Не лише з Україною на саміті 14-15 грудня в Брюсселі ЄС почав офіційні переговори про вступ. Аналогічне рішення країни-члени ухвалили й щодо Молдови. Й не дивно, адже наші країни йшли в одному пакеті. Тому, якби канцлер Німеччини Олаф Шольц в останній момент не сказав угорському прем’єру Віктору Орбану піти за кавою, поки інші 26 лідерів країн-членів ухвалювали це дійсно історичне рішення, то й Молдова б не отримала відкриття офіційних переговорів.
У неділю, 17 грудня, у Кишиневі, на запрошення президентки Маї Санду, яка обіцяє вступ до ЄС вже до 2030 року, відбулася святкова проєвропейська акція, а депутати принесли в парламент Молдови (хоча й не всі) прапори ЄС. Не радів лише колишній проросійський президент країни Ігор Додон, який є великим шанувальником Путіна. За його словами, рішення про відкриття переговорів про членство Молдова отримала “авансом”, що пов’язано з “досить складною геополітичною ситуацією”.
Дійсно, як Україні, так і Молдові ще треба виконати всі рекомендації Єврокомісії (ЄК), щоб на останньому перед виборами до Європарламенту саміті ЄС у березні 2024 року країни-члени технічно відкрили для України та Молдови ці переговори про вступ. Але політичне рішення вже ухвалене. До того ж, якщо говорити відверто, не реформи наразі є ключем до дверей ЄС, а перемога України. Закінчення війни й вирішення питання окупації Росією територій України та Молдови не є умовою вступу до ЄС, як, наприклад, у випадку з НАТО. Проте це буде вагомим фактором під час ухвалення цього політичного рішення країнами-членами Євросоюзу.
Як Кремль відреагував на історичне рішення ЄС відкрити для України та Молдови переговори про вступ? Чи дійсно в Кишиневі серйозно думають над можливістю приєднання до Євросоюзу “частинами”, тимчасово без окупованого Росією Придністров’я? Та як це залежить від перемоги України? ТСН.ua розповість у цьому тексті.
Що задумав Путін: Росія може піти війною проти Молдови
Після історичного рішення саміту ЄС у Брюсселі 14 грудня Москва й кремлівська пропаганда мовчали майже добу. Лише пообіді, 15 грудня, прессекретар російського президента Дмитро Пєсков сказав, що вступ України та Молдови може дестабілізувати ЄС. Ба більше, на його думку, це рішення країни-члени ухвалили, щоб роздратувати Росію. А не менш божевільна речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що наслідки конфронтаційних рішень ЄС щодо України та Молдови доведеться сплачувати громадянам європейських держав, одночасно погрожуючи помстою за приєднання Кишинева до чотирьох пакетів санкцій ЄС проти Росії.
На думку схиблених кремлівських керманичів, світ обертається навколо них, тому будь-яке рішення, ухвалене чи-то ЄС, чи-то НАТО, обов’язково спрямоване проти Росії. Хоча, дісталося не лише нам і Молдові. За словами Путіна, до вступу до НАТО у Фінляндії не було проблем із Росією, “але тепер – будуть”, а на кордоні створять новий ленінградський військовий округ, де будуть сконцентровані російські підрозділи.
На відміну від України та Фінляндії, Молдова не має спільного кордону з Росією. Сили оборони України зруйнували плани Путіна захопити Одеську область і пробити коридор до окупованого Росією ж Придністров’я з подальшою окупацією Молдови. Але це не означає, що в Кремлі поховали цю ідею. За словами головкома армії Бельгії Мішеля Гофмана, наступними цілями Москви можуть стати саме Молдова та країни Балтії. До того ж в окупованому Придністров’ї досі дислокується оперативна група російських військ (ОГРВ) чисельністю близько 1000 осіб – спадкоємиця радянської 14-ї армії – та 500 російських “миротворців”, які, за версією Кремля, просто охороняють склад із понад 20 тис. тонн боєприпасів в селі Кобасна за 2 км від кордону з Україною.
“Навіть, якщо сили Москви наразі здаються ослабленими через їхню війну проти України, ця слабкість є тимчасовою. Якщо Росія виграє, вона відродить військову машину й перебудує свої збройні сили. Росія вже перейшла на військові рейки. Тому Європа має терміново підготуватися й дати зрозуміти, що може захищатися й контратакувати, якщо буде необхідно”, – вважає Мішель Гофман.
Від першочергових цілей у війні проти України Путін не відмовився. Під час першої від початку повномасштабного вторгнення до України прямої лінії та пресконференції 14 грудня, кремлівський “фюрер” знову згадав про денацифікацію й демілітаризацію. А у російської пропаганди взагалі з’явилася нова методичка. Українців і росіян вони тепер називають “розділеним народом”, порівнюючи з Північною та Південною Кореєю, та свого часу Західною та Східною Німеччиною. Й ніщо не завадить Путіну завтра сказати те саме про Молдову чи країни Балтії.
Російські пропагандисти вже давно не приховують справжніх намірів Кремля щодо Молдови. Ще більше риторика Москви загострилася після закриття там російських телеканалів, видворення з країни керівника молдовської філії російського держінформагентства Sputnik, заборонивши йому в’їзд на 10 років, блокування сайтів російських ЗМІ та заяв про вихід Молдови з СНД до кінця 2024 року. На думку президентки Маї Санду, Москва продовжить спроби дестабілізації країни зсередини перед президентськими виборами восени 2024 року.
Напередодні місцевих виборів у Молдові в листопаді цього року Мая Санду заявляла, що, за допомогою “вагнерівців”, Росія хотіла влаштувати в країні держпереворот. Пізніше голова Служби інформації та безпеки Олександр Мустяце додав, що зокрема й на це Москва витратила понад $55 млн. Проте наївно думати, що Кремль на цьому зупиниться. Адже ще в лютому цього року президент Зеленський попереджав про спроби Росії влаштувати держпереворот у Молдові. А пізніше прем’єр країни Дорін Речан пішов навіть далі, заявивши, що Росія планувала захопити аеропорт у Кишиневі.
За словами Маї Санду, Росія продовжить свої гібридні атаки та вплив, використовуючи постачання газу, зокрема до невизнаного Придністров’я. До речі, саме про це й говорив Путін під час нещодавньої пресконференції, об’єднаної із прямою лінією: “Ну, якщо найбідніша країна Європи, яка отримує енергоносії за достатньо низькими цінами, хоче піти за прикладом Німеччини, яка зараз отримує енергоносії зі США на 30% дорожче, ніж раніше з РФ, будь ласка. Якщо у них є зайві гроші, хай роблять так. Так само й по іншим напрямкам. Скажімо, російський ринок с/г продукції, який достатньо активно використовується молдовськими виробниками. Не хочуть – не треба”.
Але є один важливий нюанс: від грудня 2022 року Молдова не купує газ у “Газпрому”, будучи технічно й комерційно інтегрованою в європейську енергетичну мережу. Проте російський газ отримує Молдовська ДРЕС у Придністров’ї, де Молдова купує електроенергію, що в Кремлі зараховують до міфічного боргу Кишинева перед “Газпромом” за начебто спожитий газ.
Вступ до ЄС: реформи, зброя та протидія окупаційним намірам Путіна
Президентка Мая Санду сподівається, що до вступу до ЄС Молдова буде готовою вже до 2030 року. Але це кінцевий дедлайн, і, за її словами, добре, якщо це відбудеться синхронно з Україною. Звичайно, що Молдові, як і Україні, ще доведеться пройти складний шлях реформ й адаптації до європейського законодавства, норм і стандартів. Власне, у висновках Ради ЄС щодо Молдови зазначається, що країна має продовжити реформу судів, боротьбу з корупцією та деолігархізацію. В принципі все те, що має зробити й Україна на євроінтеграційному шляху.
Проте, вступ до ЄС – це не лише про реформи. За словами високого представника ЄС із зовнішньої політики Жозепа Борреля, Путін не відмовиться від війни, не погодиться “задовольнитися шматком України” й дозволити решті країни вступити до ЄС. Тому, на його думку, Європа має готуватися до конфлікту високої інтенсивності протягом тривалого часу. А, за словами очільника польського МЗС Радослава Сікорського, Європа має перевести свою оборонну промисловість на “кризові (військові – ред.) рейки”.
Так, рішенням про відкриття для України та Молдови офіційних переговорів про вступ, ЄС показав свою стратегічну силу, коли ставки надвисокі, США переживають свою політичну передвиборчу кризу, а Путін лише й чекає, поки “Рамштайн” дасть тріщину через брак американського лідерства. Й хоч лідери-країн членів повторюють, що ЄС – це передовсім політичний та економічний союз, саме подальша військова допомога союзників суттєво наблизить як Україну, так і Молдову до вступу. Ще навесні цього року ЄС започаткував Місію партнерства в Молдові для підвищення стійкості сектору безпеки країни до гібридних загроз та іноземного втручання, передовсім російського. Проте це не про передачу Молдові зброї, яка, до того ж, є нейтральною державою.
“Якщо Кремль вирішить на нас напасти, що ми будемо робити?”, – заявив прем’єр Дорін Речан одразу після схвалення нової стратегії безпеки Молдови, додавши, що його країна потребує модернізованої системи ППО.
До того ж, не треба забувати, що Москва не полишає спроб дестабілізувати Молдову зсередини, щоб сповільнити її євроінтеграційний рух. За словами президентки Асоціації експертів із безпеки та глобальних питань (ESGA,Румунія) Анжели Грамади, у Кишиневі лунають голоси, які стверджують, що чинна влада хоче вступу країни у війну (це Ігор Додон і не лише). За її словами, Кремль і надалі підтримуватиме проросійські партії у Молдові, які мають вдосталь фінансових ресурсів. У них є свої платформи для просування пропаганди й дезінформації: веб-сайти, телебачення та локальні мережі впливу. Повідомлення, які вони пропагують, адаптуються до нових реалій: зростання цін, дедалі складніша ситуація з поставками газу (що Молдова не обійдеться без російського палива) тощо.
“Хоч партія “Шор” (Ілана Шора, який вже кілька років живе в Ізраїлі й на російські гроші організовував антиурядові протести в Молдові – ред.) і була офіційно заборонена, її лідери перегрупувалися й взяли під контроль інші політсили. Падіння популярності партії влади – слабкі результати “Дії та Солідарності” – на місцевих виборах уже використовують для пояснення ерозії довіри до цієї політсили. І це тема, яка постійно фігурує у виступах російських офіційних осіб, особливо з російського МЗС”, – пояснює ТСН.ua Анжела Грамада.
Тимчасово без Придністров’я: чому це небезпечний прецедент для України
Проте, напевно, найбільше запитань викликали заяви чинної влади Молдови щодо можливого вступу до ЄС у два етапи: спочатку правий берег Дністра, а потім – лівий. За словами міністра закордонних справ Республіки Молдова Ніку Попеску, з боку Брюсселя є чіткий сигнал, що невирішений конфлікт (мається на увазі Придністров’я – ред.) не створює перешкод для вступу країни до ЄС: “Ми сподіваємося, що нам вдасться регламентувати цей конфлікт до моменту вступу. Якщо це не буде можливо, знадобляться певні уточнення цього статусу, як функціонуватиме вся Республіка Молдова в рамках ЄС”.
Зрозуміло, що, на відміну від України, Молдова не має потужної армії та сучасної зброї, щоб вирішити питання деокупації Придністров’я силою. До того ж, Мая Санду неодноразово наголошувала на мирному вирішенні конфлікту. А президент Зеленський заявляв, що дії української армії у Придністров’ї можливі лише за згоди Кишинева, але такого запиту не було. Та й Жозеп Боррель заявляв, що, попри окупацію північної частини Туреччиною, Кіпр 2004 року приєднався до ЄС, тому Молдова може зробити те саме.
Експертка з питань євроінтеграції та двосторонніх відносин Україна-ЄС Марія Голуб наголошує, що немає положень, які б зобов’язували Україну завершити війну (або Молдову врегулювати питання Придністров’я – ред.) до фактичного вступу до ЄС. В угодах про це не сказано, бо, коли вони готувалися, не було таких прецедентів. На думку Марії Голуб, це точно цікаво вивчати на прикладі Західних Балкан, яким поки що далеко до повноцінного членства, й там невирішені територіальні питання один на одному. Проте в нашому випадку найкраще дивитися на вступний процес Кіпру. Туреччина окупує північну частину Кіпру від 1974 року, й досі це питання неврегульоване. Але це жодним чином не завадило Кіпру 2004-го вступити до ЄС.
“Є ще один момент, який треба враховувати, – лютий 2022 року. Після початку повномасштабної агресії все докорінно змінилося, в першу чергу в позиціонуванні ЄС, як геополітичного й військового гравця. Вони зараз цілком свідомо переосмислюють свою роль, здатність ЄС захищатися й захищати, рухаються в чомусь до створення оборонного союзу, хоча це велика дискусія. Вони точно переглядатимуть свою спільну безпекову політику в бік посилення. В короткостроковій перспективі всі розуміють, що НАТО – це ключовий альянс. Але наразі багато дискусій, як у критичних ситуаціях бути спроможними реагувати на можливі виклики самостійно”, – коментує ТСН.ua Марія Голуб.
За словами експертки, тут для нас є хороша й погана новина.
По-перше, Україна вже сприймається не сірою зоною, а частиною цього майбутнього оборонного союзу. Плюс у всіх є розуміння, що українська армія – найсильніша в ЄС із реальним бойовим досвідом.
Проте, по-друге, вони бояться, що, рухаючись до ЄС, Україна буде фактично рухатися й у напрямку цього можливого спільного оборонного союзу, спільної системи європейської безпеки. А Росія це, на їхню думку, може якось не так інтерпретувати. У них все ще є підхід: давайте думати, що може бути червоною лінією для Путіна?
Тому, дійсно, ми бачимо, що поетапна євроінтеграція можлива. Але, чи вигідна вона Україні, Молдові та передовсім самому ЄС? З одного боку, це шанс для країни-кандидатки не гаяти час і вступити до блоку, не маючи поки що сил і засобів деокупувати та реінтегрувати свої території. З іншого боку, це, як і у випадку з НАТО, означає погодитися зі статусом-кво, який нав’язує Путін.
“НАТО для України – найпотужніший варіант. Нас не запрошують до НАТО. І сигнали щодо часткової участі – це, чесно кажучи, маячня. Ми жодного разу не отримували запрошення від жодного з партнерів. І мені складно уявити, як це може бути”, – сказав президент Зеленський під час підсумкової пресконференції минулого тижня, відповідаючи на питання про можливий вступ України до НАТО частинами тимчасово без нині окупованих Росією територій.
В такому разі, якщо вже ЄС рухається в бік створення спільного оборонного союзу, слід кинути всі сили на допомогу як Україні, так і Молдові, вступити до ЄС у міжнародно-визнаних кордонах. Адже, як дуже слушно нагадує Анжела Грамада, в Молдові ще є фактор Гагаузії, де Росія теж може дуже легко дестабілізувати ситуацію. За словами колишнього румунського дипломата Себастіана Славітеску, перспектива вступу Молдови до ЄС – це можливість для блоку розширити свій вплив у Східній Європі.
“Інший важливий аспект – це розташування Молдови, яка межує з Україною й знаходиться поблизу східного кордону ЄС, в стратегічно важливому місці. Цей регіон історично був схильним до конфліктів і зовнішнього впливу, особливо з боку Росії. Невирішене питання Придністров'я, яке підтримується Росією, посилює занепокоєння ЄС щодо регіональної безпеки. Інтеграція до ЄС означатиме зобов'язання підтримувати Молдову у вирішенні таких конфліктів і захисті її кордонів, що сприятиме ширшій європейській безпеці”, – підсумував для ТСН.ua Себастіан Славітеску.
