В 1990-ті Москва об'єднала зусилля з Вашингтоном, щоб за допомогою тиску забрати в України ядерну зброю.
Про це свідчать розсекречені розмови президента США Білла Клінтона та першого президента Росії Бориса Єльцина, йдеться в екслюзивному проєкті ТСН “USA-UA: Секретні файли Білого дому” журналістки Ольги Кошеленко.
Після інавгурації публічно президент Кучма говорив про необхідність дружби з Росією. Але за кілька днів після інавгурації в телефонній розмові з Клінтоном він говорив зовсім не те, що на зустрічах із виборцями.
“Сьогодні в України є два шляхи. Перший – стати економічно могутньою державою. Другий – це розпад України, і наш шлях у цьому напрямку лише разом з Росією. Я відверто проти другого шляху, але й теперішня економічна ситуація відверто турбує мене”, – говорив Кучма, про що йдеться у стенограмі його розмови з Клінтоном від 21 липня 1994 року.
Невдовзі після цього Клінтон прийняв у Білому домі свого нового друга – президента Росії Бориса Єльцина. Розмова оберталася, зокрема, й довкола того, як змусити Україну приєднатися до Угоди про нерозповсюдження ядерної зброї.
“Нам потрібно натиснути на них, щоб вони приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї до саміту в Будапешті. І ми повинні подбати, щоб вони отримали щось натомість”, – говорив Клінтон.
“Щодо України загалом. Ми повинні натиснути на неї з усієї сили. Ми ж підписали тристоронню угоду. Ми троє, і що тепер? Я маю відвідати Україну в листопаді. Притисну Кучму до стіни: угода про нерозповсюдження ядерної зброї або вони не отримують ні газу, ні нафти!” – відповідав тодішньому голові Білого дому Борис Єльцин.
Своєю чергою тодішній віцепрезидент США Альберт Ґор, який був присутній на зустрічі, попросив Єльцина “сильно не тиснути” на Кучму.
За кілька місяців Кучма теж приїхав до Вашингтона з першим в історії двосторонніх відносин державним візитом.
Президент Клінтон у вітальній промові називає його українським Рузвельтом – 32-й президент США увійшов в історію як той, хто вивів Америку з великої депресії 1930-х. Порівняння більш ніж комплементарне.
Попри святкову атомсферу, Кучма приїхав по допомогу, без якої країна просто не виживе. Це була остання зустріч президентів України та США перед підписанням Будапештського меморандуму. В ньому ядерні держави, включно з Америкою та Росією, в обмін на ядерну зброю нададуть Києву в українській копії документа гарантії, в англомовній це назвали скромніше – безпекові запевнення.
“Всі розуміли, що з кризи, яка затягнулася щодо безʼядерного статусу, треба якимось чином вирватися. Ну і таким чином зʼявився цей Будапештський меморандум, хоча в кулуарах на той час усі прекрасно розуміли, що це не гарантії, це декларації”, – пригадав ексголова Мінкульту Олександр Ткаченко, який 1994-1999 років був ведучим програми “Післямова”.
За словами посла США в Україні (1998-2000 рр.) Стіва Пайфера, США мали надії, що вдасться сформувати з Росією такі відносини, “коли Росія буде по-справжньому доброякісною силою”.
“Не погрожуватиме сусідам, не погрожуватиме Європі і трансатлантичному співтовариству. Ми мали надії, що працюємо заради цього. На жаль, ми помилилися в розрахунках”, – визнав дипломат.
