Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський перед призначенням на посаду мав репутацію жорсткого, позбавленого фантазії “м'ясника”, який начебто не рахується із втратами особового складу під час виконання бойових завдань. Після раптового наступу ЗСУ на території Курської області РФ про нього заговорили уже як про майстра воєнного маневру та організатора блискучої операції.
Яка з цих двох надзвичайно різних характеристик генерала Сирського залишиться в історії, багато в чому залежатиме від результатів битв, які тривають на Курщині та Донбасі, пише видання The Telegraph.
Причиною появи репутації безжального м’ясника, як зазначає видання, була насамперед 10-місячна оборона Бахмута. Високі втрати в цій битві та наполегливі спроби відбити місто контрнаступом викликали гостру критику.
“Є багато історій про те, як командирам батальйонів і навіть рот було відмовлено у дозволі відступити з відкритих позицій, і вони несли великі втрати за наказом генерал-полковника Сирського: мікроменеджмент; зневага до життя власних людей; схильність віддавати нездійсненні накази; небажання довіряти офіцерам на місцях. Перш за все, відмова сказати “ні” політикам , які вимагають нереальних цілей. Для його найзапекліших критиків це риси “совка” або ще гірше – російського генерала”, – пише видання.
Після вдалої Курської операції генералу Сирському перестали докоряти за впертість, відсутність фантазії та жертвування життями заради безглуздих тактичних здобутків, його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогодні найуспішніших несподіванок війни.
“Серед піхоти він відомий як дуже консервативний хлопець із прямою тактикою. У мене була така ж думка про нього до Курська. Я приємно здивований, як йому вдалося зберегти підготовку і перші удари від ЗМІ і Telegram-каналів”, – цитує видання одного із ветеранів.
Після свого призначення головнокомандувачем ЗСУ у лютому 2024 року генералу Сирському довелося ухвалювати рішення про відступ з Авдіївки та відтоді керувати важким і деморалізуючим відступом у Донецькій області. Великих здобутків у нього не було, оскільки навіть стримування російського наступу на Харківщині в травні цього року було затьмарене легкістю, з якою росіяни перетнули кордон на початку атаки.
Наступ у Курській області можна назвати певною реабілітацією, але залучення великої кількості українських військ для бойових дій на території РФ явно послабило фронт на Донбасі. Ризики величезні й очевидні.
Росіяни, що просуваються на сході, мають перевагу в повітрі, що дозволяє їм обстрілювати фронт плануючими бомбами, і величезну кількість людей, яких можна пожертвувати під час штурму на землі.
“Історія судитиме генерал-полковника Сирського на тих самих чашах терезів. Його спадщина може бути вирішена в найближчі кілька тижнів”, – підсумувало видання.
Що відомо про генерала Сирського
Генерал-полковник Олександр Сирський, як і всі офіцери його покоління, є продуктом радянської армії.
Він народився в 1965 році у Володимирі, на схід від Москви, і переїхав до України підлітком. Сирський навчався у Московському вищому військовому командному училищі, перш ніж розпочати військову кар’єру. Після здобуття Україною незалежності його підрозділ став складовою ЗСУ.
Він був командиром під час війни на Донбасі 2014 року, коли Росія почала своє перше вторгнення, і відтоді воює з росіянами. До моменту осіннього масштабного вторгнення 2022 року він очолював Сухопутні війська – фактично був заступником Валерія Залужного.
Під керівництвом генерала Залужного він керував як успішною обороною Києва у 2022 році, так і шоковим бліцкригом, який відвоював Харківщину тієї осені, що стало двома найбільшими перемогами України у війні.
Нагадаємо, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський нагородив воїнів-десантників, які ведуть бойові дії в Курській області Росії.
Читайте також:
