У вівторок, 26 березня, на четвертий день після стрілянини та пожежі в підмосковному концертному залі “Крокус Сіті Хол”, що у Кремлі називають терактом, секретар Радбезу РФ Микола Патрушев і голова ФСБ Олександр Бортников офіційно звинуватили в цьому Україну, США та Британію. Київ, за збоченою версією російських силовиків, нібито готував ісламістських бойовиків на Близькому Сході, а західним спецслужбам цей теракт, в якому загинуло 139 людей і ще понад 180 було поранено, начебто був потрібен, щоб розхитати ситуацію в Росії та створити паніку.
Цю інформацію, за словами Бортникова, їм вдалося отримати внаслідок роботи з затриманими. Але весь світ бачив цю “роботу”: одному з затриманих підозрюваних на камеру відрізали вухо, іншого – катували струмом, під’єднавши дроти до геніталій. Власне, нічого нового, точніше законного в діях російських силовиків світ не побачив. У Чечні в 2000-х роках людям теж відрізали вуха та катували їх струмом. А в Європарламенті, напевно, надовго запам’ятають відео з кувалдою Пригожина (восени 2022 року в Мережу виклали відео, як начебто “вагнерівці” стратили мобілізованого росіянина, вдаривши його кувалдою по голові), аналог якої він потім відправив європарламентарям.
Попри офіційні заяви західних розвідок, що за терактом у підмосковкому “Крокус Сіті Хол” стоїть ІДІЛ, у Кремлі вирішили звинуватити Україну. Достеменно невідомо, чи дійсно російські спецслужби проспали цей теракт, адже США, Британія та інші західні країни попереджали про небезпеку ще на початку березня, чи самі за ним стоять, але беззаперечний факт у тому, що Кремль використає його для ще більшого нагнітання ненависті росіян до України й Заходу, створюючи підґрунтя для оголошення “другої” хвилі великої мобілізації на війну. Адже для великого наступу чи суттєвого прориву на фронті, що б там не говорив Шойгу, російським вбивцям критично не вистачає резервів.
Тож чому Кремлю знадобилося аж чотири дні, щоб офіційно звинуватити Україну, США та Британію в теракті в “Крокус Сіті Хол”? Як вони це використають на внутрішню аудиторію та проти України? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
Путін прорахувався: відрізане вухо на Заході побачили
Вже мало хто пам’ятає, як після теракту 9/11 у США (коли захоплені терористами “Аль-Каїди” пасажирські літаки спрямували у вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру Нью-Йорка, тоді загинули майже 3 тисячі людей) в листопаді 2001 року Путін першим із закордонних лідерів приїхав до Америки й побував на місці трагедії.
Вже 2019 року російські ЗМІ повідомляли, що начебто за кілька днів до теракту Путін попереджав Буша про небезпеку. І це через два роки після підривів будинків на Каширському шосе 1999 року та за три роки до Беслану 2004-го, які російські спецслужби не змогли попередити або ж сама й організували, як про це йдеться в книжці отруєного полонієм колишнього підполковника ФСБ Олександра Литвиненка та інших авторів “ФСБ підриває Росію”.
Попри це, саме після цього візиту Путіна до США в листопаді 2001 року між Вашингтоном і Москвою почалася співпраця щодо боротьбі з тероризмом. Багато експертів називали це справжньою “золотою” добою відлиги у відносинах між Америкою та Росією, поки Кремль не вирішив піти на конфронтацію: спочатку була знаменита мюнхенська промова Путіна 2007 року, потім напад на Грузію, а 2014-го Росія відкрито пішла війною проти України.
На численних російських новинних сайтах та сайтах їхніх “експертних” та “аналітичних” центрів (з аналітикою та експертизою там мало спільного) досі можна знайти новини й поради, опубліковані вже після 2014 року, що Росії треба вибудовувати діалог із Заходом, надто зі США, саме на базі спільної боротьби з терористичними загрозами, особливо що стосується Сирії та Афганістану.
Після теракту в “Крокус Сіті Хол” у Кремлі, вочевидь, теж мали надію на появу такого діалогу з західними спецслужбами. Але цього не сталося. Натомість у США та ключових європейських столицях одразу ж заперечили кремлівську пропаганду про начебто причетність України, заявивши, що за цим стоїть ІДІЛ. Після цього ми почули гнівні коментарі російських дипломатів, що США не зможуть перемогти тероризм самотужки, а Росія поки буде діяти разом із країнами БРІКС і Шанхайської організації співробітництва.
З боку російського посла в США Анатолія Антонова це пролунало як акт відчаю. Можливо, російським спецслужбам закритими каналами передали, що побачили відео з відрізаним вухом одного з затриманих та катування струмом іншого. Хоча у вівторок, 26 березня, одразу після божевільних заяв Патрушева й Бортникова, прессекретар кремлівського “фюрера” Дмитро Пєсков не став прямо звинувачувати Україну, мовляв, ще триває слідство. Але Бортникова було вже не спинити. Він договорився до того, що керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов – це для них “законна ціль”. А голову СБУ Василя Малюка Басманний районний суд Москви заочно заарештував ще зранку у вівторок, 26 березня, після його заяв в інтерв’ю напередодні, як саме понесли покарання відомі колаборанти та російські воєнні злочинці.
Лукашенко все зіпсував: навіть оточення Путіна не вірить
Чергову порцію шизофренічних звинувачень на адресу України ми почули на колегії російської генпрокуратури у вівторок, 26 березня. Щоправда Путін, який теж там виступав, не сказав про це жодного слова. Ще у п’ятницю, 22 березня, коли стався теракт у підмосковному “Крокус Сіті Хол”, ТСН.ua уже писав, що відомі російські пропагандисти та багато депутатів Держдуми одразу ж звинуватили у всьому Київ. Виліз коментувати те, що сталося, й самопроголошений президент Білорусі Лукашенко, щоб підіграти версії Кремля. Спочатку говорив, що одразу ж був на зв’язку з Путіним, що вони координували свої дії та не спали цілу добу.
Щоправда потім Лукашенко додав, що терористи спочатку тікали в бік Білорусі – в напрямку Брянська. “Було досягнуто домовленості, що Білорусь блокує свою ділянку напряму ймовірного руху злочинців, а російська сторона – свою. Вони це бачили. Тому відвернулися й пішли на ділянку українсько-російського кордону”, – додав самопроголошений білоруський диктатор, що ніяк не сходиться з озвученою версією Бортникова про групу злочинців, “яка тікала в бік України”, бо на них тут хтось чекав. Щоправда, згодом, вочевидь, після дзвінка з Кремля Лукашенко спробував виправити ситуацію, пригрозивши нападом на Сувальський коридор, який відділяє Калінінград від Білорусі, а Польщу – від країн Балтії.
На брифінгу в понеділок, 25 березня, речниця Білого дому Карін Жан-П’єр вкотре озвучила позицію США, що це була терористична атака ІДІЛ, до якої Україна не має жодного стосунку. Навіть Bloomberg у вівторок, 26 березня, з посиланням на чотирьох людей, тісно пов’язаних з Кремлем, повідомив, що доказів причетності України до теракту немає. Російські спецслужби, як стверджує видання, просто проґавили попередження США про загрозу ще на початку березня.
“Путін був присутній на обговореннях, де офіційні особи погодилися, що немає жодного зв’язку (теракту – ред.) з Києвом, але він сповнений рішучості використати трагедію, щоб спробувати згуртувати росіян за війну проти України. Він може використати суспільний гнів через трагедію, щоб посилити війну проти України, зокрема, можливо, віддавши наказ про чергову мобілізацію до армії”, – пише Bloomberg.
Поки в Держдумі всерйоз заходилися обговорювати можливість повернення смертної кари в Росії, а для цього їм треба спершу змінити конституцію, Кремль уже почав спроби приклеїти до України тавро терористичної держави за те, що його ж спецслужби і він сам не поставилися серйозно до попереджень західних розвідок та проспали цей теракт. Або ж, хто знає, можливо, вони його навмисно використали у власних цілях. У більшості країн це призвело б до роботи над помилками в силових структурах і розвідці та, ймовірно, до відповідних кадрових рішень. Але не в Росії – Путін зробить усе, щоб звинуватити ненависні йому Україну та Захід і мати змогу продовжувати війну нескінченно довго.
Цього разу, на відміну від 2001 року (коли Росія воювала в Чечні під виглядом боротьби з тероризмом), Кремля не вдалося нав’язати Заходу свою співпрацю. Тому варто очікувати, що Москва намагатиметься зробити свою війну проти України ще жорсткішою. Власне, ми вже це бачимо по масованих дронових і ракетних атаках по енергетичній інфраструктурі України. А Заходу не треба наївно сподіватися, що черговий проліт російської ракети в повітряному просторі Польщі – країни-члена НАТО – стане останнім.
