На третій рік повномасштабної війни РФ заяви України про мирні переговори стали менш різкими. За словами експертів і дипломатів, Саміт миру у Швейцарії, на який Київ покладав великі надії, не приніс бажаних результатів. А через кілька днів президент Володимир Зеленський в інтерв'ю для іноземного видання запропонував модель переговорів через посередників.
Як змінилася риторика Володимира Зеленського та наскільки реальним є сценарій, що Київ сяде за стіл перемовин із країною-терористкою – читайте в ексклюзиві TSN.ua.
Спроби переговорів з РФ 2022 року
Перша спроба переговорів про мир була 28 лютого 2022 року, на четвертий день повномасштабної російської війни. Тоді її організував телефонним дзвінком до Зеленського самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. Російська влада привезла чернетку мирної угоди, але українці наголошували на капітуляції РФ.
Після двох наступних раундів у березні – теж у Білорусі, в Біловезькій пущі – розмову вирішують перенести до Туреччини. Наступна спроба була 29 березня 2022 року у Стамбулі. Остання реальна спроба покласти край війні дипломатичним шляхом, але тепер на території президента Ердогана, якому теж подобається роль миротворця. З російського боку помітних зусиль докладає олігарх Абрамович, по його майну вже встигли вдарити антиросійські санкції.
Умови, які тоді озвучила українська делегація на чолі з головою парламентської фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією, відрізнялися від нинішнього мирного плану Зеленського. Зокрема, тоді прозвучала теза про відмову від вступу до НАТО в обмін на отримання міжнародних гарантій безпеки. Статус Криму мали обговорювати на рівні президентів протягом наступних 15 років, Україна мала б зобов'язатися не повертати півострів військовим шляхом. Однак Росії цього виявилося замало. Відчувши готовність до поступок, Кремль вимагає затвердити російську мову другою державною і скоротити – в неприйнятний для України спосіб – українські Збройні сили. Перемовини закінчилися нічим.
А у вересні 2022 року Зеленський підписав указ про неможливість проведення переговорів з Путіним та тієї ж осені, під час саміту “Великої двадцятки” в Індонезії, оприлюднив Формулу миру з десяти пунктів, яку Україна просуває й досі. Після цього указу переговори про мир із РФ стали неможливими, чим Путін зараз постійно маніпулює на міжнародній арені. Мовляв, Росія хоче сісти за стіл, але Україна відмовляється. На думку колишнього міністра закордонних справ України та посла України у Великій Британії Вадима Пристайка, цей указ Зеленського про заборону вести перемовини з Путіним – “це чисто емоційна реакція” президента.
“Мирні плани” завершення війни
Наступний 2023 рік дружні до Російської Федерації країни пропонували свої бачення завершення війни в Україні. Звісно ж, на умовах Москви. В червні 2023 року у ЗМІ з'явилася інформація, що африканські лідери представлять свій “мирний план”. Reuters із посиланням на проєкт рамкового документа повідомило, що мирний план начебто включав відведення російських військ, виведення тактичної ядерної зброї з Білорусі, призупинення виконання ордера Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна та послаблення санкцій. А в лютому 2024 року Китай, який у війні Путіна стоїть на боці РФ, хоча відкрито про це влада не заявляє, показав свою “мирну угоду”. Цей документ, до якого увійшло 12 пунктів, був оприлюднений на сайті МЗС Китаю.
У Зеленського відреагували на цей план. Радник керівника ОП Михайло Подоляк заявив, що пропозиції Китаю щодо війни РФ в Україні не несуть у собі ідеї “мирного плану”, вони радше пропонують замороження конфлікту. Майже через рік, у травні 2024 року, Туреччина, яка від початку повномасштабної війни неодноразово заявляла про бажання бути посередником, представила свої “мирні пропозиції” щодо закінчення війни, які насправді означали “заморожування” бойових дій, а не завершення. Тоді видання “Новая газета Европа” з посиланням на джерело, знайоме з документом, опублікувало проєкт договору, який передбачав відверто проросійські умови закінчення війни, тож очевидно, що вони були відхилені українською владою:
“Взаємне зобов'язання США та Росії про незастосування за жодних умов ядерної зброї, а також поновлення договору про обмеження стратегічних озброєнь, причому за неможливості одностороннього виходу з нього в майбутньому; заморожування війни на теперішній лінії фронту; зобов'язання провести 2040 року референдуми: загальноукраїнський щодо зовнішньополітичного курсу країни, а також референдуми під міжнародним контролем на всіх українських територіях, анексованих Росією на момент заморожування війни; гарантії позаблокового статусу України до 2040 року; Росія не заперечує вступ України до Євросоюзу”.
Як змінилася риторика Зеленського
У травні 2023 року, коли контрнаступ ЗСУ ось-ось мав розпочатися, український президент у доволі різкій манері прокоментував можливість переговорів із Путіним під час розмови з ведучим італійського телеканалу Porta a Porta.
“Ми довго вирішували, Путін, вибачте, як принцеса, не міг ніяк знайти формат, у якому б нам зустрітися”, – розповів Зеленський, пригадуючи 2019 рік, коли він щойно став президентом і шукав різні варіанти для зустрічей, щоб закінчити війну”.
Восени цього ж року, коли було зрозуміло, що український контрнаступ суттєво не змінив ситуацію на фронті, Зеленський вкотре різко заявив, що в української влади немає намірів сідати за стіл переговорів із Росією. Про це він заявив на пресконференції з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн:
“Щоб ми зараз сіли з Росією, розмовляли і щось їй віддавали – не буде такого”.
Через кілька місяців у західних ЗМІ з'явилася заява міністра оборони Італії, який говорив про сигнали, що “свідчать про готовність України та РФ до мирних переговорів”. Тоді Зеленський це спростував, наголосивши, що “поки все вирішується в кабінетах України, боротьба наша буде на користь України”.
Надії на “Саміт миру”
Готуючись до першого Глобального саміту у Швейцарії, заяви Зеленського щодо можливих переговорів з Росією лунають у такому самому впевненому та різкому тоні. У квітні 2024 року очільник України повідомив, що під час засідання буде розроблена детальна карта щодо закінчення цієї війни “з погляду справедливого миру, ґрунтуючись на резолюціях угод”. Однак у травні стало відомо, що на саміт було винесено лише три з десяти пунктів з “української формули миру”: ядерна енергетична безпека, продовольча безпека, гуманітарний пункт.
Примітно, що, на думку колишнього міністра закордонних справ України та експосла України у Великій Британії Вадима Пристайка, під час цього саміту “не було досягнуто чергової переконливої перемоги”. Про це він сказав під час розмови з експертом Віталієм Портниковим в ефірі “Еспресо”:
“Чергової переконливої перемоги не досягнуто, але всім зрозуміло, що потрібно рухатися далі. Це нормальний крок для нашої влади. Яким буде наступний (Саміт миру – ред.)? Всі почули сигнал, починаючи від Швейцарії та закінчуючи Глобальним Півднем, що доведеться говорити з Путіним. Нам це надзвичайно неприємно, і це не вкладалося в наші плани, але не спрацювало так, як планувалося. Саме тому, на мою думку, влада шукає, яким чином пояснити українцям, що зараз рішення немає, але буде наступного разу”.
На його думку, і Україна, і Росії “зайшли у глухий кут”. “Я не вірю в мирні переговори. Я вірю у призупинення цієї війни”, – висловився Пристайко.
Модель переговорів через посередників
На тлі затримки західної допомоги, підсумків Саміту миру у Швейцарії та російського наступу на Харківщині риторика президента України стала менш різкою. Наприкінці червня 2024 року Зеленський в інтерв'ю виданню The Philadelphia Inquirer припустив ймовірність перемовин з РФ. За його словами, на сьогодні він бачить лише одну модель – тристоронній договір із посередниками, який задіювали щодо роботи “зернового” коридору:
“Україна може знайти модель, в якій можна знаходити рішення. Модель така була застосована вперше на прикладі зернового коридору, коли Україна домовлялася не з Росією, а з ООН та Туреччиною. Вони своєю чергою взяли на себе відповідальність домовлятися з нами, а потім відповідну угоду підписувати з РФ. І так воно спрацювало: дві дзеркальні угоди, між якими є ООН і Туреччина…”.
Він зазначив, що аналогічна модель може бути застосована і в територіальній цілісності, і в енергетиці, і в судноплавстві. Про які країни, що могли б стати посередниками, йдеться – наразі невідомо. Ймовірно, що серед них буде Туреччина, яка неодноразово заявляла про свою готовність до посередництва. Ще одна причина, що Туреччина і Росія мають дипломатичні та економічні відносини.
Нагадаємо, Україна не готова йти на територіальні поступки Росії заради припинення війни, але дослухається до порад світу, як досягти миру.
Читайте також:
