На Курському напрямку військові медики проводять операції в підвалах, використовують складні шляхи евакуації та змушені рятувати й ворогів.
ТСН не показує розташування медичних пунктів, облич наших поранених бійців та не називає населених пунктів.
Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Наталії Нагорної.
Який вигляд мають операційні на Курщині
Кореспонденти ТСН спускаються до одного з тих підвалів, де щодня стаються медичні дива. Хоча за стільки років війни можна було б уже й не дивуватися складності операцій, їхній кількості та витримці медиків.
“Ми працюємо по серйозних патологіях: поранення в живіт, у голову, в грудну клітку, вогнепальні ампутації, переломи відкриті”, – кажуть медики.
Хірург Григорій проводить ТСН екскурсію – тут медики живуть, тут і оперують. Як у великих клініках, тут по кілька серйозних операцій одночасно.
“Тому що буває таке, що в нас у день чоловік 15-20, було десь 4-5, був наступ, і в нас було 120 людей”, – каже медик.
Григорій відверто пишається – жоден з пацієнтів не помер на операційному столі.
“Ми ж працювали ще на передній точці, там у нас за наше перебування пройшло 4600 поранень, тільки через нашу групу за три місяці роботи там. Всі поранені, які до нас були заведені, ми всіх довезли у стабільному стані”, – розповідає він.
В цій статистиці врятованих – не лише наші, українські бійці. В таких шпиталях від початку Курської кампанії нікого не дивують і поранені вороги.
Пані Зоя, операційна медсестра, розповідає – всім допомагають однаково, хоча спочатку їй було важко, бо й сама була 2 місяці в окупації.
“Важко, особливо коли привозять полонених, їм треба надавати допомогу, то доводиться все ж брати себе в руки, бо часто емоції дають про себе знати”, – каже вона.
Що таке окупація, знає і Ернест, у цивільному житті онколог-лапороскопіст. Працював у Херсонській онкологічній лікарні. Коли до рідного міста прийшли росіяни, він зміг виїхати лише через два місяці. Одразу пішов до війська і став бойовим медиком. Після Запорізького напрямку і тяжких боїв його перевели сюди.
А є ще один підвал. Сюди привозять поранених і хворих. Лікар Василь каже – таких пацієнтів зараз чимало.
“Погодній фактор ризику, значить, грипозна інфекція, бронхіти, запалення легень, ну і загострення хронічної патології. То, як в даному випадку, ми бачили, що то міжреберна неврологія, остеохондрози, запалення хронічно-рецидивуючих захворювань, ревматизми”, – каже він.
Лікар Андрій склав власний рейтинг, що найбільше шкодить його пацієнтам: “Скиди. На другому місці йде мінометний обстріл. Потім ідуть КАБи”.
В чому складність евакуації на Курщині
Але наших поранених лише стабілізувати замало – попереду непроста дорога.
“Найбільша складність тої евакуації, що ми мусимо вичекати світлий проміжок і тоді їх витягувати. Переважно це по-сірому, як у нас здається. Це або коли світає, або коли захід сонця йде”, – каже медик.
Коли починалася операція на Курщині, дороги тут були ідеальними, наразі – усі в ямах.
“Кожна така ямка – це вплив на пораненого, це біль і це можливість того, що ті кістки, які поломані, переріжуть якісь критично важливі судини. Звісно, що ми з цим намагаємося боротися, ми максимально стабілізуємо людей, робимо, шини накладаються, у нас є спеціальні ноші вакуумні, які надуваються. Але тим не менше, цілу годину звідси до наступного етапу я сиджу з такими пораненими, і кожного разу на кожній ямі вони стогнуть”, – каже медик.
Як працюють у лікарнях
ТСН переїжджає до однієї з лікарень – сюди потрапляють уже зазвичай стабільними. Один з пацієнтів поранений у ногу – кровотеча зупинена, на пошкодженій кінцівці – довга тепла шкарпетка, плетена волонтерськими руками, синьо-жовта, ще й на ґудзик застібається. Це тепло помічне для цієї ноги.
Реанімація порожньою тут не буває. Але на поранених звідси чекає ще одна евакуація – подалі від фронту і щоб звільнити місце для інших.
“Я не бачу тут складності, це просто питання часу, коли поранений буде призначений до місця призначення, понад 99 відсотків поранених евакуюються”, – каже офіцер напрямку евакуації Андрій Тучков.
Як відбувається евакуація поранених до безпечних місць
Великий евакуаційний автобус – тут є місця для тяжкопоранених, балони з киснем та апарати штучної вентиляції. Ольга Валентинівна приносить велику коробку ковдр – а раптом комусь з поранених знадобиться. На десять пацієнтів тут один лікар.
“Загалом таких атвобусів по Україні є 5, за власними вічуттями скажу, що це набагато комфортніше, ніж “швидка”, сьогодні тут 10 хлопців. Всі поранені, і це хлопці, які воювали на Курщині”, – зауважує кореспондентка ТСН Наталія Нагорна.
Анестезіолог Валерій пояснює – цей рейс нескладний. Пацієнт Юрій за списками проходить, як лежачий, але їде сидячи.
“Мене поранило, і троє суток не могли забрати. Півтора кілометра йшли пішки, поки чисте небо було. Я вже видихнув, коли мене евакуйовували”, – каже Юрій.
Дмитро переглядає на телефоні ворогів на полі бою – є змога усвідомити, наскільки важко на напрямку, який довелося тримати. Звісно, в кожного з поранених попереду ще непрості процедури, лікування, реабілітація. Той самий період у житті солдата, коли з болем відчуваєш і турботу.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ТСН новини 18:00 24 січня. ЗАЯВА ГЕНЕРАЛА ГАЛУШКІНА В СУДІ! СИТУАЦІЯ В СЕРЕБРЯНСЬКОМУ ЛІСІ!
Нагадаємо, за даними ISW, російські війська просунулися на фронті поблизу Торецька та Покровська Донецької області.
Читайте також:
