Давномину́лий або передминулий час – це дієслівна форма, основним значенням якої, звісно, вважається передування стосовно деякої ситуації в минулому. Давноминулий час додає особливого колориту українській мові, він часто вживається в оповіданнях, казках, коли потрібно підкреслити, що дія відбувалася дуже давно.
Давноминулий час вживається також у класичній літературі та живому мовленні. Цю форму рекомендовано вживати в розмовному й художньому стилях для посилення розмовного колориту, однак вона вживається і в публіцистичному стилі та навіть в офіційно-діловому.
У фразі “жив-був пес” вживається саме давноминулий час, який підкреслює, що розповідається про давні часи. Але виявляється, що так казати неправильно, в назві легендарного мультика є помилка, розповіла редакторка Ольга Васильєва.
Як сказати правильно
“Правильно українською – “Жив СОБІ пес”, як і в українських народних казках: “Жили собі дід і баба” (а не “жили-були”). Серед східнословʼянських мов давньоминулого часу немає лише в російській (яка несподіванка). В білоруській даўномінулы час ёсць. У російській мові залишок давноминулого часу є лише у формі “жили-были”, – пояснила філологиня.
Читайте також:
