які живуть із людьми з такими захворюваннями, як синдром постуральної тахікардії, хвороба Аддісона, алергія, діабет та інші ендокринні розлади.
Вони заздалегідь попереджають своїх власників про будь-яке загострення хвороби, щоб вони могли або прийняти ліки, або сховатися у безпечному місці. Тим самим вони допомагають значно скоротити кількість людей, які щорічно потребують стаціонарного лікування.
Але це не єдина важлива робота, яку виконує благодійна організація. Їхні собаки-біологи, навчені виявляти хвороби, працюють над тим, чи зможуть вони довести, що хвороба Паркінсона має запах, який вони можуть відчути на ранньому етапі – за п'ять чи десять років до появи симптомів. Благодійна організація також вважає, що те ж саме можна сказати і про рак простати, колоректальний рак і бактеріальні інфекції.
Це дає надію на нові методи лікування, оскільки наразі час ліків не існує, а захворювання зазвичай виявляється дуже пізно, і до цього часу вже важко щось зробити.
Їхні дослідження виявилися настільки потужними, що американський вчений — доктор Андреас Мершин із Массачусетського технологічного інституту в Бостоні — використовує їх для розробки давача, який може виявляти хвороби запахом.
І все це завдяки тому дню 2008 року, коли Дейзі виявила у Клер хворобу. На жаль, лабрадор помер 2018 року у віці 13 років.
“Приспати її було однією з найскладніших речей, які мені колись доводилося робити, — каже її власниця. — Вона померла від раку грудей, і найсумніше те, що я не змогла зробити для неї те, що вона зробила для мене”.
Нагадаємо, пенсіонер чотири роки не міг заплющити очі після невдалої пластичної операції. Він вирішив зробити операцію після того, як почав дедалі більше соромитися своїх “пухких щік”.
Читайте також:
