В Курсьій області загинув колега, воїн і телеоператор ТСН Руслан Ганущак. Від перших днів повномасштабної війни Руслан знімав фронтові сюжети, а з початком Харківського наступу надів військовий однострій і долучився до 92-ї бригади.
Близький друг Руслана, кореспондент Андрій Цаплієнко – про шлях Героя і про те, ким був Руслан для всієї команди ТСН.
Найстаріша американська програма “60 хвилин” знімала матеріал про роботу журналістів на війні. Одним з героїв матеріалу був Руслан Ганущак. Телеоператор і документаліст, який відклав свою камеру вбік і пішов воювати на фронт.
“Я звик працювати по ту сторону камери і фіксувати всі події, які відбуваються по ту сторону кадру. Але тепер я маю нагоду бути безпосереднім учасником і відчувати все те, що відчували герої моїх сюжетів і фільмів, про яких я знімав це все”, – говорив Руслан Ганущак.
Андрій Цаплієнко згадує, що разом з Русланом Ганущаком він потрапляв під обстріл.
“Фіксували російські воєнні злочини. Шукали точки, в яких окупанти проривали український кордон. Він врятував мені та іншим колегам життя, коли першим почув свист ракети і встиг вигукнути “лягай”, – каже Андрій Цаплієнко.
“Це були касетні боєприпаси. Навколо нас усе розривалося. Всі одразу лягли по команді”, – пригадував Руслан Ганущак.
Насправді його війна почалася не в лютому 2022 року, а значно раніше. Сергій Нігоян – перша жертва розстрілів на Майдані. Кадри зняті Русланом для 1+1.
“А це наша перша зустріч з ним. У Маріуполі. Рівно десять років тому. Руслан Ганущак – пресофіцер тоді ще батальйону “Азов”, – пригадує Андрій Цаплієнко.
“Два дні в Іловайську” та “Брат за брата” – фільми Руслана, зняті з “азовцями”, показали на Заході, і вони першими пробили стіну інформаційної блокади та почали руйнувати створений російською пропагандою міф про нацистів в “Азові”.
Він вважав, що зробив замало для України, і напередодні Харківського наступу у вересні 2022 року вирішив, що має повернутися до війська. Звільняючи Харківщину, 92-га бригада рухалася вперед, а разом з нею і Руслан.
Згодом Руслан потрапив до хлопців, яких називав своєю другою родиною – підрозділ ударних безпілотних систем “CODE 9.2”. І в цьому підрозділі він сів за кермо броньованого позашляховика – щодня вивозив операторів дронів на позиції. Робив усе, що від нього залежало, щоб кількість виїздів на передову дорівнювала кількості повернень.
Командиром Руслана став герой одного з наших сюжетів.
“Я з Русланом познайомився в 2022 році, коли ви до нас приїжджали на інтерв'ю. Дуже непересічна людина. З ним завжди було про що поговорити. І коли він прийшов до нас у підрозділ, я запросив його на каву. Ну класний дядько, чесно”, – каже Владислав, військовослужбовець підрозділу “CODE 9.2”, побратим Руслана.
“Завжди, завжди, я зробив каву – так собі, а так йому, він такий: “Ну за перемогу!” Він постійно про це казав. Він постійно говорив, що перемога буде і що це буде наша перемога”, – каже Ігор, військовослужбовець підрозділу “CODE 9.2”, друг Руслана.
З підрозділом “CODE 9.2” Руслан зайшов на територію Курської області.
“Знаєте, йому реально це було потрібно, як і всім у нашому підрозділі, тому що ми зібралися тут не просто так”, – каже військовий Владислав.
“Завжди тільки про перемогу слова, що все буде добре і все скоро закінчиться”, – каже Ігор.
Кілька днів тому, так і дочекавшись хороших новин, Руслан не повернувся з передової.
“Спочатку прилетіла одна FPV, ми задавили РЕБом, потім інша, ми задавили РЕБом. Прилетіла ще одна FPV і влучила в зад машини їхньої”, – каже Олександр.
Цей хлопець Олександр, оператор безпілотника “Вампір”, був поруч з Русланом.
“Побачив усе це, як підірвався “Хамер” Руслана. Я не міг зібратися з думками. Не міг навіть команди дати”, – каже Олександр, військовослужбовець підрозділу “CODE 9.2”, побратим Руслана.
Того жахливого дня Руслан був не один, хто загинув на Курщині.
“Це були чудові люди. Кожен з них був чудовою людиною. Після втрат близьких людей я розумію, що все роблю правильно”, – каже Олександр.
“Помститися за них. Такий має бути настрій. Вони що хотіли, то мають отримати, бо не ми почали”, – каже Ігор.
Клята війна забирає найкращих. Але тільки завдяки таким світлим і талановитим, як Руслан, наша країна може зберегти шанс на майбутнє. А отже, хтось повинен продовжити їхню місію.
“Ми маємо жити стільки, скільки нам написано. Тут дивуйся – не дивуйся. Якщо ти маєш виконати якусь місію в цьому житті, то не має значення, як ти – ризикуєш чи не ризикуєш”, – говорив Руслан Ганущак.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: На Курщині загинув телеоператор і друг ТСН Руслан Ганущак
Нагадаємо, на війні загинув боєць ЗСУ та військовий кореспондент Руслан Ганущак.
Читайте також:
