Стаття німецького таблоїду Bild, який посилався на секретний документ Міноборони Німеччини про підготовку до війни з Росією в разі програшу України, наробила чимало галасу як, власне, в самій Україні, так і в ЄС. Видання написало про легенду “навчань НАТО” 2024 року, коли Росія нападає на Польщу чи країни Балтії. Тобто це не дані військових розвідок про плани ворога, як, наприклад, про це писав той самий Bild та інші західні ЗМІ напередодні повномасштабного російського вторгнення з напрямками нападу, а радше навчальний сценарій.
Крім абсолютно нереалістичних планів Путіна мобілізувати ще 200 тисяч уже в лютому (до своїх президентських “виборів” він на це не піде) чи що 2025 року може початися пряме зіткнення НАТО з Росією, легенда, про яку йдеться у статті Bild, є цілком нормальним сценарієм відпрацювання військових ігор і навчань. Тим паче, ще від вересня минулого року відомо, що цієї весни Альянс готується до найбільших від часів Холодної війни навчань Steadfast Defender із залученням близько 90 тисяч військових (це за словами головкома Обʼєднаних ЗС Альянсу Кріса Каволі, хоча ще минулої осені називалася цифра в понад 41 тисячу військових – ред.), понад 50 кораблів і до 700 повітряних бойових місій у Німеччині, Польщі та країнах Балтії.
Проте наївно думати, що Путін не хоче підірвати статтю 5 НАТО про колективну оборону, яка, власне, за всі 75 років існування Альянсу жодного разу не застосовувалася. Хоча в європейських країнах у це не вірять, переконуючи, що Україна знищила професійну російську армію і у Москви просто немає сил, – це далеко не так. У Білорусі вже є російська тактична ядерна зброя. На відміну від демократичних країн, Путін може дуже швидко мобілізувати велику кількість людей. Російська економіка майже перейшла на воєнні рейки. Тому ЄС починає розглядати найгірші варіанти, особливо в разі другого “пришестя” Дональда Трампа до Білого дому.
Як Європа готується до можливої великої війни з Росією? ТСН.ua розповість у цьому тексті.
Стримування Путіна: посилення оборони з арміями на папері
Європа має кілька років на підготовку до можливої повномасштабної війни з Росією. І про це пише не лише німецький таблоїд Bild чи інші західні видання. Це публічні заяви європейських лідерів та армійських генералів, що лунають уже пів року. Наприклад, днями в інтерв'ю виданню The Times премʼєрка Естонії Кая Каллас заявила, що Європа має 3-5 років, щоб підготуватися до війни на східному фланзі НАТО. Раніше в січні про це говорив і польський премʼєр Дональд Туск, підкресливши, що Європа сильно відстає від Росії за темпами виробництва зброї.
Проте чи не раніше за інших про це почали говорити в експертних німецьких колах. Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP), яка радить німецькому МЗС, ще на початку листопада опублікувала аналітичну записку, в якій йдеться про 6-8 років, за які Росія може повністю відновити свій військовий потенціал для нападу після закінчення війни проти України. А вже у грудні міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що Європа має 5-8 років на підготовку. Під загрозою країни Балтії, Молдова та Грузія.
Але поки що ці заяви не призвели до конкретних дій. Наразі перша з трьох німецьких дивізій для посилення стримування НАТО не буде готова до розгортання 2025 року. На другий дивізіон, запланований до розгортання на 2027 рік, чекає та сама доля. Знадобляться щонайменше два роки, щоб налагодити нові виробничі лінії для ракет, танків і створити більші військові підрозділи. Аналітики DGAP зазначають, що замість обовʼязкової військової служби Німеччина має перейти до обовʼязкового військового стажування для всіх у віці від 18 до 65 років, а зміцнення оборони має стати буденністю політичного й економічного життя країни.
Польща та Румунія вже відкрито комунікують зі своїми громадянами про прольоти російських ракет у їхньому небі. І їхніми суспільствами це вже не сприймається, як щось екстраординарне. Це також можна віднести до одного з елементів підготовки людей до можливої війни. Як і те, що в середу, 17 січня, за повідомленнями західних ЗМІ та журналістів, Росія вирішила випробувати в Калінінграді свої засоби РЕБ, “поклавши” роботу GPS у половині Польщі та в районі Сувальського коридору. І це лише підтверджує слова очільника Військового комітету НАТО Роба Бауера, що війна може спалахнути в будь-який момент, а не за три чи шість років. У Кремлі та російській Держдумі вже давно не приховують апетитів щодо захоплення Сувальського коридору, який відділяє Білорусь від російського Калінінграда. Не дарма ж Путін розмістив у Лукашенка впритул до польського кордону російську тактичну ядерну зброю. До того ж захоплення Сувальського коридору “відріже” країни Балтії від Польщі та інших натовських держав і зробить їх набагато вразливішими до можливого нападу з боку Росії.
У прогнозах західних аналітиків і військових експертів – це найімовірніший сценарій. Про нього, до речі, йдеться й в статті Bild. І, ймовірно, зокрема, й це відпрацьовуватимуть натовці під час своїх навчань у лютому-березні цього року. Проте найбільшу проблему це не вирішує. Наразі на східному фланзі НАТО зосереджені вісім бойових груп союзників. Але виконання рішення ще Мадридського саміту Альянсу від 2022 року щодо збільшення від 40 тис. до 300 тис. ударної сили, готової до швидкого розгортання протягом місяця, так і залишається на папері.
Польща задекларувала, що збільшить свою армію до 300 тис. Це буде найбільша армія в Європі. Після України, звісно. Проте вже зараз Польща, де лише добровільна контрактна армія, постала перед величезною проблемою: де брати людей? Поступово Міноборони країни робить кроки в цьому напрямку. Наприклад, 13 січня почало діяти нове розпорядження про зміни призову на військову службу під час війни: за неявку до військкомату після отримання повістки протягом шести годин передбачається посилення відповідальності аж до кримінальної.
Навіть обіцянки Німеччини розмістити свою 5-тисячну бригаду в Литві, яка має армію лише з 16 тис. осіб, до 2027 року стикаються з труднощами, передусім фінансовими. Аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) дуже влучно зазначають, що стримувати війну – набагато краща й дешевша стратегія, ніж її вести. До того ж розміщення німецької бригади в Литві – це вперше для бундесверу, коли його війська будуть дислоковані за кордоном. Проте, схоже, що за ці два роки повномасштабної російської війни політичної волі у європейців не додалося. Ба більше, все це помножується ще і на страх другого “пришестя” Трампа. Не будучи прихильниками військових Альянсів, європейці побоюються, що в разі нападу на одну з їхніх країн Америка під керівництвом Трампа не просто може не прийти на допомогу, а й навіть може вийти з НАТО.
Зброї все менше: дешевше для НАТО – допомогти Україні
Найкраща й найдешевша для Альянсу стратегія стримування Росії – це надання Україні необхідної для перемоги зброї. Президент Зеленський на економічному форумі в Давосі чітко окреслив, що буде, якщо Захід не продовжить збройну та фінансову допомогу Україні:
“Це страшний експеримент – затягувати з тією чи іншою допомогою. Якщо не буде допомоги, що станеться? Ми будемо слабкими на полі бою. Буде великий дефіцит артилерії, ракет для ППО. Ми не зможемо відбивати удари балістичних ракет. Буде велика кількість вбивств і поранених людей. Буде велика криза для всієї Європи. Без допомоги США, ЄС Україна буде слабшою, і це буде можливість для Росії захопити нас. Щойно вони нас захоплять, повірте, це буде війна НАТО з РФ. Я вважаю, чесно кажучи, що Путін цього й хоче”.
За словами міністра оборони Литви Арвідаса Анушаускаса, через війну проти України можливості Росії здійснювати провокації в Балтійському регіоні обмежені. Так, поблизу кордонів із країнами Балтії вона має авіацію, ракети, тактичну ядерну зброю, ВМС. Але Москві не вистачає сухопутних військ, які вона направила на український фронт. Проте навіть після початку повномасштабної війни Захід вчергове недооцінив Росію. На відміну від західних демократичних країн, вона може дуже швидко мобілізувати нових солдатів до армії та перевести економіку на воєнні рейки.
До того ж, як показує практика, союзники Росії – Білорусь, Іран, Північна Корея та Китай – доволі старанно та швидко допомагають Москві, на відміну від західних партнерів України. За словами помічника генсека НАТО з політичних питань і політики безпеки Бориса Руге, Альянс є достатньо потужним, щоб захиститися від російської агресії. Хоча у своїй нещодавній програмній промові міністр оборони Великої Британії Грант Шаппс заявив, що ера дивідендів від миру закінчилася, а світ – на порозі війни.
“Путін вважає, що Заходу забракне стійкості. Якщо ми нагородимо його перемогою у війні, то це лише збільшить ризик ескалації. Не лише тому, що він одержимий ідеєю відновлення Російської імперії. Це також буде сигналом для інших потенційних агресорів. Саме тому прем'єр Ріші Сунак підписав у Києві історичну безпекову угоду між Британією та Україною. Вона започаткувала столітній союз, який ми тепер будуємо з нашими українськими друзями”, – заявив Грант Шаппс.
Проте, схоже, головні союзники України – США та Німеччина – цього досі не розуміють. З одного боку, офіційні заяви, які надходять із Вашингтона та Берліна, свідчать, що там уже відмовилися від ідеї переговорів із Путіним про закінчення війни. Принаймні поки що. Наприклад, держсекретар США Ентоні Блінкен, виступаючи на економічному форумі в Давосі, заявив, що це насправді Росія не зацікавлена в переговорах і закінченні війни. Щоправда, Bloomberg перед початком форуму написав, що радник президента Байдена з питань нацбезпеки Джейк Салліван передасть у Швейцарії Володимиру Зеленському послання від Білого дому перейти від наступу до оборони на полі бою. Тому, як сказав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, кишенькових Чемберленів вистачає (за аналогією з британським премʼєром Невіллом Чемберленом, який був прибічником умиротворення Гітлера – ред.).
Проте гарні й пафосні промови зброї нам не додають. За словами українського міністра оборони Рустема Умєрова, реальність цієї війни така, що Росія значно перевершує Сили оборони України у щоденних артилерійських атаках. На різних ділянках фронту та етапах бойових дій ворог випускає уп'ятеро-вдесятеро більше артилерійських снарядів, ніж ми. До того ж після новин, які надходять зі США та Німеччини, оптимізму все менше.
По-перше, в середу, 17 січня, Бундестаг провалив голосування за пропозицію щодо постачання Україні німецьких далекобійних ракет TAURUS, здатних серйозно пошкодити Керченський міст. Дійсно, це була ініціатива опозиційної групи ХДС/ХСС, тому коаліція за неї не проголосувала, обіцяючи внести власний законопроєкт до кінця лютого. Проте гарантій, що його проголосують, а уряд Шольца виконає, немає. Бо, як відомо, саме Шольц особисто та його СДПН проти надання Україні TAURUS.
По-друге, вже чотири місяці Адміністрація Байдена ніяк не може домовитися з республіканцями в Конгресі щодо ухвалення подальшої фінансової та збройної підтримки не лише для України, а й для Ізраїлю та Тайваню. Республіканці, особливо трампісти, повʼязують це з посиленням безпеки на кордоні з Мексикою та міграційного законодавства аж до видворення мігрантів зі США. Демократи ж проти таких драконівських заходів, бо сподіваються заручитися підтримкою цього електорату на виборах у листопаді (обиратимуть не лише президента, а й конгресменів).
В середу, 17 січня, президент Байден навіть зустрівся з лідерами Конгресу від обох партій. Проте компроміс так і не проглядається. Спікер Палати представників, трампіст Майк Джонсон заявив, що не поставить на голосування питання подальшої допомоги Україні на понад $60 млрд, поки демократи не погодяться на посилення міграційного законодавства. Тим часом Сенат наступного тижня готується ухвалити двопартійний документ про посилення безпеки на кордоні з Мексикою та подальшу допомогу Україні.
“Я вперше оптимістичний. Перший раз, на мою думку, шанси на те, що це буде схвалено в Сенаті, більші, ніж ймовірність, що проєкт не буде схвалений”, – сказав лідер демократів у Сенаті Чак Шумер.
Проте це зовсім не означає, що цей законопроєкт пройде Палату представників. Тим часом Путін уже відкрито погрожує країнам Балтії, мовляв, росіян там “викидають за кордон, що зачіпає безпеку Росії”. А СРСР, за його версією, розпався з вини України. Божевільний заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв дописав у Telegram, що “існування України на історичних російських територіях” є постійним приводом для військових дій з боку Росії, і цьому не завадить вступ України до ЄС чи НАТО. Тому якщо Росію не зупинити зараз в Україні, цілком вірогідно, що те саме завтра Путін із Медведєвим скажуть про країни Балтії чи Польщу.
