Мікрометеорити змінюють геологію Місяця: вчені виявили унікальні мінерали, що поглинають світло

Технологія

Два нових мінерали, що складаються з титану та кисню, були виявлені в місячному матеріалі, доставленому місячною місією “Чан'е-5”. Цим унікальним титановим сполукам поки що не дали офіційних назв. Вчені відзначають, що вони стали сьомим та восьмим мінералами, які не зустрічаються на Землі.

Про це пише IFLScience.

Титан займає дуже важливе місце в геології та історії Місяця. Найчастіше він входить у реакцію з киснем, утворюючи діоксид титану (TiO2), що є і Землі й називається рутил. Однак тепер вчені виявили іншу титанову сполуку, в якій два атоми титану з'єднуються з одним атомом кисню. Причому з'єднання утворює два типи кристалічних ґрат, які вчені умовно назвали тригональними та триклінними. Однак, на думку вчених, це можливо тільки на Місяці.

На Місяці є багато скла, яке з'явилося після ударів великих метеоритів, що розплавили її поверхню. Результати нового дослідження дозволили припустити, що невідомі раніше мінерали утворилися під впливом бомбардування цього скла мікрометеоритами діаметром від 1 до 100 мкм, які постійно атакують поверхню Місяця. За відсутності на Місяці атмосфери ці крихітні “гарматні ядра” летять зі швидкістю понад 20 км/с. При ударі вони розплавляють поверхню, з якою стикаються і навіть частково випаровують її. Коли розплавлена субстанція знову твердне, її структура може відрізнятися від вихідного матеріалу.

Ці два матеріали свідчать про зміни, що відбуваються, коли немає нічого, що могло б захистити багаті на титан мінерали від бомбардування з космосу.

Автори дослідження зазначають, що оксиди титану загалом діють як каталізатори багатьох реакцій у присутності сонячного світла. Але виявлені нові сполуки Ti 2 O поглинають більше ультрафіолетового і видимого світла, ніж TiO 2 і тому є ще сильнішими фотокаталізаторами. Хоча на Землі це титанове з'єднання не зустрічається в природі, його вже отримують у лабораторіях та використовують для виготовлення фотокаталітичних плівок.

Нагадаємо, на зорі свого існування Місяць буквально “вивернувся навиворіт”. Це відкриття дозволило вченим пояснити деякі місячні аномалії, над якими вони ламали голову не один десяток років.

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *