Від початку повномасштабного вторгнення Львівщина стала одним із регіонів, що прийняли найбільшу кількість дітей-сиріт із дитячих будинків з окупованих територій.
Завдяки українцям та іноземним партнерам львів’янам вдалося не просто прийняти дітлахів у місцеві дитячі будинки, але й забезпечити їм більш комфортне життя. Про результати — в інтерв’ю з начальником служби у справах дітей Львівської ОВА та працівниками дитячих будинків.
Лис Володимир, Начальник служби у справах дітей Львівської ОВА
Володимире, розкажіть, скільки дітей було переміщено до Львівської області з початку повномасштабного вторгнення?
Тільки через один дитбудинок у перший рік пройшла 261 дитина. Станом на сьогодні в нас в області майже 400 дітей, що проживають в 17 закладах. Але дітей і досі евакуюють, тому це число постійно зростає.
Проте на самому початку ми не були готові прогодувати, одягнути, підтримати таку велику кількість дітей. Але ми нікого не залишили з бідою сам на сам.
Як ви співпрацюєте з міжнародними партнерами?
У нас є партнери, які досі з нами. З USAID ми постійно підтримуємо контакт. З Польщі нам серйозно допоміг Rotary Club, бо весною приїхали діти, і ми не мали вже місць у бюджетних установах, щоб їх поселити. А тому десятки осіб поселили в приватні будинки.
Гаврилюк Світлана, Директорка притулку для дітей служби у справах дітей Львівської ОВА
Світлано, у чому вам найбільше потрібна була допомога партнерів на початку?
Проблема була в тому, що дітей везли, а місця для всіх не вистачало. Вони лежали прямо на підлозі в актовому залі, у спортзалі. Потрібні були хоча б матраци.
За один день могло бути 56 осіб, але вони змінювалися. Одного разу батько привіз 10 чи 11 дітей і каже: «Я мушу воювати. А їх я хочу перевезти в безпечне місце. І не хочу везти за кордон».
Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток»
Нашому будинку більше ніж 100 років. І всі ці 100 років він служить дітям. Із різними вродженими патологіями, діти від батьків, що позбавлені батьківського піклування, діти з інвалідністю.
Ми відчули велику допомогу меценатів, яка проявлялася і в наданні харчових продуктів, і засобів гігієни, і спальних місць — у всьому, що потрібно було дітям.
Вереницька Ірина, Лікарка-педіатриня НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Мальви»
Благодійний фонд привозить нам обладнання. Ортези, вертикалізатори, у яких займаються діти з інвалідністю, щоб покращити свої рухові функції, якість життя покращити.
Маланчук Галина, Методистка притулку для дітей служби у справах дітей Львівської ОВА
Наше бомбосховище повністю обладнане й укомплектоване також завдяки міжнародним партнерам.
Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток»
Я хочу тільки подякувати тим людям, що допомагають нам. Це люди доброї волі й великого серця. Це благодійники та меценати з Франції, США. Вони й досі підтримують нас, щоб ми могли впоратися зі своїми проблемами.
І вже якось так на душі легше, що ми є народ, ми є нація, що в нас є спільна ідея, ми гуртуємося.
Війна триває. Усе більшій кількості дітей потрібна допомога. Але завдяки єдності українців і допомозі іноземних партнерів працівники дитячих будинків знають, що з усім впораються. Бо є заради кого. І заради чого: щоб дочекатися, коли малюнки дітей про нашу перемогу стануть реальністю.
Статтю підготовлено командою агенції Vivid brand content hub
