Україна намагається знайти ідеального союзника в боротьбі з російською агресією, але це завдання вкрай важко досяжне.
Про це пише видання The Economist.
“Уявіть собі країну розміром з Латвію з бюджетними проблемами італійців, що бідують, готовністю втрутитися люблячих Кремль угорців і військовою промисловістю нейтральної Ірландії. На жаль, це близько до реальності сьогоднішньої Європи”, – пише видання.
На думку журналістів, Україні потрібні союзники з великим оборонним бюджетом, які її рішуче підтримують. Але за нинішнього стану справ країни або надто малі, щоб їхній внесок мав значення, або надто бідні, щоб допомогти, або надто нерішучі, щоб використати свою міць. Водночас ідея об'єднання всіх 27 країн-членів ЄС в одного великого й рішучого союзника видається найрозумнішою, але важкодоступною.
Конфлікт в Україні вже перетворився на війну на виснаження, що, схоже, йде на користь Росії, економіку якої не вдалося обрушити західними санкціями. На початку війни підтримка Заходу допомогла Україні вистояти під натиском ворога, але тепер дефіцит боєприпасів не дозволяє планувати контрнаступ, а нагальною метою стало утримати лінію фронту.
Крім того, можлива перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США може означати для Європи перспективу залишитися наодинці з російською агресією.
“У спробі активізувати Європу президент Франції Еммануель Макрон зайшов так далеко, що припустив, що деякі країни можуть відправити війська до України, що викликало одночасні зойки ентузіазму, паніки і глузувань”, – йдеться у статті.
Три десятки європейських країн, чий загальний оборонний бюджет поступається лише США, могли б надати достатню підтримку Україні, якби об'єднали зусилля. І для цього начебто є всі передумови:
- європейська економіка більша за американську;
- на всьому континенті Україна має велику підтримку;
- сусідство Росії та її імперські замашки лякають європейців.
Але проблема полягає в тому, що жодна з європейських країн не має повного набору якостей, необхідних хорошому союзникові.
Більшість найактивніших і найрішучіших союзників України – крихітні держави. Наприклад, в Естонії все гаразд із державними фінансами, один з найбільших відсотків ВВП у НАТО виділяється на оборону, а її підтримка України на душу населення – найбільша в ЄС. І проблема Естонії в такій ситуації лише одна – її населення становить лише 1,4 мільйона осіб.
Низка великих європейських країн теоретично могли б стати хорошими партнерами, але зазнають великих фінансових труднощів. Наприклад, такі великі країни, як Італія, Іспанія та Франція, через бюджетні проблеми просто не можуть інвестувати в перемогу України значні кошти, хоч би що говорили їхні лідери.
При цьому є ще одна країна – багата й велика Німеччина, яка може собі дозволити витрачати на оборону та допомогу українцям великі суми. Але, як пише видання, вона разом зі своїм канцлером Олафом Шольцем “потрапила в табір тих, хто вагається”.
Є в України ще один союзник і найближчий сусід – Польща. Але за, здавалося б, ідеального поєднання якостей доброго союзника Польща все псує, підриваючи економіку України блокадою експорту з країни, що воює.
В такій ситуації здається розумною ідея поєднати зусилля. Таку схему запропонувала Естонія та підтримала Франція – створити фонд у 100 мільярдів євро за аналогією з фондом ЄС “Наступне покоління”, який був створений для боротьби з пандемією. Але зараз цю ідею відкидають найбагатші країни, які, зрештою, будуть головними донорами такого фонду.
Нагадаємо, європейським членам НАТО потрібно знайти додаткові 56 млрд євро на рік, щоб досягти цільового показника оборонних витрат Альянсу. На думку голови МЗС Польщі, Європа рухається у правильному напрямку, але надто повільно та надто пізно.
Читайте ведучі новини дня:
