Насамперед звернемо увагу, що “кричати” можна по-різному. Наприклад, в італійських сім'ях часто розмовляють на високих децибелах. У “криках” італійців немає образ і агресії, тим більше стосовно дітей. Йдеться саме не про емоційний стиль спілкування, а про образливий, агресивний. Його в жодному разі не можна допускати.
Що відбувається, коли кричать на дитину
Страх та повага – це різні речі. Крик – це метод нав'язування саме страху, а не поваги та авторитету. Дитина боїться, що на неї знову накричать, і через це виконує доручення. Але це неправильна тактика. Якщо дитина постійно спілкується з татом чи мамою, що кричать, це ні до чого хорошого не приведе.
На маленьку дитину кричати не можна, тому що малюки інформацію сприймають буквально, беззастережно вірять усьому. Малюк, буде думати, що якщо батьки кричать на нього, значить, вони його не люблять. А якщо батьки не люблять, то тим більше ніхто не світі не любить.
До чого це може призвести — малюк замикається в собі, часто плаче, у нього можуть виникнути проблеми зі сном. Дитина починає себе погано вести, щоб привернути увагу батьків. Вона може почати копіювати поведінку мами з татом, сама виявляти агресію.
Чому не можна кричати на дитину, як крик впливає на її адаптацію
Психологи стверджують, що часті крики на дітей негативно впливають на їхню соціальну адаптацію.
- Коли на дитину постійно кричать замість того, щоб допомогти у скрутній ситуації, у дитини формується образ власної нікчемності та непотрібності. Дитина відчуває, що її не люблять, через постійні скандали у них виникає комплекс неповноцінності. Діти відчувають себе непотрібними, часто ображаються та страждають.
- Якщо спілкування з дитиною передбачає постійний негатив, крик і лайку, то дитина в майбутньому може спроектувати цю установку на своє сімейне життя — вона так само лаятиметься зі своїм чоловіком/дружиною, а потім кричатиме на своїх дітей.
- Через крики у дитини виникне негативне ставлення до всього, що її оточує, вона не зможе довіритися людям, завести друзів чи кохану людину. Тому в майбутньому можуть виникнути проблеми зі створенням сім'ї.
Отже, крик та агресивна поведінка можуть мати негативні наслідки. Підвищення голосу на дитину може призвести до пониження самооцінки дитини, дитина вважатиме себе невдахою та нещасною.
Крик приведе до проблем з довірою — дитина може почати приховувати від дорослого свої проблеми та не бажати ділитися з нею своїми думками та почуттями, якщо дорослий постійно кричить на нього.
У дитини може виникнути стрес. Постійний страх та занепокоєння може призвести до порушення сну та апетиту, а також до розвитку психосоматичних захворювань.
Що робити батькам, щоб не кричати на дитину
Чи можна кричати на дитину взагалі? Допускається підвищений тон, коли дитина, наприклад, у 2 роки лізе до електроприладів та розеток або збирається стрибнути з каруселі на повній швидкості. У критичній ситуації саме голосний голос батька може застерегти від небезпеки. Але, що важливо, підвищувати голос потрібно без агресії та зла.
Психологи забороняють кричати на дітей без приводу. Причини такої поведінки дорослого криються у психічній нестабільності дорослого, чи конфліктами на роботі, з чоловіком, дружиною тощо, а крик на дитину є зручною причиною виплеснути негатив.
У такому випадку, для того, щоб навчитися справлятися зі своїми емоціями та стресом психологи радять вдаватися до таких способів як глибоке дихання. Воно допомагає зменшити рівень стресу та напруги в тілі.
Знизити рівень тривоги та стресу, а також покращити самооцінку поможе медитація та йога. Регулярне заняття спортом допоможе знизити рівень стресу та покращити настрій.
Розмова з близькими людьми, а за потребою і з психологом може допомогти впоратися з емоціями та знайти справжні причини нестійкого емоційного стану.
Читайте також:
