Наслідки воєн 1990-х років і не тільки: що відомо про насильство щодо жінок на Західних Балканах

за кордоном

На всіх Західних Балканах жінок переслідують, ґвалтують, б’ють і вбивають. Часто це роблять їхні партнери. Це стійко консервативний регіон, із давньою традицією домінування чоловіків, але проблема зросла після воєн 1990-х років, політичної, економічної та соціальної кризи, яка тривала після закінчення конфліктів.

Про це повідомляє AP.

Жіночі групи на всіх Західних Балканах організували протести, щоб привернути увагу громадськості до насильства та вимагати дій. Також були створені лінії допомоги та притулки для жінок. Активістки звинувачують владу у нерішучих діях для захисту жінок і протидії культурі безкарності.

Насильство над жінками в Боснії

У статті зазначається, що в серпні 2023 року громадськість у Боснії та в регіоні загалом була шокована, коли в місті Градацац чоловік вбив жінку пострілом у голову у прямому ефірі в Instagram. Вбивця був колишнім партнером жертви. За останні 10 років у Боснії з населенням 3,3 млн осіб було вбито 65 жінок, ще п’ятеро пережили спроби вбивства.

Більшість країн Західних Балкан ухвалили закони та нормативні акти задля боротьби з насильством щодо жінок, однак активісти стверджують про непослідовність виконання законів. Наприклад, Боснія – одна з перших країн, яка ратифікувала Стамбульську конвенцію Ради Європи про насильство щодо жінок. Проте ця проблема лише загострилася, повідомила Ваня Маканович з Автономного жіночого центру в Сербії.

“Ми підписали всі відповідні міжнародні декларації, резолюції та конвенції, але їхнє застосування викликає сумнів. Надто багато людей все ще сприймають (домашнє) насильство як особисту проблему, особисту справу двох людей. Вони не розуміють, що це соціальна проблема”, – зазначила Маканович.

У цьому контексті одна з головних проблем у Боснії – м’які вироки за насильство та вбивство жінок. Лише одного вбивцю було засуджено до 40 років ув’язнення у справі, де жертвою була жінка.

Насильство щодо жінок у Косово

Схожа ситуація з насильством щодо жінок і в Косово. Там після зґвалтування 11-річної дівчинки п’ятьма нападниками 2022 року спалахнули вуличні протести з вимогою безпеки для жінок, що призвело до відставки начальника поліції. Пізніше того ж року громадяни протестували через два вбивства у Приштині. Там 63-річну вчительку географії вбив сокирою її чоловік. Ще одну жінку, яка була вагітною, вистежив біля лікарні перед пологами та вбив її чоловік.

Загалом від 2000 року в Косово з населенням у 2 млн осіб партнери або чоловіки вбили 66 жінок. І лише один злочинець був засуджений до довічного ув’язнення.

Маканович вважає, що проблема частково полягає в тому, що “інституції не несуть відповідальності” і немає наслідків за помилки у розгляді справ. Це відлякує жінок від звернення до держави по допомогу.

Заходи для протидії насильству над жінками на Західних Балканах

Після сплеску насильства та вбивств жінок, 2017 року Сербія почала впроваджувати спеціальний закон для поглиблення співпраці між відомствами, вжиття негайних заходів проти нападників і створення місцевих робочих груп із запобігання насильству.

Водночас у Косово Міністерство юстиції розсилало текстові повідомлення, щоб попередити про насильство та закликати жінок повідомляти про напади. Тамтешні високопосадовці публічно закликали посилити покарання для злочинців і критикували минулу практику.

Кілька років тому Боснія ухвалила закон про запобігання домашньому насильству, і влада пообіцяла зробити більше.

“Але в суспільствах, які пережили війни, де економіка та інституції зазнали краху, і де етнічні, політичні та соціальні розбіжності часто підживлюються владою, а не протистоять їй, одних лише правових змін недостатньо, кажуть експерти”, – зазначається у статті.

Вєсна Станоєвич, яка керує мережею безпечних будинків для жінок у Сербії, вважає, що насильство зберігається і триватиме.

“Буває, що ми приймаємо жінок, яких побили так, що вони не можуть ходити, рухати головою, які прийшли після лікарні, які збираються народжувати, мають травми живота. Де вони (нападники) цьому навчилися? Хто є взірцем для наших дітей? Ми повинні виховувати, а ми (суспільства), очевидно, цього не робимо”, – зазначила Станоєвич.

За її словами, зараз в притулках, якими керує організація, перебувають понад 40 жінок і дітей.

“За 32 роки своєї роботи я не бачила, щоб рівень насильства зменшився. Іноді більше, іноді менше, але загалом завжди є”, – додала Станоєвич.

До слова, в Конго понад 100 жінок заявили про сексуальне насильство з боку співробітників ВООЗ, які працювали там під час спалаху лихоманки Ебола. Організація виплатила потерпілим жінкам по 250 дол.

Читайте також:

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *