Росія вдається до нових тактик шантажу, тиску та інформаційної війни. Тепер полонених українських захисників змушують телефонувати до рідних і просити їх протестувати проти влади.
Про це пише Politico.
Видання розповідає одну з таких історій. Востаннє Валентина Ткаченко, 35-річна мати двох дітей із Чернігова, бачила свого чоловіка Сергія незадовго до того, як Росія вторглася в її країну.
Її чоловік нацгвардієць потрапив у полон 24 лютого минулого року – у день, коли Москва розпочала повномасштабне вторгнення до України. Його підрозділ охороняв Чорнобильську АЕС, коли на неї напали росіяни. Коли наприкінці березня російські військові відступали з Чорнобиля та решти Київської області, вони забрали із собою Сергія та ще 167 військовополонених.
Відтоді дружини полонених бійців мали звістку від них лише один раз — коротку рукописну записку: “Я живий, усе добре”, надіслану понад пів року після того, як вони потрапили в полон.
Як і тисячі інших родичів українських військовополонених, Ткаченко зв’язалася з українською владою та Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) і написала чотири листи, але відповіді не почула до 29 листопада. Цього дня вона отримала відеодзвінок у Viber.
“Це був Сергій. Ми поговорили лише три хвилини. Мені не дозволяли задавати йому запитання. Як тільки я спробувала, він похитав головою і просто сказав “ні”. Натомість казав: “Валя, йди ускладнюй Києву. Київ не хоче нас повертати”. Потім він сказав, що йому шкода, і завершив розмову, пообіцявши передзвонити мені, якщо в нього буде можливість”, – розповіла жінка.
Дружина полоненого не пішла на мітинги проти влади, хоча в той час схожі акції протесту таки пройшли в Києві та інших містах України.
Петро Яценко, речник українського координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, каже, що в Україні й інші родини отримали подібні дзвінки від солдатів, яких утримують росіяни.
“Людина не чула родича більше року, а тут дзвонить і каже, що живий. Мовляв, росіяни готові його обміняти, але Україна нічого не робить. Останнім часом ці дзвінки стали масовими. Тому ми розуміли, що це кампанія недовіри до влади”, – сказав Яценко.
Це кардинальна зміна політики з першого року війни, коли дві сторони регулярно обмінювалися полоненими. Загалом за 48 обмінів, за даними українських військових, з російського полону повернулося 2598 осіб. Однак останній великий обмін був ще 7 серпня.
“Це справді сповільнилося через причини з боку Російської Федерації, але для цього є дуже конкретні причини”, – заявив президент України Володимир Зеленський.
Ткаченко вважає, що її родина, як і інші військовополонені, стали інструментом політичної гри.
“Вони так добре почали, так багато обміняли. Але потім раптом все припинилося. Я думаю, що росіяни хочуть дискредитувати нашу владу. Люди виснажені, а родичі військовополонених виходять з ладу. Вони (росіяни – ред.) хочуть зробити хаос”, – сказала Ткаченко.
Станом на зараз за інформацією від офісу українського омбудсмена та Міністерства реінтеграції, Росія утримує понад 3 тис. українських військових і близько 28 тис. мирних жителів. Однак реальна цифра може бути значно більшою.
“Наприклад, деякі з тих, хто перебуває в полоні, ще непідтверджені. Ці люди досі вважаються “зниклими безвісти”, хоча ми маємо інформацію, що вони можуть перебувати в полоні”, – каже Петро Яценко.
Українці ж не розкривають, скільки росіян вони утримують, але їх стільки, що нині будується вже другий табір для військовополонених, щоб їх утримувати. Росіян також утримують у спецприймальнику на заході України та розміщують у камерах СІЗО.
“Я б сказав, що під час контрнаступу Україні вдалося збільшити фонд обміну військовополонених, який і без того був великий через завислі обміни. Але ми готові прийняти всі російські війська, які воюють в Україні, якщо вони вирішать здатися”, – сказав речник українського координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Читайте також:
