2 тижні в підвалі та дорога до своїх під масованими обстрілами росіян, через кілька передових позицій українських захисників – у ТСН розповіли історію порятунку 19-річного добровольця.
Боєць 130-го батальйону 241-ї бригади тероборони Володимир Войців пішов на фронт 2023 року. Щойно йому виповнилося 18, він штурмував ТЦК, щоб його взяли до війська. Воював на Харківщині та Донеччині. Був поранений під Бахмутом. І вибрався з пекла, бо обіцяв мамі повернутися. І вірив, що побратими його витягнуть.
Змарнілий, з тяжкими пораненнями, але живий. Володимира Войціва привезли до шпиталю у Дніпрі зі східного фронту.
Село Іванівське – рубіж оборони поблизу Бахмута. Володимир на початку весни боронив його у складі 130-го батальйону тероборони. Українські позиції ворог там накриває нещадно.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео:
ДВА ТИЖНІ виживав поранений у підвалі, поки його не помітили свої! Історія 19-річного добровольця
В підвалі одного з будинків боєць заховався, отримавши тяжке поранення. Коли опритомнів, зрозумів, що майже не рухається: ноги були посічені уламками від мін. У тому підвалі знайшов банку варення і трохи води.
В підвалі він виживав 2 тижні: вибиратися з нього потребувало неймовірних зусиль. Але Володимир пообіцяв мамі, що повернеться.
Його помітили свої: бійці саме пробиралися на позицію.
“Кажуть, залазь, та я вже не можу. Вони мене забрали, я з ними на позиції ще тиждень був”, – каже боєць.
Евакуаційні бригади виносять бійців з пекла, але Володимира забрати не могли. Мінометні обстріли не припинялися ні на мить. Побратими перетягнули пораненого на іншу позицію, потім ще на одну. Порятунок бійця був для них у ті дні найважливішою справою.
Володимирові довелося ампутувати обидві кінцівки нижче колін. Поряд з ним у Дніпрі – побратими і мама. Попереду – протезування та реабілітація. Після того він хоче повернутися до свого батальйону.
Раніше ми розповідали історію батька шести дітей з Волині, який на фронті втратив ногу.
Читайте також:
