Поки Київ і Харків у вівторок, 2 січня, оговтувалися від чергового масованого ракетного удару, який приніс багато жертв і руйнувань, західний світ у прямому й переносному сенсі спав. Дуже довго на головних сторінках поважних закордонних видань були новини про Ізраїль та охоплений полум'ям пасажирський лайнер в аеропорту Токіо, який загорівся після зіткнення з літаком берегової охорони. Ми жодним чином не хочемо сказати, що охоплений полум'ям літак, або найсмертоносніший від 2016 року землетрус у Японії, від якого вже загинули майже 60 людей і багато хто ще залишається під завалами, – це щось неважливе.
Проте, ми всі також є свідками, як увага міжнародної спільноти розпорошується, а люди все більше кажуть про втому від війни. Після того, як Сили оборони України завдали удару по порту Феодосії, знищивши великий ворожий десантний корабель “Новочеркаськ”, всі розуміли, що “удари відплати”, як їх називають росіяни, обов’язково будуть. Проте справа не лише в помсті. Наразі цими масованими ракетними й дроновими атаками по українським містам Путін переслідує дві цілі.
По-перше, як і минулої зими, влаштувати “холодомор” – залишити українців без світла й тепла у пікову мінусову температуру (наступного тижня вночі прогнозують до -13 градусів).
По-друге, перевантажити нашу ППО на тлі браку західної військової допомоги, до якої зазвичай також входять ракети й боєприпаси до комплексів протиповітряної оборони.
Про ці дві цілі західні видання й журналісти пишуть і говорять публічно. Проте в країнах наших союзників і партнерів це вже сприймається радше як буденність, а не заклик до дії. Особливо після початку війни Ізраїлю проти терористичного ХАМАСу. Хоча, лише за кілька днів через дві найбільші російські атаки загинуло майже 50 українців.
Як західні лідери, експерти та журналісти реагували на масовані російські обстріли українських міст? Та як нам повернути увагу міжнародної спільноти? Читайте у матеріалі ТСН.ua.
Глибока занепокоєність: шматки російських ракет біля посольства США
У той час, як у вівторок зранку, 2 січня, Росія так нещадно обстрілювала Україну, що “задвухсотила” навіть 11 своїх людей у Воронезькій області через падіння ракети Х-101, Польща підняла в небо винищувачі F-16. Напевно, щоб перехопити російські ракети, які можуть залетіти до її повітряного простору, як це вже було під час попередньої масованої атаки по Україні 29 грудня. Тоді російська ракета порушила повітряний простір Польщі, залетівши вглиб країни на 40 км, і вже за 3 хвилини повернулася до України.
Але, хоч винищувачі й підняли, проте ні 500 ракет, які Росія запустила по Україні лише за останні дні, ні величезна кількість загиблих, ні рештки цих самих ракет біля американської амбасади в Києві не змогли розбудити міжнародну спільноту. В той час, коли в Києві та Харкові все палало, а рятувальники на руках виносили людей із будинків, охоплених вогнем, на стартовій сторінці багатьох західних видань були новини про літак на летовищі в Токіо та Ізраїль.
“Путін зустрічає 2024 рік, запускаючи ракети по Києву та всій країні, в той час як мільйони українців ховаються від холоду. Надзвичайно важливо підтримати Україну зараз, щоб зупинити Путіна”, – заявила амбасадорка США в Україні Бріджит Брінк.
Як можна підтримати Україну? Нарешті передати нам американські ракети ATACAMS дальністю 300 км, або німецькі TAURUS. Проте Вашингтон і Берлін не ухвалюють це рішення, бо постійно озираються на Москву. Надто перед президентськими виборами Путіна 17 березня, вважаючи, що, наприклад, ураження Керченського мосту стане для кремлівського “фюрера” червоною лінією для ще більшої ескалації. Тому українці продовжують вмирати, чуючи про чергову “глибоку занепокоєність” від наших ключових союзників. На відміну від, принаймні, німецьких опозиційних депутатів, лідерів країн Балтії та Польщі, які розуміють всю серйозність російської загрози. Голова комітету Бундестагу з питань оборони Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн закликала якнайшвидше надати Україні TAURUS та F-16. А депутат від ХДС, колишній полковник Бундесверу Родеріх Кізеветтер попередив: НАТО має близько 5-8 років до підготовки до війни з Росією.
Після безпрецедентної за масштабом російської атаки 2 січня український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба написав у X про п’ять кроків, які країни Заходу можуть зробити для допомоги Україні: додаткові системи ППО та боєприпаси до них; бойові безпілотники всіх типів; далекобійні ракети 300 км+; передавання Україні заморожених російських активів; та ізоляція російських дипломатів.
Що пишуть західні ЗМІ: удари по Москві та помста за Бєлгород
The New York Times у невеличкому репортажі з понівечених ракетами житлових будинків у Києві написала про незрозумілість цілей чергової російської атаки у вівторок, 2 січня, додаючи, що можливо це може посилити рішучість України перенести бойові дії до Москви. А от журналісти CNN у репортажі про черговий масований російський обстріл прямо кажуть, що ціль Путіна – виснажити арсенали ракет до західних систем ППО, які стоять на озброєнні України. Адже Захід, надто США, не квапиться з узгодженням подальшої військової та фінансової допомоги для Києва.
Washington Post, описуючи російський удар 2 січня, зазначає, що невдовзі після нього повітряна тривога зазвучала в Бєлгороді, який “став об’єктом ударів у відповідь із боку Києва, включно з суботнім ударом, у результаті якого загинули щонайменше 24 людини — найбільша кількість під час української атаки”. І такий наратив можна зустріти в багатьох західних виданнях аж до слів “Україна вбила жителів Бєлгорода”, не зазначаючи при цьому, що це власне частини уламків російського ППО (вже не кажучи про можливі залишки РСЗВ, якими Росія могла сама ж і обстріляти місто) попадали на місто.
За ці майже два роки від початку повномасштабної війни на Заході побутує думка, що Україна має захищатися винятково на своїй території і в жодному разі не намагатися перенести бої на територію ворога, бо це якось зможе спровокувати Путіна на ядерну війну. Проте, щоб навіть вдарити по Керченському мосту, що є абсолютно законною для нас ціллю, як і військові об’єкти всередині РФ, нам треба високоточна далекобійна зброя. А для цього потрібна не лише політична воля союзників, а й абсолютно прикладні речі – голосування наступних пакетів допомоги для України.
У великому тексті про зовнішньополітичний головний біль Байдена 2024 року, Politico пише, що, крім Ізраїлю та Тайваню, ним може стати Україна, бо наступні кілька тижнів визначать, чи програє Київ цю війну: “Трамп цілком може оголосити про свою номінацію кандидатом від Республіканської партії вже наприкінці січня. І тоді республіканці на Капітолійському пагорбі захочуть йти в ногу зі своїм фаворитом на президентських виборах, що зупинить допомогу Україні. Коли йдеться про військову підтримку, США є унікальними. Європа не має ні запасів, ні виробничих потужностей”.
Врятувати Україну: що має зробити Захід, щоб Путін не виграв
Багато хто критикував новорічне інтерв’ю президента Зеленського для The Economist, де він сказав, що “найважливіша професія, якою може займатися українець на цей момент, — це бути в Україні… а для наших західних партнерів — це бути з Україною…”. В умовах суттєвого скорочення західної військової допомоги Київ просить американський уряд надати ліцензії на виробництво зброї в Україні: артилерійських систем, ракет до ППО. Останні зараз особливо потрібні Києву, коли Росія продовжила свою минулорічну ціль зі знищення нашої критичної інфраструктури. Ба більше, вони точно знають, що в умовах відсутності західної військової допомоги, до якої зазвичай входять і ракети до ППО, їхні запаси в Україні об’єктивно скорочуватимуться.
Реальним переломним моментом на цьому етапі війни могло б стати якщо не знищення, то суттєве пошкодження Керченського мосту. Для цього нам треба ракети ATACAMS і TAURUS. Особливо німецькі ТAURUS. Як писали західні військові аналітики, докладно розбираючи характеристики цих ракет, саме вони здатні суттєво пошкодити опорні конструкції Керченського мосту.
“Путін відчуває слабкість, як тварина, тому що він і є твариною. Він відчуває кров, відчуває свою силу. І він з'їсть вас на вечерю з усіма вашими ЄС, НАТО, свободою і демократією”, – сказав президент Зеленський в інтерв’ю The Economist.
Чергова масована російська атака розбила вщент статті деяких поважних західних видань про те, що Путін буцімто хоче миру та переговорів, а Україні слід пристати на цю пропозицію, відмовившись від окупованих Росією територій.
“Ми повинні відповісти на останню атаку по Україні мовою, яку розуміє Путін”, – закликав глава МЗС Польщі Радослав Сікорський.
Проте рішучість Європи завжди поєднана з лідерством США. Так, зараз це змінюється, але дуже повільно. Від вересня минулого року американський Конгрес фактично заблокований. Трампісти, до яких згодом приєдналося багато республіканців, бо вони бачать рейтинги Дональда Трампа, що зростають, наполягають на підвищенні безпеки на кордоні з Мексикою та посиленні імміграційного законодавства для шукачів притулку, інакше не проголосують за допомогу Україні. Демократи поєднують подальшу підтримку Україні, Ізраїлю та Тайваню з мексиканським кордоном в одному пакеті, проти чого виступають республіканці. Й, так видається, що компроміс вони не знайдуть, ще й враховуючи рішення судів штатів Колорадо та Мен, які заборонили Трампу участь у президентських праймеріз. Цілком можлива ситуація, що республіканці почнуть шантажувати демократів у Конгресі ще й цим, блокуючи голосування будь-чого, навіть федерального бюджету США на 2024 рік.
На все це накладається ще й падіння рейтингу уряду канцлера Олафа Шольца в Німеччині – ключового союзника США в Європі. Італійська газета La Repubblica повідомила, що Шольц може достроково піти у відставку, бо підтримка Соціал-демократичної партії впала до 15% (у інших партнерів СДПН по коаліції теж суттєве просідання), а канцлером натомість може стати чинний міністр оборони країни Борис Пісторіус.
Що може врятувати Україну в короткостроковій перспективі?
“Реалістичний план передбачав би надання Києву ресурсів для оборони протягом більшої частини 2024 року, тоді як нові підрозділи будуть навчені та обладнані для проведення наступальних операцій 2025 року”, – зазначає старший науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб Великої Британії Джек Вотлінг у статті для Foreign Affairs.
ТСН.ua вже писав, що Україна зараз намагається локалізувати військове виробництво, щоб не залежати від критично важливих західних компонентів, як-то боєприпасів, яких на фронті вже зараз великий дефіцит. Ну, а в довгостроковій перспективі, якщо вже ми та Захід втрапили в пастку Путіна щодо тривалої війни на виснаження, – це включення України до спільної оборони Заходу, насамперед ЄС, і спільне збройне виробництво. Можливо, тоді Путін відмовиться від великої майбутньої війни з НАТО за 5-8 років, про що офіційно попереджають багато європейських лідерів.
