В понеділок, 5 серпня, президент США Джо Байден зібрав команду з нацбезпеки в ситуаційній кімнаті Білого дому. На порядку денному було лише одне питання – черговий масштабний напад на Ізраїль, який готує Іран, і ризик масштабнішої регіональної війни. До цього Байден поговорив телефоном з королем Йорданії Абдаллою II про деескалацію за допомогою (як мовиться в повідомленні Білого дому) “негайного припинення вогню та угоди про звільнення заручників”. Натомість Абдалла II попередив Байдена про “ворожі дії” ізраїльських поселенців проти палестинців та “односторонні заходи”, які загрожують статус-кво святих місць Єрусалима.
ТСН.ua вже писав, що під час першого прямого удару Ірану балістичними ракетами й безпілотниками по Ізраїлю в середині квітня цього року 99% ворожих цілей були перехоплені, зокрема й силами США, Британії, Франції та Йорданії. Проте наразі бачимо, що баланс сил у регіоні на підтримку Ізраїлю, як і в демократичному світі, суттєво похитнувся через його військові дії в Газі, а також проти терористичного ХАМАСу та ліванської Хезболли, яких підтримує Іран.
Іран погрожує помститися Ізраїлю за вбивство в Тегерані політичного лідера терористичного ХАМАСу Ісмаїла Ханії 31 липня. Це сталося одразу після інавгурації нового президента Ірану Масуда Пезешкіяна. США попередили Ізраїль і союзників, що цього разу удар Ірану може бути навіть більшим за той, що був у квітні, до якого може доєднатися ще й ліванська Хезболла. Нагадаємо, що Ізраїль вдарив по Бейруту, де загинув старший командир Хезболли Фуад Шукр, у відповідь на ракетний удар Хезболли на Голанських висотах (які від 1967 року перебувають під контролем Ізраїлю, що не визнано міжнародною спільнотою), де загинуло 12 дітей і підлітків.
За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, перемовини між Ізраїлем і ХАМАСом щодо припинення вогню й обміну заручниками на “фінальному етапі”, і Вашингтон наразі взаємодіє з Єгиптом та Катаром для укладення відповідної угоди.
“Представники Адміністрації Байдена визнають, що ізраїльтянам буде важко сприйняти деякі елементи цієї угоди. За кожного ізраїльського заручника буде звільнено п’ятдесят палестинських в’язнів, деякі з яких засуджені до довічного ув’язнення. Враховуючи таку високу ціну, Ізраїль хоче знати, скільки заручників ще живі. Це одна з деталей, які посередники намагаються визначити”, – пише у своїй авторській колонці для The Washington Post журналіст і міжнародний оглядач Девід Ігнатіус.
Все ж біля десятка винищувачів F/A-18 з американського авіаносця “Теодор Рузвельт” перелетіли на військову базу США на Близькому Сході. Також очікується передислокація ще близько десятка F-22. У Білому домі також офіційно повідомляли про відправлення на Близький Схід додаткових американських військ.
У неділю, 4 серпня, Ентоні Блінкен сказав одному зі своїх колег із G7, що Іран може атакувати Ізраїль протягом наступних 24-48 годин. Вже в понеділок, 5 серпня, Jerusalem Post написала, що міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто телефонував міністрові закордонних справ Ізраїлю Ісраелю Кацу, щоб особисто попередити про наміри Ірану. Сіярто начебто отримав цю інформацію від виконувача обов'язків міністра закордонних справ Ірану Алі Багері. За інформацією Axios, 5 серпня на нараді в ситуаційній кімнаті Джо Байдена та Камалу Гарріс поінформували про наявні дані американської розвідки.
“Розвідка США очікує сценарію, який передбачає дві хвилі атак: одну – з боку Хезболли, іншу – з боку Ірану та кількох інших його проксі. Але американській розвідці все ще незрозуміло, хто збирається атакувати першим та яку атаку вони збираються здійснити. Дані розвідки вказують, що відповідь Ірану та Хезболли все ще розробляється, вони ще не визначилися, що саме хочуть зробити”, – зазначає видання.
Наразі ризик ширшої регіональної війни на Близькому Сході, напевно, найбільший від 7 жовтня 2023 року, коли ХАМАС, власне, розпочав війну проти Ізраїлю. Телеканал CNN із посиланням на кількох офіційних американських осіб повідомляє, що Іран може атакувати Ізраїль уже найближчими днями. Західні союзники пообіцяли допомогти Ізраїлю відбити атаку Ірану, як це було в квітні цього року. Проте наслідки передбачити вкрай важко, оскільки невідомо, хто та як атакує першим, чи будуть уражені, якщо якісь ракети не перехоплять, суто військові цілі, чи битимуть також і по цивільних.
Тегеран ретельно готується до можливого удару Ізраїлю у відповідь, хоча у вівторок, 6 серпня, Путін офіційно заявив, що попросив верховного лідера Ірану аятолу Хаменеї стримано відповісти на вбивство Ізраїлем лідера ХАМАСу, порадивши уникати нападів на ізраїльських цивільних осіб. Не дарма днями до Тегерана особисто приїздив колишній міністр оборони, секретар Радбезу РФ Сергій Шойгу. За інформацією західної преси, Ірану треба від Росії системи ППО, щоб прикрити атомні об’єкти, які Тегеран може використати для створення ядерної зброї. І як повідомляє The New York Times, Москва вже почала постачання відповідних систем.
“Тегеран також тиснув на Москву щодо надання винищувачів Су-35”, – пише Reuters із посиланням на два іранські джерела, які знають подробиці візиту Шойгу до Тегерана.
Ізраїль давно погрожував знищити ядерні об’єкти Ірану. В квітні, за кілька днів після першої прямої атака ракетами і дронами по Ізраїлю з території Ірану Ізраїль здійснив удар по Ірану у відповідь. Цілі, по яких бив Ізраїль, не розголошувалися. Проте західні медіа тоді повідомляли, що Ізраїль здійснив атаку поблизу ядерного реактора в іранському Натанзі, проте не бив прицільно через застереження з боку США. Ще навесні 2021 року з’являлися новини, що Тегеран почав збагачення урану на підземному заводі в Натанзі за допомогою вдосконалених центрифуг.
Від самого початку повномасштабного російського вторгнення до України Тегеран є союзником Росії і співагресором. Тому не дивно, що Росія допомагає Ірану у протистоянні з Ізраїлем.
По-перше, Москва має якось “віддячити” Тегерану за масове постачання “Шахедів” і надання технології для їхнього виробництва вже на території самої Росії.
По-друге, Росія, як і Китай, який засіває Іран грошима, зацікавлена у продовженні та розширенні конфлікту на Близькому Сході, який відволікає увагу й ресурси Заходу, зокрема й від допомоги Україні.
