За словами Олени Брайченко, засновниці науково-просвітницького проєкту “Їжакультура”, раніше кутя була повсякденною їжею, якщо прибрати з неї горішки та мед. Нині ж її вже не готують постійно, вона перетворилася на обрядову страву.
Що символізує кутя
Тепер кутю готують лише тричі на рік, на Різдвяні свята (Різдво, Маланки, Водохреще) і кожен її вид носить різні назви:
- багата кутя — споживається на Святвечір (за новим календарем 24 грудня), це пісна страва, яка готується з різних інгредієнтів;
- щедра кутя — подається на стіл перед Новим роком, на Маланки (за новим календарем 31 грудня), готується вона вже з додаванням вершкового масла, молока чи вершків;
- голодна кутя — її готують на Другий Святвечір (напередодні Водохреща — за новим календарем 5 січня), в основному така страва містить лише крупу та підсолоджувач.
Кутя цими днями носить символічне значення. Головним її завданням є вшанування покійних родичів, предків. Саме тому серед вірян існує традиція не прибирати кутя зі столу після Святвечора, адже за повір'ям предки “прийдуть” скуштувати страву. Важливо, щоб кутя була солодкою. Це також частина традиції. Зазвичай для цього використовували мед та фрукти. Ті, хто не міг дістати цих продуктів, брали узвар з сушених яблук та груш.
Що означають інгредієнти куті
Кожен інгредієнт цієї страви є символічним. Так пшениця означала достаток родини, мак є символом роду, а мед — здоров'я кожного з членів сім'ї. Кутю подавали на святковий стіл як тільки на небі починала сяяти перша зірка. Перед цим запалювали свічку, обов'язково дякували Богу за рік, який прожили.
Потім слово брав хазяїн оселі, який бажав кожному достатку та здоров'я. Кутю куштували першою з усіх страв. А після Святвечора залишали в страві чисту ложку для “покійних родичів”.
Читайте також:
