За часів Радянського Союзу, особливо його пізнього періоду, був славнозвісний дефіцит – багато необхідних товарів було доволі складно або взагалі неможливо придбати. Хоча й коштували вони відносно дешево, в торговельній мережі вони частіше були відсутні, ніж продавалися. Та й асортимент їх був незначний.
Але жінки завжди залишаються жінками та намагаються стежити за своїм зовнішнім виглядом і мати гарний вигляд.
Чим радянські жінки компенсували брак хорошої косметики і засобів догляду та фарбували волосся?
В 50-ті роки минулого століття Радянський Союз розширює міжнародні відносини з багатьма країнами, не лише дипломати, а й артисти, спортсмени, діячі культури виїжджають за кордон. До країни потрапляють іноземні журнали, іноземні товари. Зразками наслідування стають представники творчих професій – насамперед кіноактори, артисти. У великих містах з'являються перші салони краси, які, звісно, були доступні невеликій кількості громадян. Волосся починають укладати та завивати.
В 60-ті роки поширилися перукарні, популярності набуває фарбування волосся як у перукарні, так і в домашніх умовах. Відсутність професійних фарб для волосся змушувала перукарів і самих жінок шукати замінники. Для темного волосся використовувалися одні компоненти, для світлого – інші. Часто через невміло підібрані компоненти та помилки в “технології” фарбування волосся доводилося зістригати та знову відрощувати. Але потяг до краси зупинити було неможливо.
Що використовували блондинки для фарбування
Щоб стати блондинкою, волосся не фарбували, а знебарвлювали. Найпоширенішим засобом, який для цього використовували, був перекис водню і гідроперит. Наносячи ці речовини на волосся, домагалися їхнього освітлення, часом навіть з ефектом мелірування.
Іншим популярним способом знебарвлення був вироблений у домашніх умовах розчин мила та 32% перекису в таблетках.
Для освітлення волосся широко застосовувалися і різноманітні відвари трав. Заварювали сухі квітки ромашки, настоювали, розчин проціджували і полоскали ним волосся.
Чим фарбували волосся брюнетки
Доступними на той час фарбами для темного волосся були хна і басма. Їх змішували в різних пропорціях, отримуючи різний колір волосся – від яскраво-рудого до майже чорного. Кашку з суміші фарб наносили на волосся та залишали для бажаного результату.
Для темного волосся також застосовували каву – міцний напій надавав волоссю привабливого коричневого відтінку, а також міцний чай. Варили шкірки волоського горіха і цим відваром тонували волосся.
Найрадикальнішим був спосіб фарбування темних локонів чорнилом. Хоча волосся після такого фарбування ставало синювато-чорним, але такий колір був дуже нестійким.
Щоб отримати бронзовий відтінок волосся, робили відвар з лушпиння цибулі. Настояний і проціджений відвар подрібненої вербової кори (ветли) надавав світлому волоссю золотавого відтінку. Відвар гілочок і квітів липи надавав світлому волоссю ніжно-коричневого відтінку.
Умільці виготовляли саморобну фарбу з засобу для фарбування хутра, кори жостеру та мила. Розчин наносили на волосся в різний спосіб, обов'язково змиваючи його водою.
Перша вітчизняна фарба для волосся “Гама” складалася з двох компонентів. В одному флаконі був мідний розчин купоросу або ляпіс – водоаміачний розчин нітрату срібла, у другому – розчин пірогалової кислоти, яка виконувала роль проявника.
Вміст першого флакона розподіляли на чистому сухому волоссі, витримували 15 хвилин, а потім змивали проявником і залишали на волоссі ще на 1-2 години. Змінюючи концентрацію розчинів і порядок їхнього нанесення, можна було отримати різні кольори: чорний, коричневий або рудий.
Примітно, що фарби на основі нітрату срібла під впливом сонячних променів надавали волоссю металевого блиску. Зараз цей ефект жінки назвали б цікавим, а за часів СРСР він вважався недоліком.
Волосся, пофарбоване “Гамою”, швидко псувалося, ставало пористим, сухим і ламким. До того ж фарба забруднювала шкіру та речі, а якщо її погано змити, то й постільну білизну.
Альтернативою “Гамі” в СРСР стала фарба “Оксигідроль”, яка складалася з трьох компонентів і фарбувала волосся більш обережно. В першому флаконі фарби був загусник декстрин, у другому – фарбник оксигідрохінон, а в третьому – проявник вуглекислий амоній. За своїм ефектом вона не поступалася “Гамі”, але не так псувала волосся, за що її і вподобали радянські жінки.
Читайте також:
