Рекрутери Вінниці – хто вони

У Вінниці 10 днів працюють муніципальні рекрутингові центри – хто в них працює, які результати та перспективи.

Про кількість добровольців, які подали заявки у муніципальні рекрутингові центри, та як можна потрапити у обраний підрозділ, розповів Роман Ковальський, передає служба зав’язків з громадськістю 120 окремої бригади Сил ТрО ЗСУ.

– Рекрутингові центри – це пілотний проект для Вінниці. Подібні є лише у Львові та днями відкрили в Запоріжжі. Наскільки ефективними вони є?

У Вінниці ми розпочали «з нуля». Ініціатива міської ради та 120 бригади Сил ТрО щодо створення рекрутингових центрів співпала з концепцією Міністерства оборони щодо подальшого рекрутингового процесу в країні. У них краще запущені технологічні процеси, а наші фахівці добре знають армійську систему. Тому зараз відбуватиметься своєрідна інтеграція цих двох проектів задля максимально ефективної роботи. Паралельно відбуваються навчальні онлайн тренінги для рекрутерів. Це люди які мають військовий досвід, знають про службу з середини та більш детально можуть розповісти цивільним потрібну інформацію.

– З якими запитами люди приходять в рекрутингові центри? Яка у них мотивація, що шукають?

У кожного свої причини, але основних є кілька, зокрема це пошук роботи. В цивільному житті у зв’язку із ситуацією в державі – часи важкі. Багато фірм скорочують або персонал, або зарплатню. Збройні сили України наразі найбільші працедавці. І грошове забезпечення доволі суттєве – від 20 до 120 тисяч, в залежності від району виконання завдань.

Є люди, які демобілізувались раніше з якихось обставин, а тепер хочуть повернутися в армію. Можливо не можуть адаптуватися, знайти себе в цивільному житті, чи їм не комфортно, або все таки визначились, що служба у війську – це те чому вони хочуть присвятити своє життя. Бо людина яка була на війн – може з неї фізично повернутися, але все одно ця війна у неї в серці та голові буде жити.

Є люди, які мають на руках повістки і розуміють, що служити все ж таки доведеться. Але рекрутингові муніципальні центри у Вінниці дають таким людям право вибору і можливість вибрати місце служби.

Певна категорія людей уже усвідомила не просту ситуацію з призовом і що в найближчих півроку вони можуть отримати повістку, тож для себе наперед отримують консультацію, аби самому зробити вибір і місце проходження служби, спеціальність.

– Скільки людей уже звернулося за ці дні до трьох рекрутингових центрів? І що це за категорія населення?

За десять днів діяльності ми отримали більше 300 телефонних дзвінків. Оформлено близько 23 анкет – це люди які готові на обробку їх персональних данних та вирішили служити за контрактом чи мобілізацією. Рекрктерами надано більше 60 консультацій. Тобто люди приходили в центри, дізнавались інформацію яка їх цікавить, але анкету покищо не заповнювали. Серед усієї кількості людей жінок приблизно 20%. Приходять молоді дівчата, з освітою, які хочуть служити. Але після спілкування з фахівцями центру та отримання інформації їм потрібно подумати, адже це важливий вибір – кардинальна зміна цивільного життя на військове. 80% це дорослі чоловіки до 50 років. Молодь поки що не надто активна, можливо записується у інші штурмові бригади або ще чекає, чи вирішила що хтось повоює за них, а вони ще посидять вдома.

Більшість йде по мобілізації чи на контракт?

Поки що 50 на 50. Все залежить від віку, професії людини. Комусь краще підписувати контракт, а хтось по віку підлягає лише мобілізації.

Наскільки налагоджена взаємодія між військовими навчальними центрами ТЦК та СП й рекрутинговими центрами?

Комунікація налагоджена. Є 4 навчальні центри куди потрапляють люди перш ніж потрапити у підрозділ на службу в батальйони чи бригаду. Кожна людина може бути потрібною у армії, головне правильно підібрати їй місце, відповідно до запитів кандидатів, в цьому і допомагають рекрутери.

Чи планується відкриття рекрутингових центрів не лише у місті, а й в територіальних громадах Вінницької області?

Ведемо перемовини з Вінницькою міською радою стосовно відкриття четвертого центру на вул. Соборній. Я думаю, що всі розуміють, що війна не завершиться завтра або через місяць. Буде мобілізовано ще багато працівників різних структур та управлінь, тож інформувати людей про те, де є можливість проходити службу, потрібно. Тож можливо в наступному місяці запрацює ще один центр. Далі розпочинаємо роботу з головами громад, аби налагодити канали спілкування з рекрутинговми центрами. Цікавились люди чи буде відкриття центрів в Могилеві-Подільському, Ладижині, Немирові. Вже зараз до обласного центру приїжджають люди з районів на консультації, щоб мати максимально повну інформацію.

Ми перейшли на новий рівень спілкування військових та цивільних, а не такий, як показують у деяких соцмережах із «заламуванням рук представниками ТЦК». Цікавляться службою в ЗСУ і внутрішньо переміщені особи.

Найбільша ганьба для всіх тих українців, які думають, що «хтось за них повоює». Всі мають зрозуміти, що поки ЗСУ стримують ворога, але якщо поступляться своїми позиціями, то ті люди, які не хочуть іти в армію, бояться, чи просто ховаються вдома надалі будуть змушені просто втекти з країни. Бо яке майбутнє на них чекає? Або ви воюєте за Україну і донатите для України, або робите все це під російською окупацією.

– Про людей, які консультують: у коментарях під матеріалами про рекрутингові центри пишуть, що тут сидять «штабніки», які не воювали. Чи так це?

Інколи пишуть купу гидоти, навіть не знаючи людей зовсім. «Чого ми не на нулі, а в офісі сидимо?» Відповідь на такі коментарі одного з наших рекрутерів в ТікТок набрала вже 70 тисяч переглядів. Людина пройшла свій бойовий шлях ще з часів АТО ООС, після закінчення контрактів виїхав за кордон і там працював, а після повномасштабного вторгнення покинув роботу в Європі та повернувся сам. Пішов воювати та отримав поранення в Бахмуті. Зараз він обмежено придатний, в травні планує операцію із заміни суглобу на нозі. І ця людина зараз працює інструктором в нашому рекрутинговому центрі. Тож людина має бойовий досвід і дала гідну відповідь ухилянтам, які тільки й можуть що хейтити в коментарях.

– Чи ставите перед собою якісь плани?

За результатами першого місяця ми підіб’ємо підсумки та зробимо аналіз нашої роботи, що вдалося, а що ні. Вважаю що ми на правильному шляху. Можливо будуть якісь зміни. Чекаємо новий закон про мобілізацію. Можливо він дасть ще більший поштовх для населення. Бо коли стоїть питання виживання нашої країни, то рішення повинні прийматися швидко і розумно.