У суботу, 13 січня, Тайвань обиратиме президента та новий склад парламенту. Фаворитом президентських перегонів є чинний віцепрезидент Лай Чінте від правлячої вже три строки поспіль Демократичної прогресивної партії (DPP). Раніше він виступав за фактичний суверенітет і відокремлення Тайваню від Китаю, але згодом помʼякшив свою риторику, пообіцявши зберегти статус-кво. Проте, щодо збереження більшості за DPP у парламенті, все не так однозначно.
З іншого боку є Народна партія Тайваню (TPP), з якою DPP, якщо вона не набере більшість, доведеться йти в коаліцію, якщо вдасться домовитися. Проте, є ще й третій великий гравець – Гоміньдан (KMT) – головна опозиційна партія, яка виступає за тісніші звʼязки з Китаєм. Пекін робить ставку саме на Гоміньдан, хоч його представники у розмовах із ТСН.ua й відхрещувалися від прихильності до Китаю, кажучи, що не розуміють, чому КНР їх вважає умовно “своїми”.
Західні медіа, описуючи можливі результати виборів, сходяться на думці, що Китаю вигідна перемога Гоміньдану. Дехто навіть припускає, що це допоможе Пекіну встановити контроль над Тайванем без війни. Одразу після виборів до Тайбею приїде неофіційна американська делегація. Проте США не змінили й не змінять своєї офіційної позиції щодо прихильності політики одного Китаю.
“Ми виступаємо проти будь-яких односторонніх змін статус-кво з обох сторін. Ми не підтримуємо незалежність Тайваню. Ми підтримуємо діалог між (Тайванською протокою – ред.) та очікуємо, що розбіжності будуть вирішені мирними засобами, без примусу, в спосіб, який буде прийнятним для людей по обидва боки протоки”, – зазначив неназваний старший високопосадовець Адміністрації Байдена, якого цитує пресслужба Білого дому за день до виборів на Тайвані.
Тож, як Тайвань готується до можливої великої війни з Китаєм? Що до цього може підштовхнути Пекін? Як у цьому зацікавлена Росія? Які провокації Китай створює перед виборами на Тайвані? Про це кореспонденти ТСН.ua Христина Зеленюк та “1+1” Яна Слєсарчук розпитали у міністра закордонних справ Тайваню Джауші Джозефа Ву.
– Яна Слєсарчук: У вівторок, 9 січня, всі жителі Тайваню отримали на свої мобільні телефони оповіщення від президента про китайську ракету в повітряному просторі. Вона застала нас на острові Кіньмен, із якого вже видно китайські острови. Як думаєте, Китай так діє саме перед виборами на Тайвані?
– Китайці проводять багато дій у “сірій” зоні. Вони розуміють, що ми теж маємо дуже сильну армію. Тому, якщо вони перетнуть червону лінію, наприклад, якщо їхні пілоти залетять на своїх винищувачах у наш повітряний простір, ми будемо реагувати. Тож їхні літаки продовжують літати близько до нашого повітряного простору. Ми називаємо це діями в “сірій” зоні.
Крім того, вони також мають багато кораблів, які наближаються дуже близько до нашої 24-мильної зони, але не перетинають її. Це не той випадок, коли ми будемо щось робити, щоб їх зупинити. Але це теж їхні дії у “сірій” зоні, які китайці ніколи не втомлюються робити проти Тайваню. За останні кілька тижнів багато повітряних (китайських розвідувальних – ред.) куль пролетіло над Тайванем. Таким чином вони продовжують нагадувати народу Тайваню, що загроза й небезпека війни існує.
Крім дій у “сірій” зоні, які межують із війною, вони також ведуть багато гібридних дій проти Тайваню. Я впевнений, що Україна знайома з цим: кібератаки, дезінформаційні кампанії. Крім цього, вони також економічно тиснуть на Тайвань. Вони припинили імпортувати деякі тайванські продукти. Коли Китай розпочав свій економічний тиск, заборонивши експорт тайванських ананасів, які є нашим основним с/г-продуктом, це завдало неабиякої шкоди деяким із наших фермерів. Але Японія дуже швидко включилася, почавши закуповувати наші ананаси, й тепер ми експортуємо більше, ніж раніше до Китаю.
– Христина Зеленюк: Багато українців до 24 лютого 2022 року також не вірили, що повномасштабне російське вторгнення можливе. Які сигнали Китаю ви бачите, що свідчать про підготовку до війни? І, можливо, ви помічаєте в цьому російський слід? Бо це не секрет, що Росія дуже зацікавлена у створенні нової гарячої точки.
– Це питання обговорюють багато людей, враховуючи тайванських офіційних осіб. Бо Тайвань буде першим, хто дуже серйозно постраждає, якщо почнеться війна, а ми не будемо готові. Це обговорюють США, Японія, Австралія та інші – чи достатньо готовий Тайвань, чи готовий Китай, щоб розпочати війну. Проте, я думаю, війна не є неминучою. Це не можна порівняти з тим, що було напередодні початку російської агресії проти України 24 лютого 2022 року. Російські війська вже стояли вздовж (українського – ред.) кордону, вже було багато повідомлень від західних країн, особливо США, що Росія може дуже швидко почати війну. Проте зараз на Тайвані ми цього не бачимо.
Звичайно, ми маємо бути напоготові щодо їхніх намірів та можливостей. Але, здається, вони не готові до цього, у них все ще немає достатніх можливостей для переправлення великої кількості військ через Тайванську протоку. І, здається, наразі вони не хочуть заходити аж так далеко. Багато людей тут, на Тайвані, аналізують Китай. Їхні вищі керівники стурбовані економічним спадом, суспільним невдоволенням, безробіттям серед молоді, проблемами на ринку нерухомості. Тому вони не зацікавлені в створенні справжньої кризі. Але, звичайно, ми не можемо виключити можливість війни. Знаєте, стародавні філософи, сучасні історики, політологи продовжують нагадувати нам: коли авторитарний режим стикається з внутрішніми труднощами, які не може вирішити, то може створити зовнішню кризу, щоб відвернути увагу свого населення.
Тому ми стурбовані тим, чи може Китай почати війну проти Тайваню, щоб відвернути увагу власних громадян. Ми не виключаємо такої можливості. Проте наразі ситуація поки що керована. Звичайно, Тайвань не хоче війни, бо ми перші ж і постраждаємо. Тому, по-перше, ми маємо проводити дуже відповідальну політику, щоб у Китаю не було жодного приводу для початку війни проти Тайваню. По-друге, нам треба зміцнювати нашу обороноздатність, що ми і робимо.
– Яна Слєсарчук: Уважно спостерігаючи за війною Росії проти Україні протягом останніх двох років і до цього, чи винесли ви якісь уроки для себе?
– По-перше, ми бачимо хоробрість українців, які борються проти російського вторгнення; мужність українських військових і людей, які воюють на передовій. І це дуже хороший урок для нас. Ми маємо бути рішучими, захищаючи себе. І це перше, чомго ми намагаємося навчитися у українців.
Друге, чого ми вчимося у України, – це асиметрична стратегія. Ми знаємо, що це працює. Децентралізоване військове командування, невеликі мобільні підрозділи, оснащені летальною зброєю. Все це спрацювало дуже добре, стримуючи одну з найбільших армій у світі. І це те, що ми зараз вивчаємо. Наша військова реформа також охоплює підготовку наших військ до такого роду війни. І ми це робимо не самі. США допомагають нашим солдатам навчатися.
Третє – це важливість міжнародної підтримки: європейських країн, США, Канади, Австралії, Японії. Підтримка України – це те, що дало українцям зрозуміти, що ви не одні. Решта світу стоїть за вашою спиною. І це дуже важливо. І це теж те, чому ми вчимося.
Тому, ми намагаємося тісніше співпрацювати зі США, Канадою, Великою Британією, європейськими країнами, НАТО, Японією, Австралією тощо. Усі вони говорять про свою опозицію проти будь-якої односторонньої зміни статус-кво силою чи примусом, що мир і стабільність у Тайванській протоці необхідні для глобальної безпеки й процвітання. Ми не одні маємо справу з авторитарним Китаєм.
– Яна Слєсарчук: Коротке запитання в продовження теми. Ви сказали, що ви зафіксували певний рівень рішучості й збираєтеся його підвищити. Моє запитання: як ви збираєтеся це зробити? Які методи?
– Думаю, це те, за чим жителі Тайваню дуже уважно спостерігають – як росіяни почали війну проти України. Ми знаємо, що КНР колись може зробити так само. Китай співпрацює з Росією у формі авторитарного блоку. Звичайно, молоді люди, народжені в демократії, живуть хорошим життям і не дуже добре розуміли, як Тайвань став демократичним, та як ми маємо захищати наш демократичний спосіб життя. Але коли вони бачать війну в Україні, вони знають, що це реально, це те, до чого точно треба бути готовим. І з опитувань громадської думки ми бачимо, що молодь на Тайвані, громадськість загалом, стали більш рішучими щодо питання захисту Тайваню.
Уряд створив оборонну агенцію щодо мобілізації з метою об’єднання міноборони, інших міністерств, а також місцевих органів влади, щоб краще підготувати народ і посилити нашу рішучість захищатися. Ми більше інвестуємо в нашу оборону, проводимо набагато більше військових реформ, ніж раніше. Ми закуповуємо зброю у США, навчаємо наших солдатів, і люди про це знають. Також ми подовжуємо військову службу серед молоді з чотирьох місяців до одного року. Китайський уряд також це бачить, тому йому слід двічі подумати, перш ніж починати будь-які дії.
– Христина Зеленюк: Яка справжня мета підтримки Китаєм Росії у війні проти України? Чи означає це, що Китай повністю на боці Росії? Ви також згадали, що міжнародна підтримка дуже важлива. Звичайно, але зараз Україна не в дуже найкращому становищі саме через відсутність міжнародної підтримки, я маю на увазі, звичайно, зброї.
– Це дуже гарне запитання. Якщо поглянути на геостратегічну динаміку світу, здається, що існує чіткий поділ між демократіями з одного боку та авторитаризмом з іншого. А в авторитаризмі ми маємо чотирьох головних акторів: Росія, Китай, Північна Корея та Іран. Вони працюють одне з одним. Північна Корея постачає Росії боєприпаси для продовження війни на полі бою (проти України – рейд.). І КНР, схоже, має економічні можливості для підтримки всіх цих країн. Іранці, схоже, маючи технології (із виробництва – рейд.) безпілотників, надають їх Росії. Тому вони співпрацюють одне з одним. Демократичні країни продовжують надавати підтримку Україні, навіть, якщо це можуть бути не ті обсяги, на які сподіваються українців, щоб виграти війну. Деякі країни або деякі друзі Тайваню в США чи Європі кажуть, що Тайвань набагато важливіший, тому зброя, надана Україні, призведе до ситуації, коли підтримка Тайваню буде недостатньою, закликаючи припинити підтримку України.
Наша відповідь їм – ні – навіть не думайте про це. Україна така ж важлива, як і Тайвань і західні країни. Усі демократії мають продовжувати надавати підтримку Україні. Якщо Україна зазнає краху, це буде провал усіх демократій проти експансіонізму авторитаризму. Боротьба точиться не лише за Україну – за демократії в усьому світі. Так само й щодо нас, бо ми прямо на лінії фронту в Індо-Тихоокеанському регіоні, як і Україна на лінії європейського фронту. Ми знаємо, що китайський експансіонізм у цій частині світу зараз націлений на Тайвань. Але якщо Тайвань зазнає невдачі, інші країни цього регіону також опиняться в небезпеці. Тому ми зобов’язані захищати себе, знаючи, що ми також захищаємо демократії для решти світу. І в цьому сенсі ваша і наша доля однакові, і ми повинні підтримувати один одного.
– Христина Зеленюк: Зростання загрози з боку Північної Кореї. У Білому домі підтвердили, що КНДР надала Росії балістичні ракети, якими російська армія вже завдала удари по Україні.
– Північна Корея — це держава-вигнанець, і це визнають багато країн. Незважаючи на те, що проти КНДР діють міжнародні санкції, вона продовжує загрожувати не лише Південній Кореї, а й Японії та іншим країнам цього регіону. Нещодавно КНДР обстріляла морський кордон (берегову лінію в районі островів – ред.) поруч із Південною Кореєю, що порушує угоду про припинення вогню між двома Кореями. Це є загрозою регіональному миру та стабільності. І що б не робили північнокорейці, погрожуючи регіону, постачаючи боєприпаси Росії, порушуючи запроваджені проти Росії санкції, все це матиме наслідки. США вже ввели санкції проти Північної Кореї. І Тайвань є частиною цього.
Ми продовжимо співпрацю з Кореєю та Японією в регіоні, щоб боротися з експансіонізмом Північної Кореї. Кілька років тому, коли я ще працював у Раді нацбезпеки, північнокорейці випустили кілька ракет по Японському морю та іншим водам у регіоні. У відповідь були запроваджені санкції ООН проти Північної Кореї. І Тайвань приєднався, навіть не будучи членом ООН. Але для нас це дуже важливо, бо Тайвань збирається відігравати дуже важливу роль для регіонального миру та стабільності. Ми оголосили, що збираємося припинити всі наші торгові відносини з Північною Кореєю. Ми знаємо, що це дрібниця, але Тайвань може це зробити, щоб показати демократіям у цьому регіоні, що Тайвань є відповідальним гравцем.
– Яна Слєсарчук: Голова КНР Сі Цзіньпін у своєму новорічному привітанні заявив, що возз'єднання Тайваню і материкового Китаю неминуче. І, як ви згадали раніше, Китай грає за підручником Сунь-цзи. Отже, чи бачите ви можливість мирного возз’єднання як один із потенційних результатів цих виборів?
– Ймовірно, це стане наслідком цих виборів. Причина дуже проста. Тайвань є демократією. Люди йдуть на виборчі дільниці, щоб обрати наступних лідера та парламент, слідкуючи за програмами ключових кандидатів і політичних партій. Жоден із кандидатів (у президенти – ред.) і жодна з політичних партій не виступає за об’єднання з Китаєм. Тому буде важко уявити, що об’єднання стане політикою будь-якого кандидата, який стане президентом, або наступного уряду, сформованого новообраним президентом.
Опитування громадської думки за останні кілька десятиліть свідчать, що об'єднання (з Китаєм підтримує – ред.) незначна меншість. Не думаю, що будь-який уряд на Тайвані, який бачить ці результати, обере об’єднання з КНР. Це буде політичним самогубством. Особливо після того, що ми побачили в Гонконзі (місто втратило значну автономію в рамках КНР – ред.). Уряд Китаю каже Тайваню, що вони хочуть застосувати (до Тайваню – ред.) модель “одна країна — дві системи”. Але подивіться, що сталося в Гонконзі. Модель системи “одна країна — дві системи” зазнала поразки: права й свободи, відкритість, демократичне право обирати законодавчу раду були повністю відібрані авторитарними лідерами Китаю. І якщо люди на Тайвані бачать, що сталося в Гонконзі, проте все ще думають, що ми можемо об’єднатися з Китаєм за моделлю системи “одна країна — дві системи”, думаю, з цими людьми є невелика проблема. Соцопитування свідчать, що близько 90% населення проти цього.
– Христина Зеленюк: Дозвольте поставити останнє запитання, бо знаю, що ви маєте лише 30 хвилин, а ми говоримо вже 35. Я трохи продовжу думку Яни. Міжнародна спільнота повторює про політику одного Китаю (визнання лише однієї китайської держави, попри існування фактично двох – Китайської Народної Республіки з центром у Пекіні та Республіки Китай на Тайвані з центром у Тайбеї – ред.). І тут дуже цікаво почути вашу думку щодо цього.
І друга частина запитання. Західна спільнота підтримує Україну та Тайвань. А як щодо співпраці між Україною та Тайванем? Де та в яких сферах це може бути? Бо ви, напевно, чули, що Україні зараз критично не вистачає, наприклад, безпілотників.
– Це дуже гарне запитання. Я знаю, що ЄС дотримується політики одного Китаю. Але ця політика одного Китаю дуже відрізняється від того, про що заявляє власне сам Китай, — принцип одного Китаю. Вони вважають Тайвань частиною КНР, хочуть захопити Тайвань, щоб до Тайваню ставилися, як до внутрішнього питання КНР. Так, європейські країни дотримуються політики одного Китаю, але також хочуть співпрацювати з Тайванем. Україна також може мати політику одного Китаю, але в її рамках існує певна гнучкість, коли Україна може працювати з Тайванем.
Безпілотні технології – це, безперечно, одне. У нас на Тайвані є компанії, які виробляють дрони. І, якщо ви в цьому зацікавлені, можете відправити свої делегації на Тайвань і подивитися, як може відбуватися така співпраця. Але ми також маємо подумати про співпрацю Тайваню з центральним урядом або українськими місцевими органами влади, допомагаючи процесу відновлення (після наслідків війни – ред.). За останній рік Тайвань уже вклав близько $110 млн, в основному в гуманітарну підтримку, а також у відновлення шкіл, лікарень, церков та іншої інфраструктури.
Тож, якщо найближчим часом буде певна співпраця щодо цього, думаю, нам слід більше це обговорювати. І такі дискусії насправді вже ведуться. Ми обговорювали з місцевими органами влади таких міст, як Буча (з візитом на Тайвані був мер Бучі – ред.) та Київ, конкретні пропозиції щодо будівництва мостів чи відновлення шкіл. Тайвань дуже хоче співпрацювати з ними. Але найголовніше, що ми працюємо разом із Польщею, Чехією, Литвою та іншими, й разом із ними приїжджаємо до України. Рано чи пізно росіяни зазнають поразки, й в Україні буде великий процес відновлення. Тому Тайвань готовий працювати разом із вами щодо цього. Ми також можемо подумати про майбутнє економічне співробітництво. Тайвань дуже добре володіє високими технологіями. Україна — великий промисловий виробник с/г-продукції.
