З першими променями весняного сонця в небо повертаються вони — білі птахи з чорними крилами, що символізують тепло, пробудження й надію. У когось це — лелека, у когось — чорногуз чи навіть гайстер.
Як у різних регіонах України називають одного з найвідоміших птахів нашої землі, розповів “Київ24”.
“Лелека” — класика літературної мови
Найбільш звична для українського вуха назва — “лелека”. Саме вона побутує на сході й півдні України: на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Полтавщині, Кропивниччині, Дніпропетровщині, а також у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській областях і в Криму.
Імовірно, слово має тюркське коріння — схожі звукові форми є в арабській (“laklak”) і перській (“plaklak”). Утворене воно за принципом звуконаслідування: люди просто повторили звук, що нагадував курликання птаха. Висока поширеність зробила цю назву офіційною, літературною нормою.
“Чорногуз” — назва з натяком на зовнішність
На Сумщині, Черкащині, Вінниччині, Хмельниччині, а також місцями в Київській та Чернігівській областях частіше кажуть “чорногуз”. Слово поєднує “чорний” та “гузка” (тобто задня частина тулуба птаха) — назва явно пов’язана з характерним кольором пір’я.
“Бусол”, “буслик” та інші — північ України
У північних регіонах, зокрема на Київщині, Житомирщині, Чернігівщині, подекуди на Рівненщині й Волині, побутують варіанти: “бусол”, “буслик”, “бусе”, “бусень”, “бушень”. Точне походження слова неясне, але лінгвісти схиляються до версії про тюркське коріння: “boz” означає “сірий”.
“Бузько” і “бузьок” — на заході країни
У західних областях — на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Закарпатті та Чернівеччині — частіше лунає “бузько”, “бузьок” або “бузок”.
“Боцян” — польський слід
У Хмельницькій, Рівненській і Волинській областях можна почути “боцюн”, “боцян” або “бойцюн”. Ці слова запозичено з польської мови.
“Ґовля” — угорський відтінок
На Закарпатті лелеку часто називають “ґовля” — це слово походить із угорської, де так іменують цього птаха.
“Гайстер” — німецький діалектизм
На Київщині й Чернігівщині іноді вживають слово “гайстер”. Його шлях до української пройшов через польське посередництво, а витоки — у німецькій мові.
Таке різноманіття слів свідчить про мовне багатство, історичні впливи та глибокий зв’язок народу з природою. Бережімо ці слова — бо кожне з них несе в собі частинку культури та нашої спільної пам’яті.
