Переправа для ухилянтів, мільярдний канал наркотрафіку та покійник, що підписує документи — в селі Кислиця на Одещині це норма.
Як цьому безчинству сприяють місцеві судді та прокурори, розповідає проєкт розслідувань Хапуга.UA.
Переправа ухилянтів
Колишня власниця порому “Кислицький” Любов Стойкова пригадує: “Хлопці мали свій інтерес, тому була ціль відібрати пором”.
Щонайменше раз на тиждень румунська сторона повертає до України спійманих на своєму березі Дунаю ухилянтів. Повертають їх саме румуни — на нашому боці їх вперто не помічають.
І всі чоловіки нелегально потрапляють за кордон одним єдиним шляхом — через Кислицький острів. Потрапити на цей острів з материка можна теж одним єдиним способом — поромом “Кислицький”. Адвокат Дмитро Ягунов стверджує — іноді варіанти втечі бувають зовсім комічні: “Батьки поїхали на острів разом з сином призовного віку начебто порибалити і повернулися з острова без сина. І згодом румунська сторона доправляє цього сина до України, тому що він намагався втекти до Румунії”.
Історія порому “Кислицький”
Від 2002 року пором “Кислицький”, раніше “Кіров”, належав сім'ї місцевих фермерів. Любов Стойкова купила його у збанкрутілого підприємства, щоб перевозити врожай з острова на материк.
“На той час ми заплатили 5918 гривень. Це була його остаточна вартість, бо він був вже в такому стані, який потребував ремонту. Постало питання: а як потрапляти на острів, тим більше, що там понад 3 тисячі гектарів землі. Поставили дві лебідки по краях порому і за рахунок того, що генератор працював на самому поромі, вистачало електроенергії, щоб одна лебідка тягнула в одну сторону, а друга в іншу”, — розповіла вона.
Пором добряче підлатали, щоб судно витримувало навантаження зерновозів, і сімейний бізнес почав потроху розвиватися. Та восени 2017 року, в самий пік збору врожаю, на пором зайшли озброєні люди.
“Ввечері нам зателефонував поромщик. Йому дали кілька разів запотиличник і сказали йти додому. Вони показали документи, що пором вже їхній”, — пригадала Любов Стойкова.
Адвокат Дмитро Ягунов розповів: “Група озброєних людей з автоматичною вогнепальною зброєю прибула до переправи й захопила пором. Коли особи намагалися без дозволу рейдерів потрапити до переправи, їх просто лупцювали”.
Любов Стойкова каже, що тоді вона викликала оперативну групу: “Чесно кажучи, не безоплатно, просила — хлопці, допоможіть, ми з комбайнерами будемо всю ніч прибирати. Ми соняшник прибирали цілу ніч. Зібрали, о пʼятій ранку — на пором, декілька машин, навантажені соняшником. Нам вдається переправитися. На тому боці туман, нас зустрічають люди в спортивних костюмах з бітами, нас не випускають, ми не можемо виїхати з порома”.
Нова епоха землеробства: конопляне поле
Саме від 2017 року на острові Кислицький почалася зовсім нова епоха землеробства, згадує адвокат Ягунов: “Цей острів почав використовуватися для вирощування марихуани для подальшого продажу”.
Оперативники протокольно відвідували острів раз на рік, кожен раз з обуренням знаходили однесеньке конопляне поле і показово його знищували. А поряд відбірною, удобреною марихуаною було засіяно ще щонайменше 40 гектарів. З одного гектара виходило чистого товару на пів тонни — це вже висушеного, розфасованого й готового до продажу.
Мільярдний наркотрафік і хто його покриває
Проведемо просту калькуляцію — одна коробка з-під сірників вміщує один грам марихуани. Станом на 2018 рік одна коробка коштувала 250 гривень. Тобто з одного поля виходить 500 тисяч коробок. Множимо на 40 полів. Отримуємо 20 мільйонів доз. Множимо на вартість товару й отримуємо 5 мільярдів гривень.
То хто ж покриває мільярдний наркотрафік? Пані Стойкова і адвокат Ягунов називають двох основних осіб — голову Ізмаїльського районного суду Олександра Яковича Присакара та на той час новопризначеного очільника Ізмаїльської прокуратури Олександра Васильовича Сару.
“Коли у нас відібрали пором, того року тільки заступив на свою посаду прокурор Сара. Я не стрималася, я кричала просто в кабінеті Сари — що ви, хлопці, робите, ви прийшли на цю посаду, ви тільки стали прокурором і таке творите. І ось з цих пір у нас з Сарою любов до гроба… Сара разом із Присакарем, вони вирішували всі питання”, — зазначила Стойкова.
“Стосовно персоналії пана Присакара… Ці документи були виготовлені в приміщенні прокуратури і самими прокурорами”, — розповів адвокат Ягунов.
Документи підписав покійник
В цій справі бессарабського бандитизму найдивнішим є не рейдерське захоплення — до цього тут звичні. А те, що документи на право власності порому підписав покійник — інженер-інспектор регістру судноплавства України Володимир Фарварщук, який помер ще 2007 року, за 10 років до захоплення порому та острову.
“В судовому засіданні того ж самого його честі пана судді Присакара декларується, що, дійсно, людина може підписувати документи після своєї смерті”, — каже адвокат.
“Документи підписав покійник… Вони це пояснювали тим, що “до мене приїжджали живі люди, а не мертві””, — пригадала Стойкова.
Прокурора Олександра Сару нещодавно перевели до сусіднього Білгород-Дністровського району. Сталося це після скандалу з хабарем.
Стойкова каже: “Це в Ренійському районі, теж на урожаї, там мали йому “відстібнути”, певну частину йому дали, під час передавання другої частини його затримали”.
Наші журналісти звʼязались з паном прокурором, аби дізнатися, яким чином в матеріалах справи з'явився підпис покійника. Виявилося, покійники — теж люди.
“Документ, підписаний людиною після смерті, не є підробленим документом”, — сказав Сара.
Олександр Сара: що відомо
Що ж це за людина, в якої такі тісні зв'язки з загробним світом, що навіть небіжчики документи підписують?.. Олександр Сара — людина небідна, дуже полюбляє мотоцикли. В колекції є і раритетний “Харлей”, і “Хонда”, і “Джіон”. “Харлей” та “Хонду” пан прокурор придбав лише минулого року. На кожен день в автопарку стоїть джип “Тойота Круїзер”. По селах Ізмаїльщини без джипу не проїхати.
Не економить Олександр Васильович і на нерухомості — два будинки на 175 та 158 квадратів за всіма прокурорськими традиціями оформлені на дружину та сестру. Задекларував прокурор Сара і “підматрацні” кошти готівкою — 500 тисяч гривень та 85 тисяч в доларах. А на рахунку монобанку — лише одна нещасна гривня.
“Вони отримують своє, отримують кожного місяця, тому почуваються дуже добре”, — каже Стойкова.
Хто такий суддя Олександр Присакар
Суддя Олександр Присакар — людина трохи скромніша: квартирка на 70 квадратів та будинок на 127. Дві автівки — теж джипи для місцевого бездоріжжя, “Міцубісі лансер” та “Тойота РАВ4”. Готівкою зберігає лише 36 тисяч доларів, та має по одному долару та євро на двох рахунках Приватбанку.
Рідна сестра судді теж була суддею в Сімферополі, та після анексії Криму зрадила суддівській присязі і перейшла на бік ворога.
Любов Стойкова пригадує, що до її справи суддя поставився зі зневагою: “Справа навіть не була підшита, просто валялась на підлозі. Він отримав винагороду і тому на це діло він не звертав уваги”.
Село Кислиця: інші учасники справи
Третя темна конячка в цій справі — людина, на яку суддя та прокурор допомогли переоформити пором. Це місцевий підприємець Петро Чебан. Він помер невдовзі після рейдерського захоплення. Майно перейшло його дружині Ларисі, а за фактом заправляє поромом та островом син Сергій.
Село Кислиця вважається прикордонним, переплив Дунаєм — і ти вже в Румунії. Тут майже немає доріг, основний транспорт — це старенькі “Ниви” та мотоблоки. Хати маленькі, саманні. Будинок Чебанів виділяється з-поміж інших — це добротний кам'яний будинок, з усіх боків обвішаний камерами. Власника вдома немає.
Журналісти звʼязуються з ним телефоном. Сергій Чебан має свою версію: “Прийшла з одною сумочкою. Вона купила один пором, який був 23 метри, а мій батько покійний — другий. Абсолютно всі люди знають, що вона порізала і здала на металолом. І вона хоче наш пором “віджати”. Хто ж ми такі, і хто вона така. Поліція погана, прокуратура погана, СБУ погана. Ми займаємося контрабандою людей. Те, що вона з глузду зʼїхала, ця стара… Я її іншими словами назвати не можу”.
Підпис документів інспектором-покійником коментувати відмовляється.
Далі по вулиці ще один примітний для бідного села будинок — до нього навіть прокладено бетонку. Тут мешкає ще один учасник подій — Степан Ніколенко. Саме він наймав людей, які з автоматами захоплювали пором, каже Любов Стойкова. Сам Степан Ігорович на контакт не йде, ані в реалі, ані телефоном. Журналісти поїхали далі на пошуки порому.
Єдиний шлях на Кислицький острів
В кримінальних справах повернутих румунами ухилянтів платний проїзд поромом коштує від 10 до 20 тисяч доларів. А ось такий вигляд має зараз єдиний шлях на Кислицький острів.
Знайти цю стежку може лише місцевий провідник, а дістатися можливо лише повноприводною автівкою. Пані Любов до порому їздити боїться, не була тут з моменту захоплення. Жінці вже за 70 років. Син Сергій, втративши родинний фермерський бізнес, пішов до лав ЗСУ, іноді приїздить навідати стареньку.
Боротьба триває
Любов Стойкова запевняє — буде боротися проти судово-прокурорського безчинства, скільки вистачить сил, хоча й досі регулярно отримує погрози.
“Були погрози, і неодноразово, погрози були і в телефонних розмовах, погрози були і через рідних — що хай замовчить, хай думає, що в неї онук ходить до школи. Хай думає, що в неї два сини”, — каже вона.
Лише після шести років битви за пором “Кислицький” справа набула міжнародного резонансу. Забагато ухилянтів все ж таки досягають мети і ховаються за кордоном.
“Європейський суд отримав від уряду України довідку з цієї справи, яка стосується підроблених документів на пором”, — каже адвокат Ягунов.
А щодо наркотрафіку — то конопля вже зійшла. Коробок марихуани коштує вже 750 гривень — тобто дохід з острова буде становити 15 мільярдів гривень. Та просто так на острів не потрапити, хоча судді та прокурори часто приїздять сюди на полювання і рибалку. Їм тут завжди раді.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Шлях ухилянтів, плантації наркотиків і АКТИВНИЙ ПОКІЙНИК! СЕКРЕТИ села Кислиці на Одещині!
Читайте провідні новини дня:
