47-річний український військовослужбовець Руслан Марущак пішов на фронт добровольцем на другий день повномасштабного вторгнення. У військкоматі спочатку чоловіка не хотіли брати, бо він – багатодітний батько і має 6 дітей.
Історію Руслана, який був важко поранений і втратив на фронті ногу, розповідає “Радіо Свобода”.
“Але ж у вас шестеро дітей. Як ви підете воювати?”
Руслан Марущак розповідає, що прийшов до військкомату у Київській області 25 лютого 2022 року. Він не мав військового досвіду і до війни займався будівництвом. Йому як батькові шести дітей, з яких троє неповнолітні, тоді відмовили у мобілізації.
Проте Руслана це не зупинило і він як доброволець потрапив у групу швидкого реагування 114-ї окремої бригади тероборони, яка виконувала завдання у Києві та області. Після того, як ворога вигнали з-під столиці він разом із побратимами воював у Донецькій та Луганській областях.
“Мене запитували: “Але ж у вас шестеро дітей. Як ви підете воювати, залишите сім’ю?”. Я відповідав: “Коли до мене у двір зайдуть росіяни, то що, я маю стати за спинами своїх дітей?”.
Тобто, мав би прикритися своїми дітьми? Мені не знали, що відповісти. Я переговорив з дітьми і написав заяву добровольцем. Війна звела мене з такими побратимами, що з них хочеться брати приклад, рівнятися на них”, – пригадує захисник.
Як отримав поранення
Руслан отримав 10 жовтня 2022 року у Ямполівці Донецької області під час ворожого масованого артобстрілу.
Боєць розповідає, що під час обстрілу частина бійців залишилася в окопах, а частина спустилася у підвал на одному з сільських подвір’їв. Він був у другій групі.
“Це якийсь був льох три на чотири метри. Ми туди спустились, він був перекритий плитами. Але туди залетіла російська ракета “Град”, вона пробила збоку землю, залетіла всередину і вибух стався вже всередині. Пощастило, що залишився живий”, – розповідає Марущак.
Моральний стан після поранення
Боєць визнає, що перші дні після поранення для нього більш складними в емоційному плані.
“Я не міг погодитись з тим, що отримав поранення за таких умов. Чому не на полі бою, не під час штурму, не тоді, коли йшов вперед в атаку, а саме якось так воно сталось безглуздо? Це запитував і запитував. Ніяк не міг сприйняти, бо стільки хлопців там, на передовій”, – розмірковує боєць.
Він зауважує, що багато його побратимів – досвідчені військові, фахові воїни, які мали вишкіл НАТО, на жаль, загинули.
“Люди, які віддали військовій професії по 30-35 років, професійні військові теж гинуть. Для мене було найгірше, що не зможу повернутись до побратимів, що мене це поранення вибило з колії”, – говорить захисник.
Проте він зумів взяти себе в руки, лікується і проходить реабілітацію, а також налаштовує інших поранених, що потрібно не здаватись і не втрачати віру.
Марущак додає, що після реабілітації хоче залишитись на службі в ЗСУ, але це залежатиме від висновків військово-лікарської комісії.
Раніше ми писали про батька шістьох дітей з Волині, який загинув за 2 дні до звільнення зі служби.
Читайте також:
