Гелікоптер розбився у провінції Східний Азербайджан. Хоча іранське державне телебачення спочатку повідомляло про “жорстку посадку”, багато фактів вказують на те, що через погані погодні умови (обмежену видимість і густий туман) гелікоптер врізався в гору й спалахнув. Лише на ранок понеділка, 20 травня, рятувальники знайшли місце авіатрощі. Всі пасажири, включно з 63-річним президентом Ірану Ебрагімом Раїсі та міністром закордонних справ Хосейном Амір-Абдоллахяном, загинули. Два інші гелікоптери, що рухалися в колоні, дісталися Тебрізу.
У вівторок, 21 травня, в Ірані відбулася церемонія прощання. Президентські вибори призначено на 28 червня. Проте навряд чи смерть Ебрагіма Раїсі та призначення наступника (саме призначення, бо про вибори в Ірані говорити не доводиться) щось змінять. Насправді країною керує 85-річний верховний лідер Алі Хаменеї. Так, Раїсі вважався одним із головних претендентів на його заміну, поруч із сином Моджтабою Хаменеї. Проте українців мало хвилює, був це нещасний випадок чи ні. Нам важливо, щоб припинилося постачання іранської зброї до Росії. До того ж свої інтереси в Ірані має й Китай, який також допомагає російському ОПК. А політичний хаос в Ірані, до якого якраз і може призвести смерть Ебрагіма Раїсі, може вплинути на відносини Тегерана з Москвою та Пекіном.
Тож що означає смерть президента Ірану Ебрагіма Раїсі? Хто може замінити його на посаді? Та як все це вплине на відносини Ірану з Китаєм та Росією? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.
Від літака до “шахедів”: версії авіатрощі
Об’єктивно негативне ставлення українців до Ірану сформувалося ще в січні 2020 року, коли в небі над Тегераном було збито наш Boeing-737. Тоді загинуло 176 осіб. Проте Іран досі відмовляється взяти на себе всю повноту відповідальності за катастрофу, не кажучи вже про виплату компенсацій сім’ям загиблих. Від 2022 року Іран поставляє Росії ударні “шахеди”, якими та майже щодня атакує Україну. Тегеран навіть передав Москві технології їхнього виробництва, щоб збирати їх у самій Росії. Тому Україна, яка вже третій рік протистоїть повномасштабному російському вторгненню, зацікавлена в припиненні підтримки Росії такими країнами, як Іран, Китай та КНДР.
Одразу після того, як стало зрозуміло, що в авіатрощі ніхто не вижив, іранські ЗМІ та джерела, наближені до влади, почали повідомляти, що до аварії призвела технічна несправність через американські санкції, мовляв, у Тегерана не було доступу до західних запчастин, щоб належно обслуговувати гелікоптер Bell 212, який і перевозив президента Раїсі та інших посадовців. Речник Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі миттєво спростував звинувачення:
“Офіційні джерела Ірану називають причиною погані умови польоту, зокрема туман. І кожна країна, хто б це не був, несе власну відповідальність за забезпечення безпеки та надійності свого обладнання, зокрема цивільної авіації. Тож знову абсолютно безпідставні звинувачення — в цьому немає правди. І це не дивно, на жаль, що іранський режим знову знайде спосіб звинуватити США в проблемах, які він сам створив”.
Проте західна преса активно пише, що адміністрація Байдена надзвичайно стурбована звинуваченнями Тегерана на адресу Вашингтона. За даними Politico, це може спричинити ескалацію напруженості з Ізраїлем. Хоча жодних ознак його причетності до цієї катастрофи немає. Навіть міністр транспорту Туреччини (саме турецький безпілотник знайшов місце аварії та уламки, бо зона авіатрощі була у відповідальності Анкари) Абдулкадір Уралоглу заявив, що гелікоптер, на борту якого перебував Раїсі, не подавав сигналів, і шо це має вигляд нещасного випадку через несприятливу й туманну погоду. Разом із тим The Washington Post зазначає, що обслуговування гелікоптерів американського виробництва, які досі експлуатує Іран, може бути дійсно ускладнене дією міжнародних санкцій. Інші ЗМІ додають, що після Ісламської революції в Ірані 1979 року, коли були запроваджені американські санкції, які згодом лише розширювалися, сталося багато авіатрощ, коли літаки врізалися в гірські схили. Внаслідок таких аварій навіть загинули кілька іранських міністрів та воєначальників.
Але поширення конспірологічних версій було вже не спинити. І, звичайно ж, доклалася до цього й Москва. У авторській статті для ТСН.ua заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук зазначав, що Москва побачила в цьому навіть український слід, як і в замаху на словацького прем’єра Роберта Фіцо.
“Як маститі пропагандисти, так і анонімні пабліки вже натякають, що і за нападом на Фіцо, і за падінням гелікоптера, внаслідок якого загинув іранський президент Раїсі, і навіть за оповитою таємницею історією про замах на принца Саудівської Аравії Мухаммеда бен Салмана, що начебто стався 7 травня, стоять ті самі люди. Поле для інтерпретацій російські пропагандисти лишають широке – це можуть бути і американці, й українці, й Ізраїль. Кожен, залежно від своїх фобій та уподобань, може обрати собі до смаку”, — зазначає Сергій Герасимчук.
Що далі: зміни політики не буде
Ебрагім Раїсі – протеже аятоли Алі Хаменеї – став президентом Ірану 2021 року на тлі рекордно низької явки та сфальсифікованих виборів. Підтримував тісні зв'язки із Корпусом вартових ісламської революції, що входить до складу ЗС Ірану та відіграє одну з основних ролей у використанні Іраном тероризму. Він є представником ультраконсервативного крила, як і сам Хаменеї, перебуває під американськими санкціями, зокрема через причетність до страти тисяч політичних в'язнів 1988 року під час ірано-іракської війни. До президентства Раїсі контролював судову гілку влади, яка безпосередньо підпорядковується аятолі.
Хоча, наприклад, The New York Times і пише, що смерть президента та міністра закордонних справ Ірану “залишила країну без двох впливових лідерів в особливо бурхливий момент міжнародної напруги й внутрішнього невдоволення”, навряд чи це призведе до серйозних потрясінь, гострої політичної кризи чи неконтрольованого суспільного збурення. До “обрання” нового президента Ірану виконувати обов’язки буде віцепрезидент Мохаммад Мохбер, який теж є представником ультраконсервативного крила та одним із тих, хто відповідає за військову співпрацю з Росією. Зокрема, восени 2022 року він їздив до Москви фіналізувати угоду про продаж іранських безпілотників і балістичних ракет (щоправда останні, за даними західних розвідок, Росія так і не отримала).
The Wall Street Journal у статті також не припускає, що смерть президента та міністра закордонних справ Ірану призведе до зміни як внутрішньої, так і зовнішньої політики країни, проте, все ж може стати викликом для Тегерану на тлі бойових дій на Близькому Сході. Ні для кого не секрет, що Іран підтримує терористичний ХАМАС, а в квітні цього року вперше в історії безпосередньо зі своєї території атакував Ізраїль дронами й балістичними ракетами. Удар, до речі, допомогли відбити США, Франція та інші західні країни, на відміну від війни Росії проти України.
“Хоча Хаменеї мав вирішальне слово у рішеннях щодо ядерної політики, ядерна програма Ірану значно просунулася після того, як Раїсі став президентом. Наразі Іран виготовив достатньо розщепленого матеріалу приблизно для трьох видів ядерної зброї. Іран заперечує роботу над створенням ядерної зброї, а офіційні особи США заявили, що наразі немає доказів, що вони намагаються створити зброю”, — пише WSJ.
The Economist вказує, що Ебрагім Раїсі мав багато внутрішніх ворогів, від відносно поміркованих, яких він маргіналізував, до колег-консерваторів, які вважали його невмілим президентом. Проте більшість аналітиків сумніваються, що стратегія, якої дотримувався Раїсі, зміниться, бо ці погляди поділяє аятола Алі Хаменеї та все його оточення. В експертній статті Рада з міжнародних відносин вказує, що президенти Ірану виконують важливі адміністративні та бюрократичні функції. Але їхня діяльність суттєво обмежена владою верховного лідера, який контролює абсолютно всі процеси в країні.
“Історично склалося так, що верховний лідер Алі Хаменеї мав напружені відносини з президентами. Але Раїсі, ймовірно, був улюбленим президентом Хаменеї. Востаннє країні доводилося проводити президентські вибори через передчасну смерть (президента – ред.) 1981 року, коли сам Хаменеї був обраний після того, як його попередник Мохаммад Алі Раджаї загинув під час теракту. Хаменеї був президентом до 1989 року, коли його було обрано верховним лідером”, — зазначається в статті Ради з міжнародних відносин.
Тому зараз Заходу треба більше перейматися не тим, хто стане наступним президентом Ірану після Раїсі, а тим, як обрізати доступ режиму до технологій і ланцюжків постачань, які забезпечують можливість виробляти “шахеди”, балістичні ракети та інші види озброєнь, допомагаючи Росії продовжувати війну проти України, а також продаючи Китаю свою нафту. Проте західні політики й посадовці вже зганьбилися, наввипередки висловлюючи співчуття, сум і жаль щодо смерті іранських керівників. Наприклад, президент Європейської ради Шарль Мішель у понеділок, 20 травня, дописав у соцмережі X, що “ЄС висловлює щирі співчуття”. Аналогічну заяву зробив й офіційний представник Держдепу США Метью Міллер.
