Переконаний прихильник “реалізму” у міжнародних відносинах, він був одночасно нагороджений Нобелівською премією миру і засуджений як військовий злочинець. На посаді радника з національної безпеки і державного секретаря США він енергійно проводив політику розрядки, яка розморозила відносини з Радянським Союзом і Китаєм.
Його “човникова дипломатія” допомогла покласти край арабо-ізраїльському конфлікту 1973 року, а переговори щодо Паризьких мирних угод витягли Америку з довгого кошмару у В'єтнамі. Але те, що його прихильники називали “реальною політикою”, його критики засуджували як аморальне.
Його звинувачували щонайменше в мовчазній підтримці кривавого перевороту, який повалив лівий уряд у Чилі, і в тому, що він закривав очі на “брудну війну” аргентинських військових проти свого народу.
Почувши, що Генрі Кіссінджер отримав Нобелівську премію, комік Том Лерер заявив, що “політична сатира застаріла”.
ТСН.ua пропонує вам згадати, чим прославився топовий дипломат.
Втеча з нацистської Німеччини
Гайнц Альфред Кіссінджер народився в єврейській родині середнього класу в Баварії 27 травня 1923 року. Сім'я пізно покинула її, рятуючись від нацистських переслідувань, але 1938 року вони приєдналися до німецько-єврейської громади в Нью-Йорку.
“Генрі” був від природи сором'язливим підлітком, який ніколи не втрачав свого акценту та любові до футболу. Вночі він відвідував середню школу, а вдень працював на фабриці з виробництва щіток для гоління. Планував вивчати бухгалтерію, але був призваний до армії.
Він потрапив до піхоти, де його розум і знання мови були використані військовою розвідкою. Кіссінджер брав участь у “битві за Виступ” і опинився на чолі захопленого німецького міста, незважаючи на те, що мав лише звання рядового.
Наприкінці війни він приєднався до контррозвідки. 23-річний хлопець отримав команду полювати на колишніх офіцерів гестапо, з абсолютною владою заарештовувати і затримувати підозрюваних.
Маленькі ядерні війни
Повернувшись до Сполучених Штатів, він вивчав політологію в Гарварді і піднявся академічними сходами.
1957 році він опублікував книжку “Ядерна війна і зовнішня політика”, в якій стверджував, що обмежену атомну війну можна виграти. Написавши її антискептичною мовою, він стверджував, що “тактичне” і “стратегічне” використання нового покоління менших ракет може бути раціональним.
Книжка привернула до нього увагу. Розпочався довгий шлях Кіссінджера до слави і впливу, його теорія “малої ядерної війни” досі залишається впливовою.
Він став помічником губернатора Нью-Йорка і кандидата в президенти Нельсона Рокфеллера. А коли Річард Ніксон виграв на виборах 1968 року, Кіссінджеру запропонували високу посаду — радника з національної безпеки.
Це були складні відносини. Президент покладався на поради Кіссінджера щодо міжнародних відносин, але той був схильний до антисемітських спалахів і підозр щодо американських євреїв.
Холодна війна була в розпалі: Армагеддону над Кубою щойно вдалося уникнути, американські війська все ще перебували у В'єтнамі, а Росія нещодавно вторглася до Праги.
Розрядка
Але Ніксон і Кіссінджер вирішили зменшити напруженість у відносинах з Радянським Союзом, відновивши переговори про скорочення їхніх ядерних арсеналів.
Одночасно було розпочато діалог з китайським урядом через прем'єр-міністра Чжоу Еньлая. Це покращило китайсько-американські відносини і чинило дипломатичний тиск на радянське керівництво, яке побоювалося свого величезного сусіда.
Зусилля Кіссінджера безпосередньо призвели до історичної поїздки Ніксона до Китаю 1972 року, коли він зустрівся з Чжоу і Мао Цзедуном — і поклав край 23-річній дипломатичній ізоляції і ворожості.
В'єтнам і Камбоджа
Тим часом США намагалися вивести свої війська з В'єтнаму. “Мир з честю” був ключовою передвиборчою обіцянкою Ніксона, і Кіссінджер давно дійшов висновку, що будь-які військові перемоги США були безглуздими, оскільки вони не могли “досягти політичної реальності, яка могла б пережити наш остаточний відхід”.
Він розпочав переговори з Північним В'єтнамом, але погодився з Ніксоном на таємні бомбардування нейтральної Камбоджі, щоб позбавити комуністів військ і постачання.
Загалом США скинули понад 2 мільйони тонн бомб на територію Камбоджі, а також відправили туди тисячі наземних військ, що викликало жорстокі протести всередині країни.
У країні, яка приблизно на третину більша за Францію, загинуло понад 50 000 цивільних осіб, а мільйони людей залишили свої домівки. Дестабілізація сприяла виникненню жорстокого режиму Пол Пота і руху “червоних кхмерів”, сумнозвісного своїми “полями смерті”.
Під час складних переговорів з В'єтконгом у Парижі Кіссінджер — на той час уже державний секретар — домовився про виведення американських військ з Південного В'єтнаму. Це рішення принесло йому Нобелівську премію миру — разом з президентом Північного В'єтнаму Ле Дих Тхо — рішення, яке піддалося гострій критиці з боку борців за мир.
Кіссінджер прийняв нагороду “зі смиренням” і пожертвував призові гроші дітям американських військовослужбовців, загиблих у конфлікті. Через два роки, коли комуністичні сили захопили Південний В'єтнам, він спробував повернути її.
Реальна політика
Його “човникова дипломатія” призвела до припинення вогню після арабо-ізраїльської війни 1973 року. Секретна система відеозапису Білого дому Ніксона зафіксувала, як прем'єр-міністерка Ізраїлю Голда Меїр щиро дякувала за те, як вони з Кіссінджером поводилися з її країною.
Але після того, як вона пішла, плівки розкрили більш темну реальну політику. Ні Кіссінджер, ні Ніксон не мали жодного наміру чинити тиск на Радянський Союз, щоб дозволити російським євреям шукати нове життя в Ізраїлі.
“Еміграція євреїв з Радянського Союзу не є метою американської зовнішньої політики, — сказав Кіссінджер. — І якщо в Радянському Союзі євреїв саджали в газові камери, це не є американською проблемою. Можливо, це гуманітарна проблема”.
Обрання марксиста Сальвадора Альєнде президентом Чилі, однак, занепокоїло Сполучені Штати. Новий уряд був прокубинським і націоналізував американські компанії.
ЦРУ проводило таємні операції в Чилі, намагаючись допомогти опозиційним групам скинути новий уряд. Кіссінджер очолював комітет, який санкціонував ці дії.
“Я не розумію, чому ми повинні стояти осторонь і спостерігати, як країна стає комуністичною через безвідповідальність її народу, — сказав він. — Ці питання є надто важливими, щоб чилійські виборці могли вирішувати їх самостійно”.
Зрештою, у справу втрутилися військові, і Альєнде загинув під час насильницького перевороту, в результаті якого владу захопив генерал Піночет. Виявилося, що багато його солдатів отримували гроші від ЦРУ.
Пізніше самого Кіссінджера переслідуватиме низка судів, які розслідуватимуть порушення прав людини та смерті іноземних громадян за часів військового режиму.
Рік по тому Кіссінджер дивився, як заплаканий Річард Ніксон залишав Білий дім, охоплений Вотергейтським скандалом. Його наступник Джеральд Форд залишив його на посаді державного секретаря.
Він чинив тиск на уряд білої меншини Родезії, щоб той відмовився від влади, але був звинувачений в ігноруванні “зникнень” критиків аргентинської хунти.
Влада — найкращий афродизіак
Суперечки супроводжували Кіссінджера і після того, як він залишив посаду 1977 року: пропозицію очолити кафедру в Колумбійському університеті було відкликано після протестів студентів.
Він став потужним критиком зовнішньої політики Джиммі Картера і Білла Клінтона, стверджуючи, що президенти хотіли зробити занадто швидкий стрибок до миру на Близькому Сході. На думку Кіссінджера, це могло статися лише крок за кроком.
Після 11 вересня тодішній президент Джордж Буш попросив його очолити розслідування нападів на Нью-Йорк і Вашингтон, але він був змушений піти у відставку за кілька тижнів після того, як відмовився розкрити список клієнтів своєї консалтингової компанії і відповісти на питання про конфлікт інтересів.
Він зустрічався з президентом Бушем і віцепрезидентом Діком Чейні, консультуючи їх щодо політики в Іраку після вторгнення 2003 року. “Перемога над повстанцями, — говорив він їм, — це єдина стратегія виходу”.
Завжди впливовий, він консультував Дональда Трампа з питань зовнішньої політики після його обрання 2017 року, пропонуючи, серед іншого, визнати окупацію Криму російським президентом Володимиром Путіним.
Хоча до того часу, як йому виповнилося 100 років 2023 року, він змінив свій погляд на Україну. Після російського вторгнення він стверджував, що країна президента Володимира Зеленського повинна приєднатися до військового альянсу НАТО після встановлення миру.
Генрі Кіссінджер мав великий список контактів і гострий розум. “Влада, — любив повторювати він, — це найкращий афродизіак”.
На превеликий гнів багатьох, він залишався беззастережним у своєму цілеспрямованому переслідуванні інтересів США та захисті способу життя своєї країни.
“Країна, яка вимагає моральної досконалості у своїй зовнішній політиці, — заявив він одного разу, — не досягне ні досконалості, ні безпеки”.
Найвідоміші цитати Генрі Кіссінджера
- “Завдання політичних лідерів полягає в тому, щоб вивести свій народ звідти, де він перебуває, туди, де він ніколи не був”;
- “Я не розумію, чому ми повинні стояти осторонь і спостерігати, як країна стає комуністичною через безвідповідальність її народу. Ці питання є надто важливими, щоб чилійські виборці могли вирішувати їх самостійно”;
- “Незаконне ми робимо одразу. Неконституційність займає трохи більше часу”;
- “Якщо мене коли-небудь схоплять, я не хочу жодних переговорів, і якщо я буду вимагати переговорів з полону, вони повинні вважати це ознакою примусу”;
- “У цій книжці я відверто розповідаю про себе. Про свою першу помилку я розповідаю на сторінці 850”, — Кіссінджер про власну автобіографію;
- “Парадоксальність була найбільш характерною рисою Росії. Постійно воюючи та поширюючись на всі боки, вона з усім тим вважала, що їй безперервно загрожують”;
- “Якщо ви не знаєте, куди їдете, кожна дорога заведе вас в нікуди”;
- “Кожна війна починалася з ідеалістичних устремлінь і широкого суспільного схвалення і завершувалася загальнонаціональною травмою”;
- “Якісь 90% політиків псують репутацію всіх інших”;
- “Зараз ми озброїли Україну до такого рівня, на якому вона буде найкраще озброєною державою з найменш стратегічно досвідченим керівництвом у Європі. Якщо війна закінчиться так, як це напевне буде — з втратами багатьох здобутків Росії, але зі збереженням Севастополя, то ми можемо мати невдоволену Росію, але також і невдоволену Україну тобто рівновагу невдоволення. Тому для безпеки Європи краще мати Україну в НАТО, де вона не зможе приймати національних рішень стосовно територіальних претензій”, — Кіссінджер — 2023 року в інтерв’ю “The Economist”.
Читайте також:
