У четвер, 28 березня, Держприкордонслужба повідомила, що до 2 квітня польські протестувальники тимчасово зняли блокаду на пункті пропуску “Угринів-Долгобичув”. Проте на двох інших – “Ягодин” та “Рава-Руська” – блокада триває. За словами речника Державної прикордонної служби Андрія Демченка, в чергах перебуває близько 370 вантажівок, левова частка – саме на пункті пропуску “Ягодин”. Якщо порівнювати з тим, про що ТСН.ua писав ще майже три тижні тому, то ситуація на кордоні помітно покращилася, бо тоді заблокованими були п’ять КПП, а в черзі стояло понад 1700 фур.
Проте, навряд чи можна сказати, що розблокування пункту пропуску “Угринів-Долгобичув” стало результатом дводенних інтенсивних урядових перемовин між Україною та Польщею, що тривали 27-28 березня спочатку на рівні міністрів сільського господарства двох країн, а потім – прем’єрів. За словами голови польського уряду Дональда Туска, сторони “близькі до того, щоб знайти рішення”. Проте, навряд чи це станеться до місцевих виборів у Польщі 7 квітня, та й після них теж. Адже, як заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, два роки тому, коли Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення, Україна отримала доступ до єдиного ринку ЄС, але тимчасово.
Тож чому ця “зернова” (бо справа не лише в зерні) криза між Варшавою та Києвом надовго? Та як уряд Дональда Туска втрачає контроль над ситуацією у власній же країні, підіграючи відверто проросійським силам? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.
Чому справа не лише в зерні: проросійські партії на марші
Свіжі соцопитування свідчать – якби в Польщі найближчим часом відбулися парламентські вибори, то проросійська й відверто антиукраїнська партія “Конфедерація” (13%) посіла б третє місце, після керівної наразі партії прем’єра Туска “Громадянська коаліція” (29%) та “Права і справедливості” (24%), яка до цього була при владі протягом восьми років. Хоча на парламентських виборах минулої осені “Конфедерація” фінішувала лише з 6,8%.
Варто нагадати, що саме “Конфедерація”, яку негласно підтримувала “Право і справедливість”, щоб підкинути якомога більше проблем своєму наступнику при владі після парламентських виборів у Польщі минулої осені, стояла у витоків протестів фермерів та перевізників, які почалися ще рік тому. А вже в листопаді, якраз після польських виборів, газета Wyborcza писала, що, скориставшись бездіяльністю уряду Туска, проросійська та відверто антиукраїнська “Конфедерація” взяла протести фермерів та перевізників під свій “прапор”.
До того ж ТСН.ua ще в лютому цього року писав, що першим про інцидент із висипаним українським зерном польськими фермерами, які протестували на кордоні, повідомив один із організаторів цих акцій аграріїв Рафал Меклер – очільник люблінського осередку “Конфедерації”. І це був непоодинокий випадок. Але в польських ЗМІ немає інформації про те, чи хтось із винуватців виплатив компенсацій українському бізнесу та перевізникам за завдані збитки. Ба більше, протести фермерів, які в березні поширилися на всю Польщу, заблокували також головні автомагістралі країни та умовні кордони між Німеччиною та Словаччиною.
І все через міфічне українське зерно, яке начебто потрапляє через Німеччину та Словаччину до Польщі. Доказів, як і у випадку з покаранням винних щодо висипаного українського зерна, ніхто не навів. Проте всі, навіть у НАТО, відзначили кволу реакцію Варшави, коли російська ракета під час чергового масованого обстрілу України в неділю, 24 березня, перетнула повітряний простір Польщі на цілих 39 секунд. ЗС країни її не збили, вже не кажучи про те, що Польща – країна-член НАТО. З точки зору України це мало такий вигляд: “Ми бачили російську ракету, так, вона перетнула повітряний простір Польщі, ми підняли в повітря винищувачі та супроводили її, поки вона не повернеться назад до повітряного простору України, де і має уразити ціль”.
Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що ЗС країни збили б російську ракету, якби вони були певні, що вона прямує до якоїсь цілі власне в самій Польщі. Проте згодом міністр закордонних справ сусідньої Литви Габріеліус Ландсбергіс сказав дуже чітко: “Наступного разу, коли ракета порушить повітряний простір НАТО, її треба збити”. А після цього самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко вкотре пригрозив захопленням Сувальського коридору, який відділяє Калінінград від Білорусі, а Польщу – від країн Балтії.
“Я очікую від НАТО дуже негайної і прямої відповіді (на перетин російською ракетою повітряного простору Польщі – ред.). Маю на увазі, що ми не можемо це толерувати. Бо ми знаємо російську тактику: вони йдуть крок за кроком, тестуючи нові обставини, влаштовуючи провокації. Тому ми маємо відповідати всіма засобами, не оглядаючись на ціну нашої відповіді”, – сказав у коментарі ТСН.ua депутат Європарламенту від Литви Пятрас Ауштрявічюс.
Перемовини двох прем’єрів: чому немає результату
У неділю, 7 квітня, в Польщі відбудуться місцеві вибори. Можливо саме тому на четвер, 28 березня, за 9 днів до них, уряд Туска захотів влаштувати офіційні переговори з українською делегацією у Варшаві. Чому ми так стверджуємо? Бо про дату цих переговорів стало відомо ще понад місяць тому. Зрозуміло, чому Польща все виставила саме так. Незрозуміло лише, навіщо українська делегація туди поїхала, знаючи, що жодного прориву чи тим паче хоч найменшого результату досягнуто не буде.
За день до цього, в середу, 27 березня, переговори між делегаціями міністрів с/г двох країн тривали шість годин. Саме вони мали затвердити фінальну рамку домовленостей на урядовому рівні, яку й повинні були фіналізувати прем’єри Денис Шмигаль і Дональд Туск. Вперше на рівні міністрів с/г двох країн були присутні й представники тих бізнесів, до продукції яких поляки мають найбільше претензій: українці, мовляв, створюють їм конкуренцію, але водночас не є членом ЄС, чи що у нас немає європейських екологічних стандартів, і, ба більше, що наша агропродукція є неналежної якості.
Здавалося, компроміс був досягнутий. Адже напередодні українські урядовці повідомляли, що Київ готовий піти на поступки Варшаві в односторонньому ліцензуванні експорту агропродукції до Польщі. Що це означає? Це значить, що Україна погодилася повернутися до квотування свого експорту (тобто, обмеження експорту певних видів агропродукції до Польщі понад певний рівень), як це було до весни 2022 року, коли ЄС в односторонньому порядку скасував всі мита й квоти для українського експорту на знак солідарності з Україною через повномасштабне російське вторгнення.
“Коли Путін заблокував український експорт Чорним морем, Україна тимчасово отримала доступ до єдиного ринку ЄС. Тепер, коли вона відновила доступ до моря, а отже, і до наявних ринків, час цього привілею повільно минає”, – сказав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, додавши, що Польща стратегічно підтримує Україну, але це не означає, що в двосторонніх відносинах немає проблем. Так, Сили оборони України самотужки вигнали російський флот із Чорного моря, знищивши десь третину їхніх кораблів. Проте з Варшави вочевидь не видно, як Росія кожного дня атакує портову й енергетичну інфраструктуру Одеси та області, щоб зупинити наш експорт морем.
Власне, про проблеми. Навіть польське видання Onet написало, що заступник міністра с/г Польщі Міхал Колодзейчак (який був обраний за списками “Громадянської коаліції” Туска, але є лідером “Агроунії”, що також була організатором протестів фермерів ще рік тому) поводився неадекватно на перемовинах делегацій двох профільних міністрів. Деякі світлини, які, зокрема, оприлюднював “Український клуб аграрного бізнесу”, представники якого були на переговорах міністрів с/г України та Польщі у Варшаві в середу, 27 березня, говорять самі за себе. Міхал Колодзейчак відверто спав на перемовинах, а потім – у чому його звинуватили навіть польські колеги – зірвав всі домовленості, яких, здавалося, вже було досягнуто.
І, як наслідок, на перемовинах Дениса Шмигаля та Дональда Туска у Варшаві в четвер, 28 березня, хоч якихось мінімальних зрушень не було. Хоча ще напередодні Київ погодився на одностороннє обмеження свого експорту яєць, курятини, меду, яблучного соку та заморожених фруктів – тобто на одностороннє квотування, та, ба більше, навіть повернення до калькуляції цих квот в об’ємах на 2021 рік, коли обсяг експорту українських агротоварів був низьким.
“Сьогодні українське зерно не потрапляє на польський ринок. Наш уряд запровадив процедуру верифікації чотирьох агрокультур – кукурудзи, ріпаку, соняшнику та пшениці. Без ліцензії експорт цих категорій не відбувається. Ми зараз такі дозволи не видаємо. Будемо видавати їх лише за спільним погодженням з польським урядом. Це перший крок з нашого боку”, – сказав Денис Шмигаль.
Проте, ні це, ні, по суті, квотування всіх цих видів українського експорту, не влаштувало польську сторону. “Ми шукаємо рішень, які, можливо, не будуть всіх повністю влаштовувати, але які захищатимуть основні інтереси польських фермерів та виробників – і, з другого боку, українських. Ми близькі до того, щоб знайти рішення, аби український транзит, що проходить Польщею, не створював проблеми польському ринку”, – заявив Туск після перемовин з українським прем’єром.
На думку заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука, суперечки між сторонами зайшли так далеко, що спробувати домовитися, чи, принаймні, продемонструвати таку спробу, було просто необхідно.
“Цього вимагала експертна спільнота, цього вимагав здоровий глузд. Проте, схоже, саме демонстрацією спроби Варшава та Київ й обмежилися. І під час переговорів, і відразу після них стало зрозуміло, що обидві сторони насправді прагнуть зриву переговорного процесу, та ще й в такий спосіб, щоб звинуватити в цьому зриві опонента. Різкі емоційні випади окремих польських переговірників на адресу української сторони – явна спроба спровокувати українців на демарші. Злив інформації про начебто неадекватний стан одного з представників Польщі – явний ляпас польській стороні. Тож, здається, що попри пошуки компромісу, сторони на нього мало сподіваються і без активного втручання Єврокомісії не обійдеться. А оскільки нинішня Комісія на радикальні рішення не піде, то і Україна, і Польща шукають лише бодай якогось проміжного рішення”, – прокоментував ТСН.ua Сергій Герасимчук, додавши, що натомість і Варшава, і Київ збирають аргументи для нового складу Комісії, і суперечка триватиме вже із більшим залученням ЄС (і не виключено, що з іще більшою інтенсивністю) вже після ротацій у Комісії після виборів до Європарламенту в червні.
Проте “зернова” суперечка з Польщею, як справедливо зауважує Politico, – лише початок складних вступних переговорів України з ЄС. Наразі ж Європарламент та Рада ЄС дійшли консенсусу щодо продовження ще на рік дії безквотного та безмитного режиму для українського експорту, проте з виключеннями для яєць, м’яса птиці та цукру. Але фінального рішення ще немає. Тому, хоча на перемовинах у Варшаві Дональд Туск і Денис Шмигаль і заявили про “особливе партнерство” між Україною та Польщею, рівень взаємних образ зайшов так далеко, що хорошого виходу з цієї ситуації просто немає. Уряд Туска не може визнати, що в гонитві за рейтингами й голосами жителів села втратив контроль над країною, що вже проявилося в чутливих питаннях оборони з російською ракетою. Київ, зі свого боку, не може визнати власні помилки, зроблені на емоціях минулого року.
