Місто Миколаїв уже два роки живе без питної води в кранах. Після підриву водопроводу в Херсонській області, який забезпечував Миколаїв, до міста від травня 2022 року постачають воду з лиману, який містить сіль.
Про те, як виживають миколаївці в умовах нестачі води, повідомляє “Настоящее время”.
Внаслідок удару російських військ 12 квітня 2022 року по водопроводу Дніпро-Миколаїв на території Херсонської області Миколаїв залишився без питної води. Крім того, РФ регулярно обстрілювала в Миколаєві очисні споруди каналізації, очисні споруди водопроводу та насосні станції.
“На жаль, Миколаїв не має інших джерел водопостачання, хоча і стоїть на березі двох річок. Але для пиття і приготування їжі [вода з Південного Бугу та Інгулу] не підходить через свою солоність. Річ у тому, що в районі Миколаєва річки впадають у Чорне море, яке настільки сильно тисне своєю водою річки, що солона вода піднімається аж до міста Нова Одеса [за 40 км нагору за течією річки]. Підземних вод теж майже немає, та й вони непридатні”, – пояснює генеральний директор миколаївського “Водоканалу” Борис Дуденко.
Єдиним варіантом отримати питну воду залишаються свердловини. Для технічних потреб городян вирішили брати воду з Бузького лиману. Концентрація солі там, за словами Дуденка, лише на 20-30% менша, ніж у морі. Власне, це була морська вода.
“Але виходу у нас не було, оскільки масив необхідної води настільки величезний, що альтернативних джерел такого обсягу просто не існує”, – каже гендиректор “Водоканалу”.
Солона вода почала руйнувати систему водопостачання
За словами Дуденка, якщо до початку повномасштабної війни в місті було в середньому було дві – дві з половиною аварії на добу, то спочатку після запуску води з лиману стало по 15–20 аварій за одну добу.
Що кажуть місцеві жителі
В Миколаєві працюють близько 200 точок видавання питної води. Близько 10% – волонтерські точки, а 90% – комунальні. Журналісти поспілкувалися з місцевими, які збираються біля цих точок.
“Знаєте, то молоко тече, то кава, то з цукром, але я не люблю з цукром. Іноді кока-кола”, – іронізує 65-річний Олександр, який прийшов набрати питну воду, привезену на тролейбусі у спеціальних бочках.
“У мене від 12 до 18 ледве капає, потім уже струмок побільше”. — “Ну а митися нею як?” – “Ну чекаю годинку, спускаю”, – розповідає інший мешканець.
“Вода жахлива тече, а комунальні рахунки однаково нараховують. Платимо і за доставку, і за воду, яку пити не можна. Ми платимо 34,04 гривні за кубометр води. Але ж ми платимо і за ту воду, яка стікає, доки не піде. А ще й вимагають звіряти лічильники та погрожують відключенням води, якщо не звірити їх. Пральна машина вже ледь дихає, це ж уся погана вода – все туди йде. Речі страждають від прання, біле стає жовтим”, – скаржиться пенсіонерка Людмила.
Тимчасове та часткове вирішення проблеми
Щоб забезпечити Миколаїв водопровідною водою кращої якості, її вирішили подавати через звільнене ЗСУ невелике містечко, деокуповану Снігурівку на Миколаївщині, зрошувальним каналом. Це вода з річки Інгулець. Вона не питна, але вже й не солона, як із Бузького лиману.
Раніше повідомлялося, що росіяни застосовують нову тактику обстрілів у Миколаївській області.
Читайте також:
