Відповідь на це запитання намагалися знайти в інтернет-виданні “Факт дня українською”.
Українською та болгарською буде “вода”, польською “woda”, англійською “water”, німецькою “wasser”. У всіх цих слів є дещо спільне: складаються вони із двох складів, починаючись зі звуку “в”. Це абсолютно не випадковий збіг.
Хоча деякими іншими мовами назва води звучить інакше, наприклад, італійською “aqua”, французькою “eau”, якщо покопатися в етимології, можна виявити хоча й невловимі, проте спільні риси всіх цих назв.
Ще в давнину люди утотожнювали воду з рухом, саме тому в слов'янських мовах існує так багато споріднених слів: водити, вести, провідник, супровід. Наприклад, у фінській мові можна знайти слово “vuotaa”, яке перекладається як текти, бігти, витік, протікати. Вода відігравала важливу роль у житті наших предків, адже люди намагалися селитися біля річок, озер, на узбережжі моря, торгові шляхи проходили річками й морями.
У слов'янській міфології існувала богиня Дана, ім'я якої складається з двох складів: “да” — старослов'янською “вода” і “на” — що означає “неня”. Тобто можна перекласти як “вода-мати”. Шанували її як світлу богиню, яка дарує всьому живому життя.
Люди поважали й цінували воду, адже вона дає життя, тому так багато існувало співзвучних слов'янських слів, які характеризували життєдайність та енергію води: водрузити — зводити, водружений — міцний, воєвода — воєначальник тощо.
Однією з найдавніших мов, яка дійшла до нашого часу в письмовому вигляді, є хетська. Нині — мертва мова, яка раніше належала до індоєвропейської родини. Хетською слово вода звучить як “wadar”. Легко помітити схожість з англійським “water”, чи не так?
Існує думка, що слов'янські народи почали називати воду саме “водою”, тому що це слово співзвучне більш давньому санскритському “uda”, що також означає “вода”. Але, на жаль, визначити більш точне походження та значення цього слова неможливо.
Читайте також:
