У 59-й бригаді розповіли історію захисника, який ще з 2015 року став на захист Україну від російської навали.
На сторінці 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка розповіли про військовослужбовця 59-ї ОШБР БпС «Степові Хижаки» на псевдо «Фізрук», який до війни працював вчителем у школі та мріє після перемоги знову повернутися до роботи та уболівати за улюблені футбольні команди.
«Люблю дітей. Цивільна професія зобов’язує – вчитель фізкультури. Маю право зараз бути поруч зі своїми вихованцями. Інвалід третьої групи. Для чого мені воювати? А щоб не соромитися самого себе і мати причетність до відстоювання тих цінностей, які прищеплюю дітям», – каже військовий.
Військовий розповідає, що був мобілізований на початку 2015-го:
«Служив у самохідній батареї – артилерія. Все з «нуля» опановував. Досвід строкової служби не допоміг. Півтора місяці відкрито повоювали і настав час відведення згідно з Мінськими домовленостями. Коригувальником був – Піски, Авдіївка.
17 грудня 2015-го бригаду мали вивести. За два дні до того зазнав поранення. Запросили, щоб погасити вогневу точку ворога. Я її вже знав, АГС був наведений. Повільно виходив на свою спостережну «точку». Коли працював АГС, не почув виходу звідти. Прилетів СПГ. «Світло вимкнули». Говорили, що народився в сорочці – жодного «уламкового» поранення. «Тільки» сильна контузія з втратою свідомості. Отримав третю групу інвалідності».
«Фізрук» згадує, що 24 лютого о п’ятій ранку з Чернігівщини зателефонував брат – військовослужбовець: «Почалося». Згодом чоловік і сам почув вибухи. Сів в машину, забрав доньку із зятем. Після цього – до ТЦК.
«Ажіотаж був великий. Відправили на ВЛК. Невропатолог «запорола» її мені. Непридатний. Підійшов до знайомого військкома і кажу: там така панянка сидить – правильна, непідкупна. Зроби все, щоб я пройшов комісію.
Воювати на початку повномасштабної почав у Миколаєві. Був механіком-водієм на 2С1. Зараз я старший офіцер на самохідній артилерійській батареї, відповідальний за її бойову роботу. Головне в ній – вибір позиції для ефективного виконання бойових завдань. Вона має бути тактично вигідною і безпечною. Одразу продумую: як я буду в разі небезпеки переміщуватися на запасні райони і «точки». За рахунок злагодженої роботи та стратегічного планування наша бригада не втратила жодної артилерійської системи», – розповідає воїн.
Боєць каже, що неодноразово дивився в очі смерті:
«Тільки FPV атакували разів вісім. Ну але що про це думати? Просто жартома у своєму колі обговорюємо. А комусь розповідати – навіщо?
Люди не знають як це – коли «Град» падає в трьох метрах чи російський винищувач прямо в тебе летить. Нічого, вижили – все норм. Ворог сильний, але стратегічно зараз ми його переграємо. Бо виграти ми можемо тільки через точні, виважені, холоднокровні рішення.
Після закінчення війни планую повернутися до роботи в школі. І продовжити уболівати за улюблені футбольні команди – вінницьку «Ниву», київське «Динамо», «Барселону» та «Мілан», – підкреслив військовослужбовець.
Чоловік каже: «Ворог сильний. Але стратегічно ми його переграємо».
