Операція на Курщині стала справжньою ганьбою для Кремля. І не лише тому, що Путін проспав та не очікував такого повороту подій, а й тому, що його прихильники спокійно все це сприйняли.
“А ви пригадайте, як було, коли окупаційні війська заходили до України і люди, попри розуміння, що їх можуть просто розстріляти, голими руками йшли зупиняти ворожі танки. Про прірву між росіянами та українцями та про те, що наші менталітеті зовсім різні, попри пропагандистське гасло “мы же братья”, – йдеться в ексклюзиві TSN.ua.
Між українцями та росіянами – прірва назавжди
“Ми пишаємося тим, що ми українці, і це не прості слова, а факти, доведені справами. Лютий 2022 року, окупаційні російські війська пролазять на українську територію і заявляють про так звану “есвео”. Миттєво у військоматах формуються такі черги з добровольців, що на всіх не вистачає зброї. В цей же час по “зомбоящиках” пропагандистів лунає “Кієв за трі дня” і досі мовиться про “братскій народ”, а напад виправдовується “прєвєнтівним ударом”.
Ми чуємо, що битимуть лише по військових цілях, натомість у перші ж хвилини війни страждають цивільні об’єкти та житлові будинки, а “рашисти” розповзаються Україною та беруть під свій контроль перші населені пункти, не знаючи, що вже за кілька тижнів доведеться тікати світ за очі, бо українці дадуть таку відсіч, якої Росія точно не очікувала”, – йдеться у репортажі журналістки ТСН.ua.
Яскравий доказ цього – наші незламні херсонці. Люди протестували до останнього і домовилися щодня виходити на вулиці о 12-й, щоб показати рашистам, що тут їм не раді. Та була одна велика відмінність: рашисти заїжджали до міста на танках і з автоматами, а наші люди йшли на протест з прапорами та голими руками.
Йшли на мітинги попри страх розстрілу
Щодня людей на мітингах ставало лише більше, хоча всі добре знали, що за свою позицію та спротив окупантам можуть поплатися життям. Ось так на мирні протести ходили жителі селища Сиваське з населенням у трохи більше ніж 5 тисяч осіб.
А ось селище Горностаївка, невелике село Антонівка під Скадовськом і сам Скадовськ.
Так протестував Бердянськ Запорізької області.
І навіть коли місто та область уже були повністю під російською окупацією, люди продовжували виходити на вулиці. Згодом окупанти почали застосовувати і зброю.
Спротив окупації та партизанський рух
Людей обкрадали та викрадали, піддавали катуванням, а вони об’єднувалися у групи опору, партизанили і таким чином примудрялися палити рашистську техніку чи передавати корисну інформацію Збройним силам України, а ще розвішували синьо-жовті стрічки під носом в окупантів.
Знущання з українців
Знову ж таки всі добре знали, що в разі чого – вижити шансів буде небагато. Багато викрадених людей окупанти й досі не повернули, хтось вважається або зниклим безвісти, або чекає на вироки в російських СІЗО просто за те, що вони не мирилися з російською окупацією, або ж уже засуджені на 20 років суворого режиму в російській колонії. Гуманітарних коридорів тривалий час для цивільних окупанти не давали, лише на свій страх і ризик люди шукали маршрути та фактично через лінію фронту під обстрілами виїжджали. Потім Буча, Ірпінь, Гостомель, Ворзель. Тут окупанти чинили такі звірства, що згадувати страшно й досі. Ось одна з історій чоловіка, якому дивом вдалося вижити.
Втеча з туалетом і білі прапори на РФ
Після звільнення Київщини відкриваються жахи катувань, ґвалтувань неповнолітніх дівчат, мародерства! Окупанти хапалися навіть за туалети та чайники, і все це під гаслом “звільнення від нацистів”. Вони переконували, що прийшли сюди назавжди, не знаючи, що за кілька тижнів хтось буде втікати з туалетом на спині, бо це єдиний трофей, а хтось стане добривом для української землі. Українці потроху оговталися від цих жахів, але ніколи цього не забудуть і не пробачать.
“Тепер війна перейшла туди, звідки прийшла – на територію ерефії. 6 серпня 2024 року – цей день увійде в історію. За трохи більш ніж тиждень українські військові взяли під контроль 82 населені пункти, а 15 серпня вперше на території ерефії було відкрито військову комендатуру в місті Суджа. Це те саме місто, яке окупанти язиком тримали під своїм контролем, натомість покинули людей, а тепер починають стирати місто авіабомбами, через що їхні ж жителі змушені жити в підвалах. Тепер як поводитися та вберегтися від обстрілів – чують вони. Всьо по плану, правда? І буде брехнею сказати, що їх шкода, бо загалом сам факт, що ці інструкції “як вберегтися від обстрілів” тепер чують і наші сусіди – просто як бальзам на душу”, – йдеться у репортажі.
А де спротив? Чому росіяни не чинять опір ЗСУ?
“І ви помітили, що чомусь досі не випливло жодного відео, де б росіяни кричали “йдіть геть”, протестували, казали щось проти? Тут і прірва між нами, вони – пристосуванці, яким байдуже, хто, що і де. Хтось сподівається на свою владу, суперечачи самим собі, адже перед цим казали, що їх кинули. Хтось просто чекає, щоб це закінчилося і вони просто жили, і неважливо, під яким прапором. І от знаєте, чесно, ні на мить не шкода жодного рабсєянчіка.
Вони досі “не вкурили”, що все це вони переживають, тому що саме через них це пережили ми і продовжуємо жити у війні 10 років. Але рабсєяні залишаються рабсєянами. Ми вже показували вам це відео, але покажемо ще раз: люди скиглять, що “ані нє зналі пра вайну в Украінє”. Ані нє зналі – дуже зручно так казати, щоб виправдати свій “забитий болт” на те, що в Україні помирають люди просто через божевільного ватажка Кремля”, – каже журналістка в репортажі.
Свідчення військових і цивільних
І водночас усі вони, що військові, що цивільні, продовжують отримувати від наших військових гуманітарну допомогу, а Україна, як би не були проти українці, надлояльна до росіян. Їх забезпечують усім необхідним і навіть пропонують евакуюватися до Сум.
Але якщо раптом вам стане шкода росіян, вмикайте ці відео раз за разом, бо саме така думка в Росії про війну в Україні, і вони можуть виправдовуватися “нєзнанієм” скільки завгодно. І ось ще один доказ, що в голові рабсєян немає просвітлення – це інтерв’ю російських полонених, свіженьких, тих самих з Курської області, які кажуть що? Правильно, що нас вони звільняли.
“Вони досі нічого не зрозуміли. Крапка. А ще ані в палітіку нє лєзут, но лєзут на чужую теріторію. Ну норм позиція, чи не так?” – розповідає репортерка.
Абсурдні аргументи росіян
“Вони стоять гарно одягнені, не побиті, не покоцані, і не мають жодної впевненості, що вони комусь треба там на ерефії. Всі до одного розповідають, як їх кинуло командування, хлопцям по 19-22 роки, але ці здорові лоби досі не розуміють, чому тут опинилися. І наостанок – контрольний вам, що вєщают зараз на зомбоящиках ерефії: стоїть з розумним обличчям скабєєва, яка теж кричала “кієв за трі дня”, і слухає маячню кадировця, який каже, що “іх гражданє нє думалі, что на ніх могут напасть в 21 вєкє”, – йдеться у репортажі.
Ніколи й нічого не можна забути
Тому якщо раптом у когось були сумніви щодо росіян чи ви забули їхні звірства, уважно переслухайте кожне слово, щоб більше ніколи наша доля не стала спадком для наших дітей.
Нагадаємо, в ексклюзивному інтерв’ю журналістці ТСН.ua Наталії Нагорній один з командирів ЗСУ відповів, у чому унікальність Курської операції.
Читайте також:
