Причина активізації військових дій, як заявили повстанці – зростання частоти ударів по цивільних об’єктах з районів Алеппо. Остання атака відбулася 26 листопада, внаслідок якої загинули троє дітей і поранено 14 цивільних.
Наступ ведеться в напрямку Алеппо – столиці однойменно провінції. До знищення міста російською авіацією воно вважалося потужним, багатим промисловим і культурним центром на півночі Сирії. Росія та Асад перетворили його на руїни.
У цій статті ми зібрали інформацію про останні події в Сирії.
Що відбувається на полі бою
Наступ силами впливової організації Гаят Тахрір аш-Шам та іншими опозиційними угруповання ведеться з Ідлібу в напрямку Алеппо.
Як повідомляє Сирійська обсерваторія з прав людини, що базується в Лондоні, за кілька днів бійцям опозиції вдалося захопити десятки населених пунктів і наблизитися до передмістя столиці провінції, перерізавши з’єднання автомагістралей М4 і М5 поблизу міста Саракеб, заблокувавши обидві магістралі, одна з яких з’єднує столицю країни Дамаск та Алеппо.
На час написання статті бійці опозиції оголосили ще про контроль над селами Башантра і Башкатін у західній сільській місцевості Алеппо та Аль-Раххал і Аль-Кахраба Аль-Тані – в південній сільській місцевості.
Як повідомило інформаційному агентству Reuters джерело в сирійській армії, бійці Гаят Тахрір аш-Шам та їхні союзники просунулися майже на 10 км від околиць Алеппо і на кілька кілометрів від Нубля і Захри, двох переважно шиїтських міст, де підтримуване Іраном угруповання “Хезболла” має потужну збройну присутність. Бійці також атакували аеропорт Аль-Найраб на схід від Алеппо, де проіранські бойовики мають аванпости.
Все відбувається настільки стрімко, що урядова армія не скрізь оперативно реагує на фронті, хоча вже дає бій.
Опозиція ж у соціальних мережах публікує фото й відео з захопленою технікою, вбитими або захопленими проасадівськими солдатами.
Масові жертви бомбардувань
Як ми писали вище, причина наступу опозиції – збільшення кількості авіанальотів на підконтрольні опозиції райони. Свідчень дуже багато. В мережі X основний канал, що повідомляє про наслідки бомбардувань – Цивільна оборона Сирії. Ми наведемо деякі дані за 28 листопада цього року як результат, зокрема, авіаційних бомбардувань (верифікувати їх неможливо). Найбільш постраждале місто – Атареб.
20:08 Удар по дорозі в місті Атареб, де багато магазинів і житлових будинків. Загиблих 11 осіб, поранених – 5.
19:33 Удар по місту Дарат-Азза.
18:52 Місто Сармін. Удар по популярному ринку й житлових будинках. Багато поранених доправлено до лікарень. На місці досі працюють рятувальники.
17:59 Удар по місту Атареб, внаслідок якого загинуло 15 мирних жителів, зокрема 4 дітей і 2 жінки, та поранено 5 мирних жителів, зокрема 2 дітей.
16:57 Дитина дістала легкі поранення після того, як режим і російські війська обстріляли ракетами з касетними бомбами житлові квартали міста Філун.
Міжнародний комітет порятунку заявив, що щонайменше 7000 сімей були переміщені через ескалацію військових дій, а деякі школи та медичні заклади були змушені призупинити послуги, включно з власними польовими операціями IRC.
Міжнародна реакція
Світ поки кволо реагує. Всі спостерігають за розвитком ситуації.
Міноборони РФ не коментує активізацію військових дій, в яких безпосередньо бере участь.
Туреччина заявила, що уважно стежить за наступом опозиційних груп на півночі Сирії. Неназвані представники міністерства оборони, яких цитує державне агентство “Анадолу”, заявили, що турецькі військові вжили “всіх можливих заходів” для захисту своїх військ у Сирії.
Як пише видання Guardian, турецькі чиновники на умовах анонімності заявили, що опозиційні групи в Ідлібі вже давно планували наступ, щоб витіснити сирійські урядові війська таополченців з цього району, щоб захистити цивільне населення. Раніше Туреччина перешкоджала цим операціям, щоб уникнути ескалації напруженості в регіоні, особливо під час військових дій Ізраїлю в Газі та Лівані.
Чиновники зазначили, що наступ розпочався після того, як дипломатичні зусилля Туреччини, спрямовані на запобігання урядовим атакам, виявилися безуспішними. За словами турецьких чиновників, метою наступу було відновлення кордонів зони деескалації.
27 листопада німецьке видання Deutsche Welle писало, що ЄС хоче призначити спеціального посланця для оцінки своєї політики щодо Сирії. Міхаель Онмахт, голова Представництва ЄС у Сирії, записав звернення на тлі сонячного Дамаску, що викликало невдоволення серед опозиціонерів.
“Перший візит до Дамаска як тимчасового повіреного ЄС у справах Сирії: продовжувати підтримувати сирійський народ у досягненні успішнішого і мирного майбутнього”, – написав Онмахт.
Від початку війни ЄС виділив близько 33,3 мільярда євро на сирійські потреби і прийняв до 1,3 мільйона сирійських біженців.
На початку листопада Комісія ЄС, керівний орган блоку, розповсюдила так званий конфіденційний “неофіційний документ” “з метою досягнення згоди з якогось спірного процедурного або політичного питання”. Цей конкретний неофіційний документ став відповіддю на липневий лист, підписаний вісьмома країнами, в якому пропонувалося адаптувати політику ЄС щодо Сирії до змін, які відбулися на місцях від початку громадянської війни в Сирії 2011 року. Цей лист надіслали Австрія, Італія, Греція, Кіпр, Чехія, Словаччина і Словенія – країни, які мають проблеми з нелегальною імміграцією або чиї праві уряди стають усе більш антиімміграційними, або й те, й інше.
Чим закінчилася гаряча фаза громадянської війни
Революція в Сирії почалася 15 березня 2011 року. По всій території республіки спалахнуло повстання проти режиму Башара аль-Асада, який отримав владу від свого батька Хафеза аль-Асада (правив країною від 1971 року і до своєї смерті 2000-го). Клан Асадів керує Сирією 53 роки. За цей час країна фактично потопає у крові, адже режим свого часу воював з Ізраїлем (удари по сирійських об’єктах періоднично завдаються і тепер), взяв під контроль сусідній Ліван і ніяк не може покласти край громадянській війні.
Отже, після втручання Москви в сирійський конфлікт, в якому опозиція зуміла встановити контроль над більшою частиною країни, він почав зазнавати істотних змін. Сили терористичної “Ісламської держави” розбиті. Північ контролюється курдами, турецькими військами, опозиція утримує провінцію Ідліб, з якої й почався наступ наприкінці листопада цього року. Більшість міст, зокрема і столиця – Дамаск, під владою клану Асада та Росії, що його підтримує і підживлює.
Україна в конфлікті
Москва врятувала режим Башара Асада. Туди відправили і регулярні війська, і найманців “Вагнера”, і авіацію, яка бомбардувала все, що рухалося, зокрема традиційно для себе лікарні і школи.
“Ми маємо справу з проханням сирійського уряду про надання їм військово-технічної допомоги, що ми й робимо в рамках абсолютно легальних міжнародних контрактів”, – сказав Володимир Путін 2015 року, запросивши інші країни до свого альянсу.
Головна військово-повітряна база Росії “Хмеймім” відбудована у провінції Латакія. Політичний діалог перебуває на найвищому рівні. Путін відвідував Сирію, а Асад – Росію.
15 березня 2023 року Сирія визнала окупацію Росією українських територій. “Позиція Сирії – чітка й водночас рішуча, у нас є переконаність із цього питання не лише заради дружби з Росією, а й тому, що ці території – території Росії”, – заявив Асад, отримавши санкціївід Києва і, власне, повний розрив дипломатичних відносин.
“Українські санкції – це частина глобального тиску на росію. Всі, хто виробляє зброю для терору проти України, хто допомагає росії розпалювати агресію, зокрема постачаючи “Шахеди”, хто підтримує російську руйнацію міжнародного права, можуть бути лише маргіналами для світу. Тими, кого зрештою притягнуть до відповідальності за все, що роблять проти наших людей, проти людей загалом, проти міжнародного права”, – підкреслив президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні 18 березня 2023 року.
Санкції застосовані до 300 фізичних осіб, зокрема щодо президента Сирії Башара Хафеза аль-Асада та прем’єр-міністра Сирії Хусейна Арнуса, а також до 141 юридичної особи, зокрема Fars Air Qeshm, Shahed Aviation Industries Company тощо.
