Собака Плюша, яку шукали майже два роки, нарешті повернулася до свого господаря – незрячого Сергія Гаврилюка. Золотиста ретриверка втекла від вибухів у ніч повномасштабного вторгнення Росії, відтоді її шукали небайдужі. І лише наприкінці січня 2024 року оголошення побачив військовий, що її прихистив і возив із собою під час служби, і повернув собаку-поводиря власнику.
Як пережите вплинуло на Плюшу і чи зможе вона і надалі бути поводирем – подробиці у сюжеті кореспондентки ТСН Ольги Павловської.
Собака рухається важкувато, значно погладшала, на спині немає шерсті – та Плюша, що майже два роки була бойовою, памʼятає усі команди з мирного життя.
Пан Сергій свою знайду після зустрічі оберігає від надмірних навантажень, допоки не зʼясує її стан. Вона для нього була не просто поводирем – його очима та підтримкою.
“Я її обожнюю. Вона повністю відчуває, підтримує. Підійде і за очі – раз – язичком лизнула. Розуміє, що я не бачу і бере на себе таку відповідальність, щоб водити скрізь безпечно, акуратно, щоб ніде не впав, не вдарився”, – розповідає господар Плюші пан Сергій.
Із Плюшою вони завжди разом ходили у справах в рідному Новомосковську, подорожували світом, піднімалися на Говерлу і вже навчали інших песиків для незрячих людей.
Сергій Гаврилюк саме був із Плюшею у кінологічному центрі під Києвом, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України.
“Шибки вилітають, двері вилітають, на мене все сипеться, і штукатурка. Не розумієш, що до чого. Коридором люди бігають. я: Плюша! Плюша! А Плюші нема. Мене підхопили. Ракетні удари були. За вікном вогонь”, – пригадує події того дня чоловік.
Плюшу шукали волонтери та небайдужі майже два роки. І врешті військовий випадково побачив оголошення. Номери собачого чіпа співпали.
Довгоочікувана зустріч відбулась у Києві два тижні тому. Плюша впізнала господаря одразу.
Як вплинуло пережите на неї, Сергій попросив перевірити ветеринарів у Дніпрі.
“Два роки її не було! Якби їй дати блокнот та ручку, щоб вона записала, де була і що робила”, – жартома каже пан Сергій.
“З війни приїхала. Вона з військовими ці два роки – і на Донбасі була, і там була, і там”, – розповідає господар ветеринару.
Її поголену спину ретельно оглядають – слідів від поранень нема. Лікарка такж перевіряє суглоби і бере кров на перевірку.
Переїдання чи патологія – у песика вочевидь зайва вага, – кажуть ветеринари. Зважуватися Плюша не любить.
Що з нею і як можна допомогти Плюші оговтатися, пан Сергій з дружиною Ольгою чекають на результати аналізів. Водночас собака згадує усі старі маршрути.
“Я думаю: куди ж ти приведеш? Приходимо – у шоці! До бабусі привела”, – пригадує пан Сергій свої перші маршрути із Плюшею після возз'єднання.
Поки Плюшу шукали, друзі подарували пану Сергію цуценя вівчарки Кіра. Він самотужки навчив собаку бути поводирем і ходити тими ж маршрутами, якими гуляв із Плюшою – аптека, стоматологія, поліклініка, зоомагазин, парк.
І хоча спершу Кір із Плюшою сварилися, нині вони товаришують – разом їдять, граються і навіть парою гуляють із Сергієм.
І нарешті висновок ветеринарів – попри усе пережите, Плюша – здорова. От тільки худнути доведеться.
“Окрім того, що тварині треба знизити вагу і налагодити дієту, загалом все інше в неї добре. їй дуже пощастило. Що стосується її ментального здоровʼя і як тварина буде в подальшому себе поводити, – це вже питання часу”, – каже ветеринарка Анастасія Дейнега.
Якщо їй стане важко працювати поводирем, Плюша може бути собакою-реабілітологом чи компаньйоном.
Сергій певен – його любові вистачить на обох його плеканців. Хіба коштів на спеціальну дієту для знайди може бракувати. Він і надалі навчатиме собак для незрячих людей в Україні і мріє створити школу для песиків, що стануть очима та вірним друзями тим, хто живе у темряві.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Була поводиркою, а стала бойовою! Історія золотистої ретриверки Плюші, яку шукали два роки
Читайте також провідні новини дня:
