Одна із найважчих і найдраматичніших сторінок Революції гідності. 10 років тому похід протестувальників до Верховної Ради з вимогою обмежити повноваження вже колишнього президента-втікача Віктора Януковича переріс у криваві сутички. Вони тривали кілька днів і закінчилися розстрілами мітингувальників на вулиці Інститутській.
Щороку родичі та свідки тих подій збираються, щоб вкотре нагадати – багатьох винних у цій справі досі не покарали, а боротьба за ідеали Революції гідності триває і досі.
Подробиці – в сюжеті кореспондента ТСН Олександра Романюка.
Недільного ранку в Маріїнському парку лунає молитва. Саме тут 18 лютого – 10 років тому – євромайданівці прийшли на мирний пікет до Верховної Ради з вимогою повернути Конституцію 2004 року.
Олександр Ушинський того дня також був у парку. Це саме він розвісив український стяг. Каже, мирне зібрання швидко переросло в сутички. Спочатку на людей накинулися антимайданівці, далі бити почали і правоохоронці.
“Кидали у беззбройних людей світлошумові гранати, сльозоточивим газом, як вони стріляли з помпових рушниць у наших хлопців і дівчат”, – пригадує події того дня пан Олександр.
Сутички тривали в Маріїнському парку і на вулицях Шовковичній, Липській, Інститутській. Під час них розгромили та спалили офіс “Партії регіонів”. Десятки демонстрантів зазнали поранень, чимало з них – у голову, бо по них впритул кидали шумові гранати із прив'язаними гвинтами.
Врешті “Беркут” розігнав демонстрантів та розпочав штурм Майдану. В Києві зупиняють метрополітен та обмежують рух на в’їздах до міста.
Це був переламний момент, коли Майдан перетворився на “Майдан-Січ”.
Протестувальники довели – вони не лише на словах готові відстоювати свої цінності, а й віддавати за них життя. Того дня під штурмом опинилися Жовтневий палац та Український дім. Близько восьмої вечора 18 лютого “Беркут” спробував штурмувати барикади на Майдані за допомогою двох БТРів.
Один із БТРів майданівці підпалили коктейлем “Молотова”. Згодом у вогні опиниться уже їхнє наметове містечко і Будинок профспілок.
Батько Андрія Кульчицького загинув на першій барикаді, саме неподалік Будинку профспілок. Нині Андрій – боєць ТРО. Каже, продовжує відстоювати ідеали свого тата та героїв Майдану.
“Зберігання пам'яті – це головне. І передати її дітям та онукам”, – каже Андрій.
У той кривавий день 18 лютого в сутичках загинули щонайменше 22 людини, тисячі зазнали поранень.
Через 10 років свідки тих подій прийшли на панахиду до Михайлівського собору. Саме там того дня надавали допомогу потерпілим, хтось – ховався від розправи.
Далі кілька сотень людей рушають ходом до вулиці Інститутської, де 20 лютого 2014 року силовики зі снайперських гвинтівок стріляли в незахищених протестувальників.
Учасники ходу зізнаються – для багатьох ці дні досі залишаються відкритою раною. У багатьох справах досі тривають судові процеси, частина підсудних “беркутівців” нині в Росії або ж на окупованих територіях.
“Кожен раз згадується щось, що болить, дуже травмує душу. А тим паче коли бачиш, що зараз гинуть дітки”, – каже Тамара Швець, вдова загиблого Героя “Небесної сотні” Віктора Швеця.
“Є якась надія, що понесуть покарання ті, які віддавали ті злочині накази, які дивилися у приціл, які розстрілювали населення. Які вбивали дітей… 18, 20, 25 років…” – зазначила голова ГО “Родина “Небесної Сотні” Юлія Цепун.
Але найважче, кажуть, це те, що для багатьох учасників Революції гідності бій досі триває. Вже з російським окупантом. Хтось став волонтером, хтось вступив до лав ЗСУ. Діти, що стояли на майдані – за 10 років перетворилися на чоловіків і боронять Україну на передовій. А чимало з них віддали там своє життя.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео Жорстокі розстріли Героїв Небесної Сотні! 10-та річниця кривавих подій Євромайдану
Нагадаємо, скандально відомий Вадим Тітушко воює за Україну: приголомшливі факти, яких ви не знали.
Читайте також провідні новини дня:
