Російські окупанти сексуально знущаються з українців на окупованих територіях. Після звільнення населених пунктів поліція відкриває кримінальні справи за цими фактами.
Про це йдеться у другій частині матеріалу ТСН про секс-насильство над українцями.
Українці, які стали жертвами сексуального насильства, рідко звертаються до психологів
Наразі і досі невідомо, скільки українців стали жертвами сексуального насильства з боку окупантів. Дуже часто люди хочуть про це просто забути, а тому не звертаються до поліції та психологів.
В Україні діє анонімна телефонна лінія, де психологи готові допомагати людям, які постраждали від насилля або торгівлі людьми. Тут після деокупації Київщини, ще навесні 2022 чекали на шквал дзвінків. Однак, цього не сталося.
“Від початку повномасштабного вторгнення ми володіємо інформацією про сімдесят випадків сексуального насильства, які були вчинені російськими солдатами”, – каже Катерина Бороздіна, віцепрезидентка “Ла Страда Україна”.
Але навіть ці сімдесят людей, які подзвонили, каже Катерина, не відразу зізнавалися, що постраждали від сексуального насилля. І навіть анонімні бесіди з психологом давалися їм важко. Це стається через те, що потерпілі дуже часто стикаються з нерозумінням та навіть осудом замість підтримки.
Наталя Поцілуєва – психологиня, яка працює саме з потерпілими від сексуального насилля під час війни.
“У моїй роботі зараз 22 клієнтки. З них три підлітки і одна дівчинка маленька”, – каже психологиня.
Наталя розповідає, що своїх клієнтів часто вони з колегами знаходять самотужки: їдуть у деокуповане село і розшукують скривджених. І навіть під час особистого спілкування є люди, що відмовляються від допомоги. Наталя каже – всім помилково здається, що душевна травма загоїться сама.
“Я би порадила не мовчати про цей біль, бо він насправді руйнує зсередини. У мене було декілька клієнток, які відмовлялись працювати з нами на початку, ми давали їм час оговтатись. І, якщо чесно, я не знаю, як вони прожили ці два роки, бо наскільки зруйновані вони зсередини, настільки погано їм всі ці роки, тому краще не мовчати”, – каже Наталя Поцілуєва.
“Жінці вибили зуби, щоб було легше це з нею робити” – свідчення експолоненої
Людмила Гусейнова в полон так званої “ДНР” потрапила 2019 року. Тримали її, зокрема, і в таємній тюрмі “Ізоляція” в окупованому Донецьку. Бойовики піддавали Людмилу тортурам, роздягали, торкалися статевих органів. Це теж є сексуальним насиллям.
Людмилу обміняли в жовтні 2022 року. Наразі вона живе в Києві. В одному з притулків, куди з фронту привозять чотирилапих, вона знайшла собі друга – Дюка. Забрати в орендовану квартиру собаку не може, тож приїжджає з ним гуляти. Каже – чи не відразу після полону вирішила, що замовчувати свою історію не буде. Тому вже дала десятки інтерв’ю, пише книгу, виходить на акції в підтримку полонених і допомагає жінкам, які так само, як і вона, пройшли полон, тортури і насилля.
“Я почула про те, як жінці вибили зуби, тому щоб, це страшно звучить, неможливо навіть повторювати, але лише тому, щоб їм було простіше це робити з нею. Якщо ми будемо мовчати про це, якщо засуджуємо, то ми не даємо людині добитися справедливості”, – каже Людмила.
Кримінальні провадження проти нелюдів-росіян
Генеральна прокуратура наразі розслідує 257 справ щодо сексуального насилля під час війни. І правоохоронці, і юристи певні – це дуже мало. Щоправда, такі справи не мають строку давності.
У Генпрокуратурі працює спеціальне управління, яке розслідує такі провадження. Коли у відкритих джерелах вони знаходять російських ґвалтівників і потерпілі їх упізнають – справу передають до суду. Там росіян, що чинили злочини на окупованих територіях, судять заочно. Але в майбутньому матеріали всіх цих справ будуть використані і в міжнародних судах для покарання вищого російського керівництва.
“Наша мета – притягнути до відповідальності вище керівництво Російської Федерації. Тому розкриваючи всі ці злочини, роблячи таке мапування, ми будуємо і бачимо для себе ціль, все ж таки геноцид, який ми хочемо доводити в Міжнародному кримінальному суді”, – каже Ірина Діденко, начальниця спеціалізованого управління Офісу генерального прокурора України.
Жертви насильства хочуть покарання для кривдників
Двох росіян-ґвалтівників зі справи з умовною назвою “зґвалтована вулиця” вже ідентифікували. Є дані, що одного з них українські оборонці вже ліквідували на фронті. Разом із тим, адвокати потерпілих кажуть – головна мета їхніх клієнтів побачити кривдників на лаві підсудних. Заочне покарання їх не влаштовує.
“Кожній людині болить її. На загал ми розуміємо, що Росія – це країна агресор, це злочинність на загал, але людина потерпіла від дуже конкретного точкового російського військовослужбовця, і вона би дуже хотіла, щоб цей конкретний військовослужбовець РФ поніс якесь справедливе покарання”, – каже Людмила Вигівська, адвокатка асоціації жінок-юристок України “Юрфем”.
Разом із тим українські юристи певні – поки українське законодавство не адаптоване до європейського, поки Україна не ратифікує Римський статут, сподіватися на те, що прокуратурі вдасться довести більшість таких справ до міжнародних судів – не варто. Міжнародний кримінальний суд може просто відмовитись їх розглядати.
“Можливо відсотків 10-20 піде в міжнародні суди. Тому що це не задача міжнародних судів розглядати наші справи. Це задача нашої кримінальної системи”, – каже Надія Волкова, директорка Ukrainian Legal Advisory Group.
Колишній полонений Роман Шаповаленко каже, що він хоче, щоб його кривдники отримали справедливе покарання та сіли до вязниці.
Олена Ягупова після полону і насилля там змушена приймати велику кількість медикаментів. Зараз Олена не працює. Займається лише тим, щоби зібрати всі необхідні документи для позову в Міжнародний кримінальний суд. Олену підтримує її чоловік. Артур знає всі подробиці її полону. І чи не перше, що зробили після звільнення – обвінчались.
Читайте першу частину матеріалу ТСН: “Я тебе віддам на кілька днів кадирівцям”: українці розповіли моторошні історії про російський полон.
