Шанувальники СРСР полюбляють згадувати про прекрасні радянські їдальні, які були комфортними та дозволяли швидко і смачно поїсти домашні страви.
Насправді як і більшість інших речей з громадського харчування, радянські їдальні запозичили в західних країнах. Сталося це в 50-х роках минулого століття, коли Микита Хрущов відвідав завод IBM у США, куди американці запросили керівника СРСР для співпраці в IT-сфері. Однак Хрущова не так вразили комп'ютери, як їдальня заводу.
В ній було все те, що нашим батькам добре відомо з радянських їдалень – конвеєрне подавання їжі, самообслуговування, пластикові таці, скляні полиці з продуктами, легкі стільці та столи. Фактично все це просто перенесли до СРСР зі США в 1960-70-ті роки. А як же з самими продуктами, про якість яких так люблять згадувати в сучасній Росії?
Радянське морозиво
Чомусь найбільше СРСР асоціюється саме з “радянським” морозивом, яке виготовляли за ГОСТом. Виявляється, його також придумали не в СРСР, а у США, звідки його успішно вкрали. 1936 року Атанас Мікоян, який на той час був наркомом харчової промисловості, приїхав до США, щоб “подивитися, що там у них, і зробити так само в Союзі”. Мікоян пробув там кілька місяців і привіз апарати для випікання та виробництва котлет і спеціальну техніку для виготовлення морозива.
Атанас сам писав у своїх спогадах: “Велику користь принесло нам знайомство з виробництвом морозива. Завдання полягало в тому, щоб розвинути машинне виробництво і зробити морозиво дешевим і доступним. Як результат, ми привезли зі США всю технологію промислового виробництва морозива”.
Тобто те саме “радянське” морозиво, яким так пишаються шанувальники СРСР, фактично вивезли як готовий цикл виробництва зі США. Мікоян сам підібрав найкращі смаки американського морозива, щоб їх виготовляли в Союзі – це молочний і вершковий пломбіри, ескімо, крем-брюле, фруктове. Навіть процес продажу морозива зі спеціальних морозильників був запозичений в американців.
Дешева ковбаса по 2,20
“Лікарська” ковбаса – ще один продукт, який шанується фанатами СРСР. Проте розповіді про особливий “радянський ГОСТ” – це міт. Ковбаса також була привезена зі США Атанасом Мікояном. Спробувавши американську варену ковбасу, він видав розпорядження закупити обладнання і створити філії м'ясокомбінатів у Союзі (знову ж таки за американськими зразками).
Єдине, що змогли вигадати в СРСР, це назва “лікарська”. Вона нібито підкреслювала дієтичність продукту, користь і смак.
“Радянські” шампанське, майонез, цукерки, томатний сік і не тільки
Всі ці продукти, які пізніше увійшли до “Книги про смачну і здорову їжу” (перше видання 1939 року), Мікоян також привіз зі США. В СРСР про більшість страв навіть і не чули, адже в післяреволюційні роки віддавали перевагу будівництву танків, а не кулінарії.
Що цікаво, в самій книжці немає жодного слова про те, що за ці страви радянські люди мали дякувати американцям. Адже саме інженери, техніки і вчені зі США придумали, розробили цикл виробництва і почали продавати товари. Потім СРСР їх просто “перейняв”, придбавши готові технології та обладнання.
Читайте також:
