Дострокове голосування на виборах президента Росії вже стартувало на окупованих територіях України. У деяких районах чиновники з урнами для голосування ходили по домівках у супроводі солдатів. Чотири частково окуповані регіони України матимуть особливу роль у голосуванні.
Про це пише The Guardian.
Вибори РФ на окупованих територіях
Картина, яку намалює російське телебачення, є майже такою ж передбачуваною, як і кінцевий результат: ретельно підібрані образи вдячних українців, які раді потрапити під владу Росії.
Це буде повідомлення місцевим жителям про те, що немає альтернативи російському контролю, і розкаже людям в Росії історію про нібито щасливе населення, яке вітає своїх нових правителів. Розповідь також буде спеціально підготовлена для аудиторії одного – Путіна, – сказав високопоставлений український співрозмовник: “Насамперед результати стосуватимуться того, як еліти демонструватимуть цареві, що люди на його нових територіях справді його люблять”.
Але реальна історія зовсім інша, як показало розслідування Guardian про життя в одній із чотирьох областей, частково анексованих Росією. Йдеться, зокрема, про Запорізьку область.
Десятки інтерв’ю з нинішніми та колишніми мешканцями, а також інформація з витоку кремлівських документів свідчать про те, що вибори стануть ще одним етапом у спробах Росії закріпити своє правління на окупованій території.
Російська влада з перших днів окупації застосовувала погрози та насильство. Московські війська в перші тижні війни захопили близько двох третин Запорізької області, без значних боїв увійшли до міст Мелітополь і Бердянськ та взяли під свій контроль Запорізьку атомну електростанцію, найбільшу в Європі.
Згодом лінія фронту пройшла приблизно за 20 миль на південь від міста Запоріжжя і з тих пір майже не зрушилася. У кожному місті одним із перших дій російської армії після прибуття було затримання місцевих керівників і примус їх працювати на окупантів. Більшість мерів відкинули тиск і відмовилися співпрацювати.
Суд за “антиросійську агітацію”
У місті Молочанськ з довоєнним населенням близько 12 тисяч осіб росіяни заарештували мера Ірину Липку разом із її заступником, секретарем і водієм. Її помістили в безповітряну камеру в підвалі поліцейської дільниці в сусідньому місті Токмак.
Більшість ночей її піднімали наверх і допитували люди в балаклавах, які вимагали, щоб вона перейшла до росіян. Мовляв, якщо вона відмовиться, її чекає суд за “антиросійську агітацію” і довічне перебування в сибірській тюрмі. Її сини теж будуть у біді, казали вони. Вночі вона чула з сусідніх камер крики та стогони катованих чоловіків.
“У мене були галюцинації, я почала чути голоси своїх дітей. Я думала: “Що б я робила, якби мого сина катували на моїх очах?”, — згадувала вона.
По всій окупованій території відбувалися подібні “розмови” з мерами та місцевими лідерами. Згодом росіяни встановили маріонеткову владу в кожному місті та селі. Іноді погрозами вимагали угоди. У місті Василівка посаду мера обійняв місцевий актор, який керував агенцією з дитячих фотосесій.
Усім, хто погодився на співпрацю, загрожують тривалі терміни ув’язнення, якщо Україна поверне територію.
Депортація
У період від липня 2022 року до травня 2023 року російська окупаційна влада в Запорізькій області проводила офіційну політику депортації жителів, які займалися широко визначеною діяльністю “дискредитації органів російської влади”.
Влада з гордістю публікувала жахливі відео, на яких чоловіки в масках зачитували тремтячим жертвам наказ про депортацію, а потім наказували їм йти через лінію фронту в напрямку української території без будь-яких речей. У нещодавньому інтерв’ю російському відеоблогеру призначений Росією губернатор Запоріжжя, колишній народний депутат України Євген Балицький представив ці депортації як гуманітарний захід.
“Що робити жінці з трьома дітьми, яка має різні погляди і не бачить Росію своєю батьківщиною? Вона не вважає те, що відбувається, правильним. Що, нам її вбити? Очевидно, ми їх просто вичавили… Ми не хотіли мати на своїх руках кров невинних людей лише тому, що вони думають не так, як ми”, – сказав Балицький.
Депортації посилилися після так званого “референдуму” у вересні 2022 року. Незаконні вибори, які нібито були популярною демонстрацією підтримки анексії Росією, насправді запропонували місцевій владі ще один спосіб виявити потенційних симпатиків України.
Крім депортацій, російська влада викрала тисячі місцевих українців, яких вважають небезпечно проукраїнськими. Багато їхніх сімей місяцями не мали жодних новин про зниклих безвісти близьких.
Повторне заселення та перевиховання
У той час як колабораціоністам було надано багато публічних окупаційних ролей, жорстка грань російської влади – правоохоронні органи та служби безпеки ФСБ – усе імпортовано з Росії.
Призначеного Росією керівника ФСБ у Запорізькій області Олександра Гаглазова перевели з посади голови регіонального управління ФСБ у Тамбовській області Росії, а голову потужного слідчого комітету Росії Олександра Царакаєва прибув із роботи на острові Сахалін, що на далекому сході Росії.
Окрім жорсткої сили, росіяни розпочали пропагандистську кампанію, щоб зберегти контроль над повідомленнями.
Низка внутрішніх кремлівських фінансових документів, які просочилися на естонський веб-сайт Delfi та надіслані низці інших видань, включаючи Guardian, показує масштаб цих зусиль.
В одному документі, датованому січнем 2023 року, йдеться про виділення 6,6 мільярда рублів (57 мільйонів фунтів стерлінгів) на різні проекти на окупованих територіях, пов’язані з навчанням нових державних службовців, «освітніми програмами серед молоді» та розгортанням інфраструктури Роскомнагляду, російського інтернет-цензора, який блокує і видаляє “небажані” веб-сайти та відстежує їх використання.
Вибори і майбутнє
Протягом останніх тижнів російські чиновники ходили по домівках, повідомили кілька людей, які все ще живуть у регіоні, перевіряючи, які резиденції порожні та можуть бути переселені, і тиснули на українців, які ще не зробили цього, щоб вони отримали російське громадянство.
Загроза з боку партизанів поставила російську владу в напруженість, тому напередодні голосування заходи безпеки ще посилюються. Але щоб назавжди витіснити російське правління, знадобиться більше, ніж партизани, і невдача військового контрнаступу України минулого року стала психологічним ударом для проукраїнських мешканців території.
“Чекати ставало все важче і важче, тому я продав меблі та телевізор, щоб отримати грошей на дорогу, і нарешті поїхав”, — розповідає 58-річний Павло Дворецький, який нещодавно приїхав до Запоріжжя з Молочанська.
На сьогодні близько половини населення регіону виїхало добровільно, окрім тих, хто був депортований чи викрадений. Багато з них зараз у місті Запоріжжя, інші розкидані по Україні та Європі, сподіваючись, що українська армія звільнить територію, і вони зможуть повернутися додому.
З підконтрольної Україні території поліція та СБУ стежать за подіями на окупованих територіях і складають списки місцевих колабораціоністів для подальшого використання. У Молочанську на бік росіян перейшов начальник військкомату, а також депутат місцевої ради, який написав гімн міста.
Також ми писали, що з наближенням запланованих “виборів” на тимчасово окупованих територіях України, які збирається провести російська влада за допомогою колабораціоністів, фіксується прибуття до населених пунктів нових загонів російських каральних органів.
