Минає два роки відколи була знята світлина, на якій видно евакуацію з Ірпеня під частково зруйнованим Романівським мостом. Зняли її 5 березня 2022 року.
Кореспондентка ТСН Валентина Доброта зустрілася з тими, кого зафіксовано на цій світлині і для кого підірваний Романівський міст став дорогою життя.
Як відбувалася евакуація з Ірпеня у березні 2022 року: спогади
Вранці 5 березня 2022 року Валентина Бацюн прийшла на залізничний вокзал, але евакуаційних поїздів з Ірпеня до Києва вже не було. І жінка від вокзалу до Романівського мосту пішла пішки.
Через цей міст із зони обстрілів та окупації до Києва вийшло орієнтовно сорок тисяч людей.
Борису Балмасову тоді було 24 роки. Він, зокрема, займався евакуацією людей з Ірпеня, Бучі та околиць до Романівського мосту.
“Хтось плаче, хтось там кричить. Діти дуже сильно плакали, нервували. Вони не розуміли, що відбувається. Та й дорослі теж. Дуже багато хто не розумів, як взагалі, куди їм. Чи їх заберуть, не заберуть. Це дуже тяжко згадувати. На той час це була нормальна ситуація. Ми навіть не звертали на це увагу. Ніхто нікого не заспокоював”, – каже Борис Балмасов.
Його телефон, згадує хлопець, розривався від дзвінків.
“Їздили постійно різною дорогою. Ти цей раз їдеш через якусь дорогу якимось маршрутом, повертаєшся туди, а там уже дерево впало, ти не можеш проїхати, бо там прилетів якийсь снаряд. І постійно потрібно було шукати нові маршрути, безпечні. Зараз ти їдеш, все нормально, а через пів години туди може зайти Росія”, – згадує хлопець.
Через річку Ірпінь, що тече під мостом, немічних волонтери переносили на ношах. Люди тут кидали свої речі. По вузькому дерев'яному містку на собі все не перетягнеш. Відчайдухи переходили річку у крижаній воді. І це все супроводжувалося російськими обстрілами, що ускладнювало вихід людей.
Евакуація відбувалася під нещадними обстрілами росіян
Кадри евакуації з Ірпеня облетіли весь світ. Вже згодом на одному фото авторства Еміліо Моренаті пані Валентина впізнала себе.
“Оце фото зробили, коли заносили боєкомплект, відповідна евакуація зупинялася, бо переправа одна, значить, хлопці заходили наші, заносили, а потім уже нас пропускали”, – згадує Валентина Бацюн.
До Романівського мосту люди добиралися, як могли. Йшли пішки, як Валентина Бацюн. Підвозили волонтери чи їхали на своїх авто. 5-6 березня росіяни розстріляли 10 цивільних автівок, які намагалися виїхати. Дев'ятеро людей загинуло, дванадцятьох поранено.
Борис Балмасов згадує, що подекуди люди вже під мостом віддавали ключі від своїх машин волонтерам і військовим.
В Ірпені люди гинули цілими родинами
Початок березня був останнім шансом виїхати з-під обстрілів. Вже дев'ятого числа евакуація фактично припинилася, згадує заступник ірпінського міського голови Андрій Кравчук.
Обстріли були інтенсивні. Люди гинули родинами. Мертві тіла на вулицях збирали комунальники разом із рятувальниками.
“Багато є загиблих неопізнаних досі. Вони поховані на Ірпенському кладовищі як неопізнані або навіть є декілька в одних могилах. Тому ще триває процес визначення цього всього”, – каже перший заступник Ірпінського міського голови Андрій Кравчук.
В Ірпені тоді майже не лишилося жителів. Але більшість із тих, хто два роки тому виїхав з міста, вже повернулися додому. Після боїв довелося повністю знести 20 багатоповерхівок і дві сотні приватних будинків. Місто поступово відбудовують. Але підірваний Романівський міст не демонтуватимуть, він стане частиною меморіалу.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Дорога життя! Два роки подіям, які вразили світ! Історії тих, хто вижив
Читайте також:
