Війна випробовує всіх: одних змушує покинути рідну домівку, інших – стати на захист своєї країни. Подружжя Слепухіних з Вінниччини обрало другий шлях. Вони разом пішли боронити Україну, перетворивши своє кохання на міцний щит проти ворога. Їхня історія – це приклад незламності, єдності та справжньої відданості Батьківщині.
Коли любов і війна йдуть поруч
Сергій та Олена Слепухіни познайомилися ще до повномасштабного вторгнення. Вони мали плани на спільне майбутнє, мріяли про мирне життя, але війна змінила все. Не вагаючись, вони разом пішли до лав ЗСУ, розуміючи, що їхній обов’язок – захистити рідну землю.
Сьогодні вони служать пліч-о-пліч, допомагаючи один одному пережити складні моменти війни. Їхня єдність – це не лише про любов, а й про віру в перемогу. Їхня історія доводить, що справжні почуття загартовуються у важкі часи, а спільна боротьба робить стосунки ще міцнішими.
- Артем наразі командує підрозділом «Червоної калини» і вже понад десять років боронить Батьківщину, а Марія, бойовий медик, нині перебуває в декреті з двома дітьми.
Свій 31-й день народження 25 березня командир «Червоної калини» Артем Слепухін відзначає на передовій — так само, як і всі попередні з 2014 року. Захищати Батьківщину він вирішив ще зі шкільних років, коли обрав військову справу своїм покликанням. На сторінці видання«Жмеринка сіті» розповіли про родину Слепухіних.
Артема доля звела з Марією у вінницькому парку. Вона навчалася на військовій кафедрі й здобула фах військового хірурга. Згодом молодший сержант, бойовий медик Марія та капітан Артем Слепухін поєднали свої серця в офіційному шлюбі. Разом, пліч-о-пліч, стали на захист України у складі 14-ї бригади «Червона калина» Національної гвардії.
Сьогодні Марія у декретній відпустці, піклується про донечку Емму, а їхній син Кирило відвідує дитячий садочок у Жмеринці. У свій день народження Артем Слепухін, як і завжди, виконує бойові завдання, захищаючи Батьківщину.
Україна стоїть перед вирішальним етапом боротьби за свою незалежність. Кожен громадянин може зробити свій внесок у перемогу: хтось – на фронті, хтось – у волонтерському русі, а хтось – у тилу, підтримуючи захисників. Але головне – не бути байдужими.
Історія Слепухіних – це нагадування: війна торкається всіх, і лише разом ми зможемо вистояти. Кожен, хто має сили та можливість, має замислитися над тим, щоб стати частиною українського спротиву.
💙💛 Якщо ви відчуваєте в собі силу – долучайтеся до лав Збройних Сил України! Якщо не можете воювати – підтримуйте наших захисників усіма можливими способами. Разом – до перемоги!
