Мати загиблого бійця “Азову” Андрія Припишного Світлана видала збірку віршів про сина та його побратимів, які не вийшли з пекла Маріуполя. Книгу “Моя Душа” презентували у столиці учням однієї з київських шкіл.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Юлії Кирієнко.
Світлана Припишна почала писати вірші після загибелі сина
“І син не сниться, і все воює, вдома він вже не ночує, бо дім страшна отає хата, яка без вікон і без загати, з якої вже не вийдеш ніколи, і не поведеш дітей до школи”, – цитує свою поезію мати загиблого бійця “Азову” Світлана Припишна.
Її син Андрій загинув у Маріуполі. І йому присвячений був перший вірш, а збірка – усім хто вже ніколи не повернеться.
“Мені дзвонили і сказали, що знайшли жетон мого сина з іншим побратимом, вони разом загинули”, – каже Світлана.
Двадцятирічний Андрій служив у “Азові”. І повномасштабну зустрів у місті на березі моря. Коли там стало вже надто гаряче і палав “Азовсталь”, зв’язок з ним зник, коли він разом із побратимами намагався прорватись до своїх на завод.
“Я йшла на роботу, приходила з роботи, телефон в мене з рук не випадав. У мене включений ноутбук, в мене включений телефон, тому що я боялася, що я десь прозіваю, що він мені напише, а я буду спати”, – згадує Світлана.
Вона чекала і шукала хоч якусь інформацію про сина і це пекло – згадує жінка, тривало не один тиждень. А перед тим, як їй офіційно повідомили загибель сина – жінка втратила й чоловіка, якого забрала хвороба. Відтоді й почала писати вірші.
Віта Харчук теж втратила сина у Маріуполі
Син Віти Харчук Віталій теж був бійцем “Азову” і вони разом були в Маріуполі, у квітні 2022. Востаннє, коли Віта говорила із сином, він просив приготувати йому піцу, коли повернеться з Маріуполя.
“Були великі мрії. Була наречена. Була мрія мати трьох діток. Точно дату його загибелі ми навіть не знаємо. І ми шукали їх пів року і дуже сподівалися, що вони попали в полон”, – каже Віта Харчук.
Через пів року вона упізнала сина по татуюванню на світлинах загиблих бійців, яких поховали у Дніпрі. Тіло перепоховали у Києві. Але Віта досі не вірить, що її син загинув.
Цих жінок об’єднали біль і бажання закарбувати пам’ять своїх синів. Збірку віршів Світлана назвала “Моя Душа”. Там є рядки і про сина Віти. І про багатьох бійців другої роти “Азову”, які так і не вийшли з пекла Маріуполя.
Єдине чого тепер бажають матері загиблих “азовців” – дочекатися з полону тих, хто вижив у місті на березі Азова. І берегти пам’ять тих, хто навіки лишився там.
“Мені боляче, що загинув син, але ж ніхто не винен в тому, що в нього така доля. Я дуже хочу, щоб вони повернулися. Їх теж матері чекають, дружини, діти”, – каже Світлана Припишна.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Новини ТСН 14:00 за 22 січня 2024 року | Новини України
Нагадаємо, як у Дніпрі врятували бойового медика.
Читайте також:
