Українське суспільство активно обговорює болючу тему непоправних втрат на війні. Вони, на жаль, стаються через некомпетентність або недалекоглядність деяких командирів. Тема набула актуальності після заміни керівного складу ЗСУ.
Сайт ТСН.ua з’ясовував, яких змін слід очікувати і чи будуть такі командири нести відповідальність за свої накази та вчинки.
Варто зазначити, що в українській армії достатньо вправних та адекватних командирів, які намагаються максимально вберегти життя особового складу. Але є і ті, хто віддає сумнівні накази або дотримується у війську старих, ще радянських традицій, які призводять до непоправних втрат. Наприклад, шикування та нагородження особового складу поруч з лінією фронту.
Загибель бійців 128-ї бригади
Найбільш шокувальною для суспільства стала трагедія у листопаді минулого року, у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на Запорізькому напрямку, коли ворог завдав ракетного удару по скупченню особового складу, який вишикували начебто для нагородження.
Вище військове керівництво поки лише обіцяє з’ясувати усі обставини та покарати винних. Тим часом стаються інші трагічні випадки.
Чому командири далі на посадах?
У соціальних мережах українці обговорювали випадок, коли досвідчених операторів дронів 74 ОРБ кинули на штурм у якості піхоти, і хлопці загинули, бо не мали належної підготовки для штурмових дій та були без прикриття.
Активісти наголошують, що такі випадки непоодинокі і це дійсно велика проблема для армії.
“Таких історій багато, і вони трапляються регулярно. В якості покарання такі командири від вищого командування отримують тільки підвищення або лишаються і далі на посадах. У нас є відповідальність для солдата. Але немає для командирів. А вона має бути, якщо ми хочемо воювати розумом, а не втрачати людей там, де цього можна уникнути”, – написав на своїй сторінці у соціальній мережі Сергій Стерненко, блогер та громадський діяч.
Він додає, що такі негативні прояви потрібно швидко та показово виправляти.
“Якщо командир втрачає людей більше, аніж це допустимо, і показники втрат вищі за середньостатистичні на його ділянці, він має бути відсторонений, а у разі доведення його вини — покараний. Відповідальність має нести і вище командування, якщо віддає бригадам/батальйонам відверто злочинні накази, які призводять до невиправданих втрат”, – зазначає Сергій Стерненко.
Але поки від вищого військового керівництва немає якоїсь чіткої та зрозумілої реакції на такі випадки. Хіба що обнадійливий “+” під черговим скандальним дописом військового або активіста.
Молодим командирам прощають помилки?
Тим часом про проблеми з неадекватними наказами від “молодих командирів” повідомляють і військові медики.
“Якщо командир медичної роти всупереч наказам своїх прямих командирів утримує майже 30 людей, у “засвіченому” приміщенні, де вдень з його наказу проводиться амбулаторний прийом бійців (від 30 до 50 за день), це вам не нагадує трагедію 128-ї бригади!? У нашому випадку загинуло 5 медиків та було 13 важких 300, але командування бригади провело тільки розслідування по втраті майна! Виходить, що для них люди – лайно! На мої вимоги щодо зміщення з посади їхнього ротного, командування мені пояснило що він “молодий командир”! Виходить, раз молодий, то все зійде з рук?”, – написав на своїй сторінці у соціальній мережі бойовий медик Костянтин Василькевич.
Чи потрібен аналіз втрат?
Він додає, що таких фактів чимало, але якщо ми хочемо, щоб наші збройні сили могли іти в наступ, то необхідно провести аналіз втрат за 2022 та 2023 рік, яких можна було уникнути.
“При цьому врахувати звільнення чи здачу позицій та населених пунктів підрозділами, які понесли втрати. А вже за результатом аналізу замінити неефективних командирів. Я наголошую: не вішати, не розстрілювати, не закопувати живими в землю! Просто замінити ідіотів на розумних, які вміють берегти і шанувати військових фахівців, що воюють розумом та досвідом – бережуть людей”, – зазначає Костянтин Василькевич.
Питання до Генштабу
Чому подібні випадки трапляються і як з цим боротися сайт ТСН.ua поцікавився у Генеральному штабі ЗСУ.
Цікаво, що свій запит ми надіслали 26 січня, коли головнокомандувачем ще був Валерій Залужний, а відповідь отримали аж 19 березня, тобто майже через півтора місяця, як на посаді головкома перебуває Олександр Сирський.
Питання, які ми поставили:
- Громадськість та військові обговорюють тему відповідальності командирів на фронті, які віддають помилкові, а іноді сумнівні накази, які призводять до загибелі бійців. Чи понесли такі командири покарання, як з випадком трагедії у 128-й бригаді?
- Військові та волонтери повідомляють про випадок, коли досвідчених операторів дронів 74 ОРБ кинули на штурм у якості піхоти, і вони загинули. Чи проведено розслідування цього випадку, чи притягнуті до відповідальності ті, хто віддав такий наказ?
- Також повідомляється про інший випадок, коли командир віддав наказ медикам вести прийом хворих у “засвіченому” для ворога приміщені. Ворог цим скористався та здійснив обстріл – загинуло 5 медиків та було 13 поранених. Але командування бригади провело тільки розслідування по втраті майна. Чи буде проведено детальне розслідування цього випадку?
- Військові експерти пишуть, якщо командир втрачає людей більше, аніж це допустимо, на його ділянці, він має бути відсторонений та навіть покараний. Чи відомо про такі відсторонення?
- Які зміни чи заходи плануються провести аби унеможливити повторення подібних трагедій? Адже успіхи на фронті залежать від правильних дій та наказів командирів.
- Чи будуть нести відповідальність командири за накази, які призводять до таких непоправних втрат?
- Як можна виправити таку негативну тенденцію у військах, адже вона зовсім не сприяє мобілізації?
В Управлінні зав’язків з громадськістю Збройних Сил України сайту ТСН.ua повідомили, що спільно з співвиконавцями, опрацювали наш запит щодо отримання коментарів випадку, який трапився у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді, а також ряду інших питань, які стосуються 74-го окремого розвідувального батальйону, стабілізаційних пунктів та інших загальних питань.
“За результатами інформуємо, що за фактом загибелі військовослужбовців 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та мирних жителів під час обстрілу населеного пункту в Запорізькій області 3 листопада 2023 року, представниками Державного бюро розслідувань було зареєстроване відповідне кримінальне провадження за частиною 4 статті 425 КК України (недбале ставлення військової службової особи до служби). Процесуальне керівництво було покладено на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону”, – повідомив у відповіді сайту ТСН.ua Богдан Сеник, начальник Управління зав’язків з громадськістю Збройних Сил України.
Він додає, що у разі отримання інформації про інші порушення зазначені у запиті, сайт ТСН.ua поінформують додатково.
Розслідування має бути об’єктивним
За словами військового експерта Ігоря Романенка, будь-яка оцінка діяльності командира під час війни завжди буде суб’єктивною з боку цивільних людей.
Він вважає, що не маючи повної картини усіх обставин події, не можна давати однозначну оцінку діям командирів. На війні буває по-різному, але для того, щоб робити висновки – потрібно знати усю інформацію зсередини.
“Щоб зрозуміти чому командир прийняв саме таке рішення, потрібно дуже глибоко стати на його місце, побувати у його шкурі, і не в теплій квартирі на дивані, а десь у окопі, по коліно у багні та ще й під час бомбардування. Часто-густо цивільні люди оцінюють дії військового командира по якихось поверхових, мінімальних фактах. Тому вважаю, що перед тим, як звинуватити у нібито неправильному наказі потрібно провести об’єктивне та всебічне розслідування і не займатися голослівним розвішуванням ярликів“, – розповідає сайту ТСН.ua Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу (2006-2010 рр).
Вся відповідальність на командирі
До цього він додає, що під час війни бійцям доводиться виконувати різноманітні накази командирів. Буває й таке, що віддаючи наказ, командир сам не знає кінцеву ціль наказу (його знає лише вище керівництво), виконуючи, наприклад, обманний маневр, щоб відволікти увагу противника. Або ж наказ пов'язаний з тим аби вберегти хоч частину людей, вийти з оточення і винести поранених.
“Перед командиром ставляться завдання і він розуміє, щоб його виконати, йому доведеться втратити частину своїх підлеглих – наприклад, залишити трьох бійців на позиції, щоб врятувати десятьох. Ось уявіть себе на місці цього командира, як би діяли ви? Напевне ви будете казати, що збережете усіх. Але так на війні не буває. Я достеменно не знаю, які обставини були з операторами дронів, яких було відправлено піхотинцями на штурм ворожих окопів. Можливо, вони були в оточені, і була загроза потрапити в полон, або ж інша причина, чому їх відправили на штурм. У таких умовах командир завжди стоїть перед важким вибором, і він має миттєво віддати наказ. І звичайно, саме він несе за цей наказ повну відповідальність, моральну передусім“, – зазначає Ігор Романенко.
“Золота година” рятує життя
Щодо удару по стабілізаційному пункту, то тут, за словами військового експерта, теж небагато інформації для того, щоб зробити якісь виважені висновки, а лише емоції, бо втрата особового складу – це завжди трагедія.
“Стабілізаційний пункт на фронті – це порятунок життя, де він розміщений – відповідальність звісно командира та його вищого керівництва. Але не просто так він був там розташований. Є таке поняття на фронті, як “золота година”. Якщо поранений солдат протягом години отримає меддопомогу – він житиме. Тактичні медики, санітари роблять все можливе, щоб використати цю “золоту годину” і евакуювати пораненого з переднього краю до стабілізаційного пункту, надати медичну допомогу, врятувати життя. А ворог міг завдати по медиках удар спеціально або ж по наводці”, – пояснює Ігор Романенко.
Правила написані кров’ю
Відносно трагедії з бійцями 128-ї бригади, експерт каже, що погоджується – шикування було зайвим.
“Хоча там теж варто розібратися, чому командир зібрав людей на відкритій території. Я прослужив військовим 40 років, і усі ці шикування на плацах та “дідівщину” хронічно не сприймав. Завжди зазначав, що у війську занадто багато всього паралельного та перпендикулярного, за це на мене часто дивилися, як на “білу ворону”. Але називати ці шикування “радянщиною”, теж не вірно, бо у інших арміях світу таке теж присутнє. Тут варто розуміти, що на цій сучасній війні виникає багато нових правил поведінки і дій – солдатам їх варто не лише знати, а й ще й виконувати на практиці. На жаль, майже всі нові правила поведінки на війні, пишуться кров’ю”, – зауважує військовий експерт.
Має право посилати на смерть
За словами Ігоря Романенка, тема непоправних втрат на війні дуже болюча. Але люди мають розуміти, що теперішня війна – це використання сучасних технологій. Ворожий дрон може проти усі наказів командира влетіти у гелікоптер, або вдарити по зенітній установці по наводці зрадника, прилетіти у скупчення військових, які лише на мить забули про безпеку.
“На командирі лежить величезна відповідальність – він відповідає за кожного бійця. Але на війні командир має право посилати людей на смерть. На жаль, це жорстокі закони війни. Командиру доводиться віддавати наказ бійцям йти на загибель, щоб вберегти інших та продовжувати знищувати якомога більше ворогів. Бо смерть кожного ворога – це крок до перемоги. І це потрібно пам’ятати даючи оцінку діям командирів на війні”, – підсумовує Ігор Романенко.
Раніше сайт ТСН.ua розповідав про ракетний удар по 128-й бригаді: генерал-лейтенант озвучив свою версію причин трагедії.
Читайте також:
“Злочинна недбалість” – екскомандир роти “Айдара” про трагедію у 128-й бригаді
“Трагедія, якої можна було уникнути”: Зеленський про удар по воїнах 128-ї бригади
