Італієць із трьома пальцями й без ніг піднявся на Еверест та потрапив до Книги рекордів Гіннеса.
Про це йдеться на офіційному сайті.
2015-го Андреа Ланфрі було 29 років, коли його було госпіталізовано на сім місяців (майже два з яких він перебував у комі) через зараження менінгітом на тлі менінгококового сепсису.
Інфекція була настільки серйозною, що лікарі зрештою були змушені ампутувати йому обидві ноги нижче колін і сім пальців на руках. Але замість того, щоб зневірятися через свою ситуацію, Андреа побачив у ній можливість. Попри втрату ніг, він хотів стати спринтером.
Протягом року Андреа приєднався до збірної Італії з легкої атлетики і згодом виграв срібні та бронзові медалі на чемпіонатах Європи та світу з паралімпійської легкої атлетики 2016-2018 років.
Відтоді Андреа зосередив свою увагу на своїй істинній пристрасті – альпінізмі, і тепер він здійснив неймовірний подвиг, ставши першою людиною з множинними ампутованими кінцівками, яка піднялася на Еверест.
В минулому на Еверест піднімалися кілька людей з ампутованими кінцівками, наприклад, Марк Інгліс (Нова Зеландія), перша людина з подвійною ампутацією кінцівок, яка зробила це, і Гері Галлер (США), перша людина з ампутованою рукою, проте Андреа – перша людина , яка зробила це з ампутаціями ніг і пальців на руках.
Андреа вирушив в експедицію на Еверест разом зі своїм другом Лукою. Пара вирішила піднятися на вершину в “класичному” стилі: підійти пішки, акліматизуватися, підготувати висотні табори і, коли будуть готові, спробувати піднятися на вершину.
Однак перш ніж вирушити на вершину, Андреа вирішив встановити рекорд за маршрутом до базового табору: найшвидший висотний забіг на милю (LA4). LA4 означає, що у претендента – двостороння ампутація нижче коліна. Андреа здолалв милю за 9 хвилин 48 секунд, ставши першим володарем цього рекорду.
Сходження на Еверест виявилося неймовірно важким, але Андреа каже, що ніколи не думав зупинятися. “Мої внутрішні відчуття завжди були дуже позитивними”, – сказав він.
Навчитися лазити, використовуючи лише великі пальці та протези стоп, йому було нелегко – покращення балансу було важливим, але передусім, каже Андреа, йому треба було розвинути велику впевненість у своїх протезах під час переміщення гірськими стінами.
“Я не винайшов нічого нового, я просто навчився робити все інакше, ніж раніше, – пояснив він. – Я адаптую рухи до своїх потреб і можливостей”.
Андреа має декілька типів протезів, зокрема пристосовані для бігу, їзди на велосипеді, скелелазіння і ходьби льодом. Під час сходження на Еверест він міг носити різні протези залежно від місцевості.
“Веселий момент завжди, коли на морозі, посеред льодовика, я лізу на лід у звичайному літньому взутті, а всі люди, які явно не бачать мого протеза, дивляться на мене трохи здивовано і запитують: “Твоїм ногам не холодно?”.
Андреа та Луці вдалося завершити свою пригоду на Евересті за два з половиною місяці, зробивши її на два тижні раніше, ніж очікувалося, через гарну погоду.
“Я зазнав величезного хвилювання, коли побачив вершину, – пригадав чоловік. – Я пам'ятаю, що мої думки повернулися в минуле, думаючи про всі ті тренування і багато інших гір, на які я піднявся, щоб досягти вершини Евересту”.
Після сходження на вершину було найскладніше – спуск.
“Перевірка протезів під час спуску завжди набагато більше стомлює і є небезпечнішою”, – пояснив він.
На щастя, він спустився без жодних проблем. Андреа каже, що два його титули у Книзі рекордів Гіннеса є для нього “великим джерелом гордості” і він сподівається, що його досягнення зможуть надихнути інших, хто “потрапив у глухий кут” у своєму житті.
Тепер він планує піднятися на найвищу вершину Північної Америки, Деналі на Алясці, а потім підкорити ще гори-восьмитисячники по всьому світу.
Нагадаємо, дворічний малюк встановив рекорд під час сходження на Еверест. Він став наймолодшою людиною, яка досягла базового табору.
Читайте також:
