Наступ на Харківщину 2024-го, попередження, контрнаступ ЗСУ 2025 року, допомога від США, “червоні лінії” Вашингтона та Берліна, на що розраховує Захід та чи бути переговорам?
Отож, чого очікувати українцям на третьому році війни та які основні сценарії розвитку подій наразі розглядаються, розповідається в ексклюзиві TSN.ua.
Що чекає на українців на третьому році війни?
Днями радник президента США Джо Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван, відомий своїм обережним ставленням до Росії, щоб раптом не спровокувати Путіна на чергову ескалацію у війні, заявив, що 2025 року Україна планує почати новий контрнаступ.
А все завдяки нарешті схваленій американським Конгресом допомозі: з $61 млрд пакета на зброю для ЗСУ піде $27 млрд. За його словами, 2024 року ми зможемо втримати сьогоднішню лінію фронту, а 2025-го – “просуватися вперед, щоб відвоювати” тимчасово окуповані території. Про які саме території йдеться – Джейк Салліван не уточнив. Насправді й не треба, щоб ворог менше знав і не зміг завадити розробленню плану. Проте пригадується, як американська преса під час українського контрнаступу влітку 2023 року відкрито писала, що завдання максимум – це вийти до Азовського узбережжя, перерізавши Росії сухопутний коридор від Донбасу до Криму. Досягти цього не вдалося насамперед через те, що західна зброя надходила занадто повільно й далеко не в необхідних для прориву кількостях. І саме зупинка військової допомоги з боку США та ЄС на сім місяців від вересня 2023 року до квітня 2024 року допомогла росіянам просунутися на полі бою. 10 травня 2024 року ворог знову активізувався та почав наступ на півночі Харківщини.
Очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов запевняє, що українські військові відкинули росіян, які намагалися прорвати кордон і закріпитися. З міста Вовчанськ, що буквально за 5 км від кордону з Росією, триває евакуація через постійні обстріли КАБами та з артилерії. Туди вже пробиралися російські ДРГ і калічили українців, як цього 74-річного чоловіка, йому прострелили руку.
Кремль поклав око на Харків?!
Водночас аналітики OSINT-проєкту DeepState раніше зазначали, що росіяни намагалися закріпитися в селах Стрілеча–Красне–Пильна–Борисівка вздовж кордону, проте для глибокого просування наявних ресурсів у Росії наразі замало. Та варто нагадати, що напередодні західна преса кілька разів попереджала про наступ росіян на Харківщині. Деякі ЗМІ навіть писали, що Кремль спробує захопити Харків, а як ми знаємо, це місто Путін хоче забрати за будь-яку ціну і раніше заявляв, що зробить з Харкова так звану “санітарну зону”, щоб “врятувати жителів Бєлгорода”. Тим часом в американському Інституті вивчення війни зазначили, що наступ російських військ на Вовчанськ у Харківській області є наслідком тієї ж “мовчазної політики” Заходу.
Йдеться про заборону використання ЗСУ наданих систем для ударів по військових цілях у РФ. Проте українське командування та військові сумніваються, що росіянам вдасться зайти до самого Харкова, бо для цього Росії треба задіяти набагато більше угруповання, ніж є зараз. Тож які цілі переслідує Росія? Чого очікувати на полі бою до кінця 2024 року? Що про це пишуть і кажуть на Заході? Детальніше можливі сценарії проаналізувала журналістка ТСН.ua Христина Зеленюк.
Перший сценарій війни 2024 року
Отже, сценарій перший: втримати фронт. На думку західних розвідок, Росія зараз намагається використати вікно можливостей для посилення повітряних і наземних атак проти України, поки західна зброя та боєприпаси не надійшли в необхідних для оборони кількостях. 10 травня після спроби прориву росіян на Харківщині США виділили Україні другий пакет військової допомоги на $400 млн. Про перший на $1 млрд оголосили наприкінці квітня після семимісячного блокування Дональдом Трампом і групою проросійських республіканців у Палаті представників загального пакета допомоги на $61 млрд.
За словами координатора зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джона Кірбі, Київ і Вашингтон знали, що росіяни готувалися до атаки на Харківщині на тлі тривалого дефіциту зброї та боєприпасів. Наприклад, у боях за Очеретине перевага росіян в артилерії сягала 20 до 1 через заблоковану західну військову допомогу. Найближчим часом російські сили можуть збільшити інтенсивність вогню й перекинути додаткові війська на Харківський напрямок:
“Намагаючись створити неглибоку буферну зону вздовж українського кордону, Росія, цілком можливо, здійснить подальші просування в найближчі тижні. Але ми не очікуємо якихось серйозних проривів, і з часом приплив американської допомоги дозволить Україні протистояти цим атакам протягом 2024 року”.
“Буферна зона” з Харкова: наскільки це реально?
Джерела The Guardian повідомляють, що на Харківщині російські сили планували відкинути українські війська на 10 км, щоб створили цю так звану буферну зону. Про “санітарну зону” ще в березні заявляв Путін, щоб, за його словами, убезпечитися від українських атак по цілях на території самої Росії. Ця заява пролунала в розпал ударів по російських НПЗ і нафтобазах, які не схвалюють США. Проте Україна має далекобійні можливості, передовсім дрони, що здатні уражати цілі на відстані 1000 км.
Тому слова Путіна про “буферну” чи “санітарну” зону, які цитують західні ЗМІ та посадовці, не є цілком коректними щодо справжніх цілей Кремля. Джон Кірбі також додав, що “цілком можливо, росіяни готуються до масштабнішого нападу на Харків”. Тиждень тому в американському Інституті вивчення війни (ISW) повідомляли, що Росія формує війська для наступу на цьому напрямку, але наразі їй не вистачає для цього сил. Західні військові експерти зазначають, що Харків зараз не є основною метою росіян, а намагання прорвати кордон – це спроба відтягнути українські резерви з інших напрямків, зокрема з Донецького.
Як пише CNN, посилення російських атак, яке ми вже бачимо, пов’язане з російськими планами щодо більшого наступу вже на початку літа. Телеканал зазначає, що Москва скористалася гострим дефіцитом артилерійських боєприпасів у Силах оборони України, просунувшись на Донецькому напрямку поблизу Покровська, Часового Яру та Курахового.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також повідомляв, що росіяни намагаються прорвати українську оборону на Донеччині та вийти до Курахового й Покровська, маючи чисельну перевагу в особовому складі, боєприпасах і військовій техніці. Американські та європейські військові аналітики прогнозують, що в міру отримання Україною західної зброї, особливо критично важливих для нас артилерійських боєприпасів, ситуація на фронті стабілізується. А надходження перших винищувачів F-16 (за інформацією британських ЗМІ, перші літаки Україна може отримати вже до липня – ред.) допоможе убезпечити Харків від російських КАБів і ФАБів. Хоча все залежатиме й від того, як швидко Євросоюз доєднається до США у військовій допомозі Україні, а також від здатності Росії закумулювати живу силу і зброю для літнього контрнаступу, про який уже давно попереджало українське військове й політичне керівництво.
Сценарій №2: контрнаступ ЗСУ наступного року
Сценарій номер два: просування на фронті. Хоча радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван і прогнозує, що 2025 року Україна може здійснити ще одну спробу контрнаступу, щоб відвоювати окуповані Росією території, станом на зараз це видається дуже віддаленою перспективою, яка залежить не лише від внутрішньої української мобілізації, а й від здатності наших західних союзників, передовсім європейських, нарешті перейти від слів до справи. А саме – суттєво збільшити потужності своїх ОПК. Поки що, за словами депутата Європарламенту від Литви Пятраса Ауштрявічуса, у ЄС немає відчуття терміновості моменту:
“Мене шокувало інтерв’ю CEO компанії, яка виробляє (французькі – ред.) гаубиці Caesar, що вони розглядають, я підкреслюю, лише розглядають можливість запровадження другої зміни (на підприємстві – ред.). Рішення ще навіть не ухвалене. Це неприйнятно, але це реальність. Захід не живе відповідно до своїх обіцянок. Ми навчилися говорити правильні слова, але не робити те, що маємо, і робити це швидко. Все ще існує прірва між потребами України та нашими діями”.
“Сидять” на танках і ППО
Цікаво, а коли має настати “терміновість моменту”? Українців убивають щодня! До того ж західні експерти та аналітики зазначають, що на складах у союзників вдосталь необхідної Україні зброї. За словами дослідника Центру аналізу європейської політики СЕРА Ніко Ланге, Іспанія, наприклад, сидить на сотнях танків і систем протиповітряної оборони:
“Проти кого вони хочуть це використати? Якщо Росії дозволять просуватися в напрямку Іспанії, ми матимемо справу з зовсім іншими проблемами. Греція, інші країни, які мають багато військового обладнання – якщо вони будуть просто дивитися одна на одну й казати, що було б чудово, якби хтось зробив більше, – це не допоможе. Думаю, ми бачимо відсутність політичного лідерства”.
Війна триватиме ще два роки?!
Водночас ще в січні американська преса з посиланням на джерела в західних розвідках повідомляла, що бойові дії в Україні триватимуть ще щонайменше два роки. Щоправда, навіть у січні це не було новиною, адже тоді заступник генсека НАТО Мірча Джоане публічно попереджав, що треба готуватися до тривалої та затяжної війни, яка може не закінчитися навіть 2025 року. За його словами, в Альянсі очікують затяжної війни з невеликими наступами, контрнаступами, завоюванням і втратою територій. До того ж багато чого залежить від результатів президентських виборів у США. Ніхто не знає, як поведеться Дональд Трамп щодо України та НАТО в разі свого другого “пришестя” до Білого дому.
Проте в своїй статті для Politico бригадний генерал армії США у відставці Марк Кімміт припускає, що США та їхні союзники навряд чи змінять свій підхід щодо підтримки України в цій війні, що з часом може привести до поразки України. Щоб сповільнити просування росіян на полі бою та підтримати Україну в майбутніх наступальних діях, за словами американського генерала, треба здійснити щонайменше три кроки. Перший – США та ЄС мають послабити обмеження на використання Україною західної зброї. Британія це вже зробила, дозволивши Києву бити її зброєю по об’єктах на території, власне, самої РФ.
Проте для Вашингтона та Берліна, які продовжують дотримуватися політики керованої ескалації, щоб не спровокувати Путіна, це досі залишається червоною лінією. Другий – віддати Україні більше західних запасів зброї, які наразі просто припадають пилом на складах. Так, американський генерал у відставці наголошує, що ці запаси західні країни зберігають на випадок початку локальних військових конфліктів в інших регіонах світу. Проте поразка в Україні саме і може підштовхнути КНДР чи Китай до війни проти Південної Кореї та Тайваню:
“Крім того, військово-виробнича база США та їхніх європейських союзників надто мала, щоб підтримувати навіть середню за розміром звичайну війну, як в Україні. Друга війна (ще де-небудь у світі – ред.) була б катастрофічною. Наприклад, хоча США й подвоїли виробництво артилерійських снарядів до 28 тисяч на місяць, Росія випускає в середньому 10 тисяч на день”.
Америка має стати ще рішучішою!
І третій крок – США нарешті мають продемонструвати ще більше лідерства, щоб Захід продовжував підтримку України. Наразі ми цього не спостерігаємо. У Вашингтоні радше сфокусувалися на своїх внутрішніх проблемах, намагаючись уникнути будь-якої ескалації – чи-то на українському фронті, чи-то у війні Ізраїлю проти терористичного ХАМАСу, щоб це не позначилося на передвиборчих рейтингах президента Байдена та Демократичної партії, адже в листопаді цього року американці обиратимуть не лише наступного президента США, а й третину Сенату та всю Палату представників.
Сценарій №3: переговорам бути?
І нарешті, третій можливий сценарій: переговори, яких не буде. Очільник Військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер вважає, що Україна все ще має шанси на перемогу попри певні успіхи військ РФ на полі бою останнім часом. Але водночас посадовець також наголошує на проблемах із темпами нарощення виробництва зброї. За словами Роба Бауера, Заходу знадобиться ще щонайменше рік, щоб вийти на більш-менш нормальні показники. Все це впливає на спроможність українських військових зберігати свої позиції на полі бою та стримувати ворога на сьогоднішніх рубежах лінії зіткнення.
The Economist із посиланням на українських військових повідомляв, що наразі Києву суттєво бракує ресурсів, щоб вийти на міжнародно визнані кордоні 1991 року, як це обіцяє вище політичне керівництво України. Проте сподіватися, що Захід надасть для цього необхідну зброю у великих кількостях, поки що не доводиться. Бо ключовий розрахунок в основних столицях наших союзників незмінний – підтримувати Україну в цій війні доти, доки одна зі сторін, а це може бути як Київ, так і Москва, не погодиться на переговори:
“Через незацікавленість Росії у справедливих переговорах єдиним шляхом завершення війни станом на зараз є бойові дії. Але якщо зусилля Києва з консолідації міжнародної спільноти (на першому установчому Саміті формули миру у Швейцарії 15-16 червня – ред.) пройдуть вдало, це призведе до подальшої зустрічі з представниками Росії, нехай навіть непомітно (для громадськості – ред.)”.
Чого не вистачає Україні?
Неофіційно від різних європейських дипломатів у Києві ТСН.ua доводилося чути, що це не вони воюють з Росією, а Україна, тому саме Київ має виробляти стратегії та визначатися з кінцевою метою в цій війні, яка, за їхніми словами, має бути реалістичною. Частково це пов’язано з розчаруванням Заходу в контрнаступі України влітку 2023 року, який не досяг поставлених цілей. Інша причина полягає в тому, що більшість наших партнерів не бачать сенсу у збільшенні потужностей своїх ОПК, бо впевнені, що стратегічно на фронті Україна вже нічого не досягне, а напад з боку Росії їм навряд чи загрожує. На думку професора політології Університету Гумбольдта в Берліні Герфріда Мюнклера, Німеччина навмисно постачає Україні недостатньо зброї, змушуючи українців воювати з однією зав’язаною за спиною рукою:
“Треба стільки зброї, щоб українці не відступали й могли утримувати свої позиції. А ми сказали, що надамо вам певну зброю, але її не можна використовувати проти Росії. Ми принципово зробили можливості українців асиметричними. Ми ведемо війну проти Росії санкціями, мета яких – домогтися, щоб меч, який підняли росіяни, випав з їхніх рук. Але цього не станеться. Тому зараз потрібно підвищувати українську обороноздатність, щоб Путін дійшов висновку: навіть якщо я вестиму цю війну ще 3-4 роки, я її не виграю, не доб’юся своїх цілей”.
Обережні заяви й підігравання Путіну
Але найбільша проблема – це небажання Заходу змінити свій політичний підхід до Росії. Очільники НАТО та канцлер Німеччини Олаф Шольц постійно повторюють, що не воюють проти Росії і ніколи цього не прагнули.
Під час візиту до Франції лідера Китаю Сі Цзіньпіна на початку цього тижня Еммануель Макрон вперше приєднався до тези, що вони не ведуть війну проти Росії. Проте, на відміну від своїх західних колег, зробив ще одну приголомшливу заяву – Франція не прагне зміни режиму в Росії, без чого українська перемога неможлива в принципі. Колишній радник президента США (за часів президентства Дональда Трампа) з питань нацбезпеки, відставний генерал Герберт Макмастер вважає, що наразі дві найреалістичніші військові цілі для України – це зупинка наступу росіян, а в подальшому – повернення території, яка була втрачена після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року. Для цього потрібна багаторівнева та ешелонована ППО і точна далекобійна зброя:
“Україна має збивати не лише “стріли”, але й також мати змогу вбити “лучника”. Потрібні військові та логістичні можливості, щоб вести наступ. Не варто також переоцінювати можливості Росії. Схоже, ніби зараз для України ситуація дуже складна, а Росія змогла поповнити втрати на фронті. Проте вона продовжує зазнавати величезних втрат, має по 30 тисяч убитих і поранених на місяць. Росія отримує територіальні здобутки довкола Часового Яру, але захист нових територій їй дорого обходиться. Думаю, ми повинні враховувати, що у кожної армії є переламна точка, і я не виключаю, що у Росії вона може от-от настати”.
Нова заява Кремля про переговори!
А тут ще й вилізла чергова заява від Кремля, мовляв, Москва готова до мирних переговорів з Україною “з урахуванням реальності”. Про це заявив голова МЗС РФ Лавров і додав, що “Москва неодноразово заявляла, що готова до переговорів щодо врегулювання української кризи, але з урахуванням поточної реальності”. Водночас Швейцарія, як місце проведення мирних переговорів, зокрема щодо України, на думку Лаврова, “вже не годиться”. Водночас Лавров сказав, що “якщо Захід хоче битися на полі бою в ситуації навколо України, то Москва до цього готова”.
Це допоможе виграти війну!
За словами колишнього командувача армії США в Європі Бена Годжеса, якщо ми говоримо про перемогу України в цій війні, є три речі, яких Київ потребує найбільше: заяви президента Байдена, що перемога України та поразка Росії є в національних інтересах США замість “ми будемо підтримувати Україну так довго, як це буде необхідно”; додаткові системи ППО та ПРО та більше далекобійних можливостей, як-от ракети Storm Shadow, SCALP, ATACMS чи Taurus.
Нагадаємо, станом на 13 травня 202 року, за даними Генштабу, російська армія задіяла нові сили для наступу на Вовчанськ Харківської області у складі до 5 батальйонів. Для атак кидає бронетехніку та піхоту. Там точаться важкі бої.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ЖАХ ПІСЛЯ УДАРУ… Кадри, як рятувальники витягають з-під завалів на Харківщині постраждалих
Читайте провідні новини сьогодні:
